«Ми разом маємо зупинити цих неадекватних людей, які звикли до безкарності»

Шановний пане Голово Палати депутатів!

Шановний пане Голово Сенату!

Шановний пане Прем'єр-міністре!

Пані та панове депутати й сенатори, гості!

Шановні друзі!

Румунський народе!

Я вдячний за цю можливість звернутися до вас і до всіх ваших людей.

Кілька годин тому я повернувся зі звільнених міст Київської області, поряд із нашою столицею. Саме з тих територій, звідки ми вигнали російських окупантів і побачили, що вони робили на нашій землі з українськими людьми. І хочу, щоб зараз ви це побачили. Що залишили окупанти по собі. Прошу вибачення, відео жорстке, але це – реальність...

Назва нашого міста Буча тепер назавжди увійшла у світову історію. В історію воєнних злочинів. В історію винищення людей.

Станом на цей час відомо про понад триста закатованих, розстріляних чи інакше вбитих мирних людей у Бучі. Звичайних мешканців звичайного міста поруч із Києвом. Їм зв’язували руки за спиною, убивали пострілом у потилицю або в око, убивали просто на вулицях. Давили військовою технікою цивільні автівки. З людьми! Ґвалтували жінок і дівчат...

І це тільки почалося розслідування. Ще зібрані не всі свідчення. Ще виявлені не всі поховання. Ще оглянуті не всі підвали, у яких російські військові катували людей. Є всі підстави припускати, що кількість убитих мешканців Бучі та інших українських міст поряд буде значно більшою, ніж те, що ми знаємо сьогодні.

Чому російські військові це зробили?

У той же день, третього квітня, коли світ жахнувся, побачивши тіла вбитих у Бучі, на сайті російської державної інформаційної агенції «РІА Новини» була опублікована стаття з обґрунтуванням геноциду українців. Її назва доволі красномовна, я цитую: «Що Росія повинна зробити з Україною». І це не просто текст. Це один із доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців.

У статті описується чіткий і прорахований порядок знищення всього, що робить українців українцями, та й самих наших людей. Тих, кого не вдасться зламати й підкорити. Сказано, що потрібно провести «деукраїнізацію» і «деєвропеїзацію» України. Сказано, що навіть назву нашої держави треба стерти. Фактично сказано, що загибель якнайбільшої кількості наших людей у війні тільки вітається.

Хочу ще раз підкреслити: це сайт державної інформаційної агенції Росії, на якому в умовах відкритої державної цензури може бути опубліковано лише те, що відповідає офіційній ідеологічній позиції щодо війни проти України. Те, що не відповідає такій позиції, просто не пройшло б цензуру.

Тобто я хочу, щоб ви мене зрозуміли: вони навіть не ховаються. Вони відкрито кажуть про мету вторгнення на територію України. Якби наша армія не вистояла, якби наш народ не піднявся на захист держави, вони зробили б те, що зробили в Бучі, але на всій території України.

Нам відомо про цілеспрямовані вбивства вчителів, вихователів на тимчасово окупованій території. Нам відомо про цілеспрямований терор проти всіх, кого окупанти розглядали як активістів, як людей, пов’язаних з армією.

Навіть просто присутність у квартирі людини національної символіки України, Державного прапора або герба вже була для окупантів приводом для того, щоб убити цю людину або принаймні погрожувати вбивством.

Але чому вони не ховаються?

Чому вони навіть зараз, коли світу вже все зрозуміло, відкрито кажуть, як хочуть знищити цілий народ?

На це запитання є дві відповіді.

Першу ви зрозумієте дуже добре.

У 1989 році нарешті завершив своє життя Ніколае Чаушеску. Довгі роки було зрозуміло, що ця людина втратила адекватність. Було зрозуміло, що він, його дружина, оточення, його Секурітате тягнуть вашу країну та людей вниз – до страждань, бідності, ізоляції не просто від усього світу, а від усього передового, що є у світі.

Той режим тримався лише на залякуванні, на репресіях, на жорсткій силі та на обмані. Нічого світлого в ньому не було. Румунський народ повстав і захистив себе, врятував себе. Скинувши неадекватну владу. Бо це був єдиний шлях. Чаушеску, його дружину, оточення, його Секурітате неможливо було ні в чому переконати.

Так само неможливо переконати зараз у Росії й тих, хто пропагує війну. Хто віддає злочинні накази. Хто розробляє плани геноциду українського народу та знищення Української держави. Ці люди – неадекватні. Вони втратили будь-який зв’язок з реальністю та готові пожертвувати мільйонами життів для того, щоб втілити свої божевільні ідеї.

