Чижевський – про перемогу над «Шахтарем», роль Луческу й нові «Карпати»

 
У Першій лізі справи теж йдуть добре. Клуб утримує лідерство за підсумками першої частини сезону. Все це – заслуга тренерського штабу на чолі з Олександром Чижевським. 49-річний фахівець розповів про «Динамо», «Шахтар2, Першу лігу, УПЛ та навіть «Карпати».
 
«ПЕРЕМОГА НАД ШАХТАРЕМ ВДВІЧІ ПРИЄМНІША»
 
– Вже проминула доба після матчу (розмова відбулася увечері 4 березня – Футбол 24), емоції вгамувались. Озираючись назад, у чому секрет звитяги над Шахтарем?
– Як такого секрету немає. Це колектив, який дуже цього хотів, це ігрова дисципліна на ігровому полі, про яку просили, це виконання настанов тренерського штабу. Все добре поєдналось.
 
– Що для вас особисто означає цей тріумф?
– Тренеру хочеться вигравати в кожному матчі. Особливо проти Шахтаря, який грає на євроарені. Мені особисто дуже приємно, адже ми, команда Першої ліги, перемогли тих, хто виступає у Лізі Європи. Це вдвічі приємніше. Я завжди футболістам наголошую, що це шанс підняти свій рівень, адже на такі матчі приїжджають скаути та селекціонери. Це можливість потрапити комусь «на олівець», щоб потім піти у більші клуби.
 
У першу чергу, це для футболістів крок вперед. Якщо вони хочуть рости щодня, то треба бути нагорі турнірної таблиці, адже слідкують за тими, хто перебуває на вершині. Взяти ту ж збірну України, куди викликаються переважно гравці з перших команд УПЛ. Так само і в Першій лізі – слідкують за тими, хто вгорі і показує результат.
 
– Перед поєдинком ви говорили, що багато гравців, коли бачать емблему Шахтаря, можуть вже не виходити з роздягальні. Як вдалось подолати цей бар’єр, адже футболісти, відверто кажучи, виглядали справжніми гладіаторами на полі?
– Ми летіли на збори, і з першого дня психологічно налаштовували всіх на матч. Прекрасно розумію, що, коли навіть сам грав, емблема Шахтаря чи Динамо тиснула на мене підсвідомо. Ми намагались донести, що вони такі самі футболісти, як і у Шахтарі, а різниця лише у фінансах. У них такі самі ноги, руки, голова. Психологічно треба було переконати, що різниці немає. Головним було їхнє бажання, плюс трішки майстерності, над чим працюємо повсякденно.
 
– А перед самою зустріччю була якась промова чи настанова?
– Ні, такого не було. Все будувалось на зборах, завжди наголошувалось, що вони не гірші. Мої футболісти завжди найкращі. Я їм довіряю, вірю в них, у нас хороше взаєморозуміння, прекрасний колектив. Це ми доводимо на футбольному полі. Я не є диктатором. Є, як то кажуть, «батіг і пряник», важливо, щоб було все поєднано, щоб гравці розуміли мої вимоги, прониклись тим, що я їм кажу. Десь потім воно дає свій результат.
 
– Під час самого поєдинку ви зберігали спокій, судячи з кадрів телетрансляції, а дали волю емоціям лише після фінального свистка. Чому?
– Якби я протягом 120 хвилин кричав, то в мене б не залишилось голосу. У мене і так, знаєте, скажу чесно, після матчу емоцій вже не залишилось. Було опустошення організму. Кілька секунд після фінального свистка була феєрія, у футболістів так само – зайшли в роздягальню і вже ні емоцій, ні нічого. Я розумію їх. 120 хвилин з таким суперником, у якого контроль м’яча переважав, а ми багато бігали. Слава Богу, що витримали, це дуже великий плюс. Виходить, що ми на правильному шляху.
 
– Чи плануєте якесь святкування?
– Ще немає що святкувати. Якщо ми дійдемо до нашої основної цілі, яку поставив президент Олег Собуцький, – вийти в Прем’єр-лігу, то тоді і поєднаємо святкування. Це все буде відомо у червні.
 
