До 95-річчя «Динамо». Починаючи з 1927 року: кубкова класика

Справжня кубкова класика: «Динамо» та «Шахтар» вперше в трофейному фіналі змагань СРСР, вдруге суто український фінал Кубка Радянського Союзу, відіграш у драматичній боротьбі, нарешті – бенефіс найкращого форварда в історії східноєвропейського футболу Олега Блохіна.

Зміна поколінь не за втрату результату

Другий в історії український фінал Кубка СРСР – після «Динамо» – «Зоря» в 1974-му – склався в найбільш очікуване протистояння в вітчизняному футболі. Так вийшло, що до 1978 року кияни та донеччани зустрічалися в рамках Кубка Радянського Союзу тільки раз – і протистояння в сезоні 1967/68 виграв «Шахтар» завдяки єдиному голу Яремченка. При цьому «гірники» до фіналів Кубка СРСР не діставалися 15 років (до того двічі їх вигравали й один раз програли на початку 60-х), а от динамівці Києва мали за плечима п’ять фіналів (чотири перемоги та одна поразка).

За регламентом тих часів шлях до фіналу пролягав у двоматчевих протистояннях «вдома-виїзд», отже, тренери клубів Вищої ліги мали хорошу можливість поекспериментувати. У матчах Кубка СРСР 1978 року за «Динамо» (Київ) грала низка молодих гравців – раунд за раундом у складі киян грали не лише заслужені ветерани Фоменко, Решко чи Колотов, а й молодь – Сивуха, Малько, Цимбалюк, Бойко, Микуланинець, Балтача, Безсонов. Як бачимо, для декого з них розіграш кубка став шансом заявити про себе в «Динамо» й увірватися в склад по-справжньому, всерйоз і надовго.

В 1/16 фіналу динамівці переграли рязанський «Спартак» (3:0, 3:1), а донеччани – куйбишевські «Крилья совєтов» (2:1, 2:0). Стадію 1/8 фіналу «Динамо» подолало в непростому протистоянні з «Чорноморцем» (1:2, 4:0), тоді як «Шахтар» вибив «Арарат» (3:0, 2:0). Чвертьфінальне протистояння підопічні Лобановського виграли в ленінградського «Зеніту» (3:2, 0:0), а «гірники» - в «Нефтчі» (1:1, 2:0). У півфіналах українцям протистояли москвичі – динамівці справилися з «Торпедо» (2:1, 2:1), «Шахтар» переграв «Локомотив» (2:0, 1:0).

***

Цікаво!

Тож у 1978 році Кубок СРСР розігрували «Динамо» (Київ) і «Шахтар» (Донецьк) – вперше зустрічалася в фіналі пара, яка в кубках Радянського Союзу та України загалом у майбутньому розігруватиме трофеї дюжину разів.

***

Блохін це Блохін

Кінець 70-х – час розквіту «Шахтаря». Блискуча команда з самобутніми футболістами досягла хороших результатів – дві срібні та одна бронзова медаль, і на момент фіналу саме «гірників» можна було вважати фаворитами протистояння. По-перше, в очних зустрічах у чемпіонаті вони двічі (!) переграли киян. По-друге, поки в «Динамо» Лобановський проводив зміну поколінь, «Шахтар» значно успішніше виступав у Вищій лізі. На момент фіналу донеччани йшли другими з 2-очковим відставанням від лідера – тбіліського «Динамо», тоді як київська команда займала сьоме місце й відставала від підопічних Салькова на сім очок.

Тим не менш, активніші на старті саме динамівці – відразу в кількох моментах їхні швидкі атаки загострювали гру. «Шахтар» відбивався й відповів зразковою фланговою атакою. Яремченко розсудливо підключив Дудинського, чию подачу головою замкнув майстер подібних голів Віталій Старухін – 0:1. Досвідчені Фоменко та Решко в цьому епізоді не до кінця дограли зі своїми суперниками.