А друга причина, чому в Росії відкрито закликають до геноциду і чому можливі такі злочини окупантів, які всі, весь світ побачили в Бучі, – це впевненість російських топ-посадовців, що європейські лідери не зможуть, що вони будуть слабкими. Що Європі не вистачить лідерства. І що європейські народи не здатні захищати цінності, які об’єднали континент.

Пані та панове!

Великий румунський народе!

Ми разом маємо зупинити цих неадекватних людей, які звикли до безкарності й тому вирішили, що їм дозволено абсолютно все. Ми разом маємо зупинити тих, хто хоче геноциду у Європі.

Чому ми маємо зробити це разом?

Кожен із вас розуміє, що Україна – не остання ціль російської агресії. Війська окупантів уперто намагаються обійти наше місто Миколаїв, щоб спробувати захопити Одесу. А від Одеси – один крок, і вже до Молдови.

Російські державні пропагандисти давно кажуть про те, що Молдова також є ціллю для російської експансії. Тому оборона українцями власної держави є фундаментальною передумовою безпеки й незалежності для Молдови. А отже, передумовою миру в усьому великому регіоні Дунаю.

Зараз саме на території України вирішується доля всієї Східної та Центральної Європи, Чорноморського регіону. Тому захистити свободу України, захистити свободу українців – це гарантувати безпеку Європі.

Що потрібно зробити?

Так, це правда, були запроваджені санкції проти Росії за цю війну. Але війна за нашу свободу триває вже 40 днів. Після восьми років війни на Донбасі. Отже, санкцій недостатньо.

Росія повинна шукати мир з Україною та з усією Європою. Для цього Росію слід позбавити всіх ресурсів. Передусім фінансових та економічних.

Євросоюз має нарешті ухвалити принципове рішення й закрити порти для російських суден.

Зупинити транзит товарів та будь-яку економічну активність з Росією. Обмеження потоку грошей за російські енергоносії не має альтернатив.

Можна сперечатись, яким має бути формат: повне ембарго на постачання або програма на кшталт «нафта в обмін на продовольство», але це необхідно.

Але не тільки це.

Кожен політик демократичного світу має захищати необхідність надання Україні всієї потрібної зброї. Бо саме на полі бою вирішується, хто ж вийде переможцем у цій війні – свобода чи тиранія.

Кожен, від кого це залежить, повинен зробити все для швидкого й неминучого притягнення до відповідальності усіх російських військових та їхніх керівників, які винні у скоєнні злочинів проти цивільного населення на тимчасово окупованих територіях України.

Сьогодні домовився з Євросоюзом про надання фінансової й технічної підтримки слідчої групи спільних зусиль Євроюст (Eurojust), держав-членів ЄС та Міжнародного кримінального суду.

Вірю, що лідерство Румунії стане одним з вирішальних чинників для відновлення справедливості та захисту нормального життя як у нашому регіоні, так і у Європі загалом.

Впевнений, що Румунія та румунські компанії візьмуть участь також і в програмі відновлення України після війни. Ми пропонуємо нашим партнерам у Європі взяти шефство над містом, регіоном чи галуззю, які постраждали від агресії Росії. Ваш потенціал, ваша внутрішня сила можуть створити новий зразок лідерства в розбудові цивілізованого й мирного життя.

Я щиро вдячний усьому румунському народові за добре ставлення до українських переселенців, які знайшли безпеку на вашій землі. Сподіваюся, нам разом вдасться якнайшвидше створити такі умови, коли Росія все ж відмовиться від війни, а отже, наші люди зможуть повернутися додому, в Україну. А цей досвід допомоги у надзвичайних обставинах, взаємної поваги, добра між нашими людьми вже став основою для ще більшого зближення наших держав, наших народів.

Щойно ситуація це дозволить, я хочу розпочати з вами діалог про нову всеосяжну угоду, яка гарантує абсолютний захист і розвиток нашим національним меншинам – українській спільноті в Румунії та румунській спільноті в Україні.

Бо наша доля – бути настільки близькими, наскільки ми тільки можемо. Наша доля – бути захисниками свободи в нашому регіоні. Наша доля – бути разом у європейській сім’ї.

І я вірю, що вже дуже скоро зможу звернутися до вас ще й зі словами подяки за підтримку Румунією вступу України у Європейський Союз.

Дуже дякую вам!

Слава Румунії!

Слава Україні!