– Попри це, вам вдається писати історію вже сьогодні…
– Скажімо так: ми історію вже написали для міста Волочиськ. Ніхто не очікував, що команда з містечка, де населення 20 тисяч людей, переможе колектив з великими традиціями, які щороку грають в Лізі чемпіонів та Лізі Європи.
 
– Ви активно ведете Facebook. Там написали, що отримали близько тисячі повідомлень після гри. Хто був найпершим і чиє привітання виявилось найоригінальнішим?
– Чесно скажу, не читав, хто першим привітав. Після гри довго не брав телефон у руки. Було дуже багато пропущених дзвінків, вже мовчу про повідомлення у messenger. Я просто відключив телефон, а потім попросив вибачення у всіх, кому не відповів. Було серйозне опустошення, вже зранку їхав у поїзді до Львова, то людям почав відписувати. Дуже багато позитивних відгуків і привітань.
 
«НИНІШНЄ ДИНАМО? ЦЕ ВСЕ ЗАСЛУГА ЛУЧЕСКУ»
 
– Спершу випав Шахтар, тепер – Динамо. Що найперше подумали, коли дізнались ім’я суперника?
– На такій стадії вже немає слабких опонентів. Ще невідомо, що краще: Зоря, Олександрія чи Динамо. Треба виходити на футбольне поле і робити роботу, наскільки можемо. Не думаю, що є різниця, наприклад, між Динамо та Олександрією – кожен може перемогти. То чому б нам це не зробити? Треба вірити в свої сили!
 
– У чому головна міць нинішнього Динамо?
– Гадаю, що дуже великий внесок у команду зробив Мірча Луческу. Його заслуга в тому, що кияни перші у чемпіонаті, пройшли далі в Лізі Європи. Це клас тренера, який знайшов підхід до футболістів, згуртував їх, доніс своє бачення футболу. На сьогоднішній день це все заслуга Луческу.
 
– Агробізнесу випадають дуже достойні суперники: Ворскла, Шахтар, тепер Динамо. Чи грає на руку те, що його не вважають фаворитом протистоянь?
– На нас нічого не тисне. Ми з тренерським штабом хочемо донести, що наші гравці не гірші, ніж ті, проти кого граємо. У таких матчах на перший план виходить самовіддача, виграні єдиноборства, адже клас у киян чи донеччан вищий. Ми це компенсовуємо своїми самовіддачею, дисципліною та правильною побудовою гри.
 
– Як оцінюєте шанси Агробізнеса на фінал?
– Немає сенсу грати у футбол, якщо не ставити максимальних цілей. Якщо їх немає, то навіщо мені тренувати? Те ж саме має думати гравець, щодня стаючи кращим. Якщо кожен буде тішитись 5 чи 10 гривнями, а не буде прагнути заробляти 20, то немає сенсу… Варто ставити максимальні цілі.
 
– У парі Зоря – Олександрія за кого вболіватимете?
– За олександрійців, адже там працює мій кум (Володимир Шаран – Футбол 24). Він ще й мій однокласник, адже довгий час ми навчились в інтернаті разом.
 
«ГРІХ НЕ ВИКОРИСТАТИ ШАНС І НЕ ПІДНЯТИСЬ В УПЛ»
 
– Агробізнес провів кілька спарингів, три останні програв, але переміг Шахтар. Наскільки команда готова до другої частини сезону?
– Думаю, що це покажуть перші матчі. Не можу судити по грі з Шахтарем, адже це різні турніри. Проти нас тепер будуть налаштовуватись по-іншому, будуть більше закриватись. Наскільки підготувались? Це вже експерти будуть оцінювати. Моє завдання показати результат.
 
– Які подальші плани в Агробізнеса, якщо говорити про тренувальний процес і підготовку до перших зустрічей сезону?
– У нас два дні вихідних після Шахтаря, а 6 березня збираємось у Винниках, виїжджаємо на міні-збір, який триватиме до 13 березня. Там плануємо зіграти ще два контрольні матчі з чемпіонами Львівської області. З 15 числа плануємо вже повноцінну підготовку до першого матчу з Кристалом.
 
– Друге коло обіцяє бути дуже непростим і напруженим. Кого вважаєте головним опонентом у боротьбі за перше місце?
– Насправді багато команд є фаворитами. Волинь, Металіст, Верес, Миколаїв, Чорноморець, Оболонь і решта. Думаю, буде схожа боротьба, як минулого року, коли 5-6 команд боролися за вихід у Прем’єр-лігу.
 