У цей момент, можливо, вирішувалася доля трофею. Якби «Динамо» не вирівнялося, про відіграш мови б не йшло. Проте кияни пішли вперед і провели низку гострих атак. Ще до перерви тонкою передачею Веремєєва не скористався Блохін – загалом, Дегтерьов діяв надійно й парирував відразу кілька ударів. Вже після перерви він був на місці, коли чергове відпрацювання зв’язки Веремєєв-Блохін завершилося ударом із вбивчої позиції – несильним.

Але Блохіна цього вечора було не спинити. Ось уже Бережний, який значно активізувався після перерви запустив у прорив Онищенка, чию подачу Олег замкнув головою – 1:1. Натиск киян до другого голу в основний час не призвів, а от «Шахтар» міг забивати. Активний Латиш доправив м’яча з флангу в карний майданчик, де вдвох перед Юрковським опинилися форварди Резнік і Старухін – перший із завершенням запізнився, другий пробив, навпаки, поспішно й по воротах із близької відстані не влучив. А дистанція була метрів вісім, суперники не встигали з блокуванням... Ще в одному моменті воротар «Динамо» парирував прицільний дальній удар Горбунова.

Матч затримав увагу публіки ще на пів години. І тут зіграв свою роль Олег Блохін. Опинившись з м’ячем метрів за 25 трішки правіше від воріт, він вирішив пробити, й цей низовий удар з відскоком від газону виявився вирішальним. Дегтерьов, перекритий своїми й чужими, реагував із запізненням, м’яч ускладнився коригуючим рикошетом і шугнув у сітку – 2:1. Віддавши всі сили грі, команди не спромоглися більше на голи. П’ятий Кубок СРСР виграли київські динамівці, вперше при цьому вимушено відіграючись у фіналі після першого пропущеного.

***

ДИНАМО (Київ) – ШАХТАР (Донецьк) – 2:1 (0:1)
Голи: 0:1 Старухін (15), 1:1 Блохін (55), 2:1 Блохін (92).
Динамо: Юрковський, Безсонов, Балтача, Фоменко, Решко (Колотов, 70), Лозинський, Буряк, Бережний, Веремєєв, Онищенко (Хапсаліс, 83), Блохін. Головний тренер: Валерій Лобановський.
Шахтар: Дегтерьов, Яремченко, Горбунов, Кондратов, П'яних, Рудаков, Латиш (Варнавський, 100), Резнік, Старухін, Дудинський (Соколовський, 91), Сафонов. Головний тренер: Володимир Сальков.
Попередження: Хапсаліс (110).
12 серпня 1978 року. 18:00. Москва. Стадіон «Торпедо». 22 000 глядачів. +17 С
Суддя: В.Ліпатов (Москва).

***

П’ятий кубок – як вісник перемін

Ці дві великі команди - «Динамо» 70-х і «Динамо» 80-х – залишили визначальний слід в історії вітчизняного футболу. Й ось цей трофей 1978 року – він ніби місточок між поколіннями. Тут і пізні виступи Онищенка, Буряка, Веремєєва, Решка, Фоменка – й ранні періоди успішних кар’єр Безсонова, Балтачі та інших молодих гравців, яких планово вводив у склад Валерій Лобановський.

Вольова перемога над «Шахтарем» – вона ніби як посеред історії тих двох супер-команд, і навіть у процесі перебудови «Динамо» залишалося боєздатним. Чемпіонат СРСР 1978 року, при всій неоднозначності, новий володар кубка завершив на другому місці. І тут кияни зуміли випередити «Шахтар» – лише одне очко на фініші відрізнило «срібло» та «бронзу», й успішнішими на фініші виявилися саме динамівці.

***

Цікаво!

Та ж сама пара «Динамо» – «Шахтар» розіграє Кубок СРСР і в 1985 році. З тим же результатом. Саме той трофей виведе киян до другого Кубка володарів кубків УЄФА.

***

Наслідком перехідного періоду зміни поколінь стане поява в основному складі «Динамо» (Київ) низки молодих гравців – вони швидко полюбляться вболівальникам і реалізуються на міжнародному рівні, їхні імена вивчать всі, хто цікавиться футболом, а Лобановський доведе – при наявності чіткої, науково обґрунтованої системи роботи успіх можна відтворювати від покоління до покоління. Так формується динамівська філософія та характер.