– З ким було найзапекліше протистояння у першому колі?
– Якщо брати ігрові якості, то, якщо чесно, найбільше сподобався Миколаїв. Також мушу відзначити Верес, адже там присутня дисципліна. Коли вони грали проти Зорі, то теж сподобались. Вони нічим не поступались луганцям, була помилка суддівського корпусу… Хтозна, можливо б і рівняни були в 1/2 фіналу Кубка України.
 
– Ще в 2014 році капітан команди Ігор Курило в одному з інтерв’ю казав, що мріє виступати в УПЛ. Наскільки далеко чи близько команда до найвищого дивізіону?
 
– Судячи з результатів першого кола, ми розуміємо, що такого шансу, як цього року, може більше і не бути. Маємо докласти максимум зусиль, щоб досягти своєї цілі. Минулого року нам не вистачило кількох забитих м’ячів для виходу в УПЛ, хоча й перед нами не було такої мети. Цього року буде гріх не використати такий шанс. Наше завдання – показувати хорошу гру, а буде вона, то буде і результат.
 
«У ВОЛОЧИСЬКУ ВСЕ ДУЖЕ ЗРУЧНО: ПРОКИНУВСЯ, ПІШОВ НА СТАДІОН, ТЕБЕ ВСІ ЗНАЮТЬ»
 
– За підсумками 2020-го вас назвали найкращим тренером Першої ліги. Що для вас означає таке визнання?
– Мені, як тренеру, дуже приємно, але я не можу оцінювати свою роботу, для цього є відповідні фахівці та експерти. Я лишень виконую свої завдання.
 
– За час кар’єри гравця ви працювали у Західній і Східній Україні, а також у Криму. Зараз ви – у Волочиську, який вже ближче до центральної України. У чому особливість цього невеликого міста? Наскільки у ньому зручно?
– Коли я їздив по різних містах, то був у статусі футболіста, але сьогодні працюю у невеликому Волочиську, де мене всі знають. Насправді все дуже комфортно: прокинувся, пішов на стадіон, не треба нікуди їхати. Для тренера і футболістів також важлива фінансова сторона, коли президент виконує свої зобов’язання.
 
– Заборгованостей за період вашої роботи не було? 
– У нас із цим немає проблем. Футболісти за коротку кар’єру хочуть заробити багато, але я завжди кажу їм, що треба цінувати те, що є, адже у нас хоч і невеликі зарплати, але все завжди стабільно. А якщо є заборгованість в інших клубах, то це постійні нерви гравців і це важко для тренера.
 
– Наскільки змінився Олександр Чижевський за понад рік роботи у Волочиську?
– Після Карпат я ковтнув свіжого повітря: немає тиску, я не думаю, звільнять мене завтра чи ні. Є взаєморозуміння з президентом, ми щодня спілкуємось. У нас завжди є діалог, а це – запорука успіху.
 
– Ви дуже сімейна людина. Як впливає відстань у майже 200 км на зв’язок із родиною?
– Насправді не впливає. Дружина моя живе зі мною, а діти з внуками можуть приїхати погостювати, адже Волочиськ порівняно недалеко від Львова. У цьому плані все комфортно теж.
 
– У вашому житті є ще один важливий клуб – Карпати. Зараз у них не найкращі часи. У чому їхня головна проблема?
– Я не хочу зараз коментувати Карпати, адже не знаю, про які з них ми говоримо. Я вже заплутався (Усміхається). Я знаю одні Карпати, які тренує Вовчук. Але наскільки їх вистачить, я не знаю. До літа чи як… Карпати Галич – це ж не Карпати. Це Галич.
 
– У жовтні з’явилась інформація про створення нових Карпат, ви нібито підписались під заявою. У чому суть цього проекту? Як ви це бачите? 
– Я не підписувався під цим. Не знаю, чесно кажучи, нічого про цей проект. Розмови якісь були, розумію, що десь зайшли серйозні люди, але що з цього вийде… Коли щось з’явиться, то можна буде говорити. А так, то ви ж самі розумієте, що це може бути «одноденка».