Аморім: «У фіналах треба перемагати. Якщо ти програв, залишається лише сум»

Рубен Аморім очолив «Манчестер Юнайтед» у розпал цього сезону, змінивши на посаді Еріка тен Гага. Адаптація в Англії складається непросто, але на міжнародній арені його команда перетворювалася й зрештою дійшла до фіналу Ліги Європи.

В інтерв’ю офіційному сайту УЄФА 40-річний фахівець запевнив, що має намір підняти «Юнайтед» ще на одну сходинку вище, адже в фіналі проти «Тоттенгема» на кону не лише трофей і честь клубу, а й путівка до Ліги чемпіонів.

ПРО ТИХ, ХТО НАДИХАЄ ЙОГО ЯК ТРЕНЕРА

Таких багато. На мене вплинули багато фахівців. Я постійно дивився футбол, і саме так багато чого навчився. Є й вплив Жоржа Жезуша, на якого, в свою чергу, вплинув голландський футбол. Потім Йоган Кройфф. У дитинстві я також багато дивився італійський футбол. Гра з трьома центральними захисниками йде з філософії Кройффа. Потім з італійського стилю оборони, з першою та другою лініями оборони. Це поєднання різних стилів футболу.

Багато чого з того, що я робив у «Спортингу», наприклад, запрошення таких гравців, як Нуну Сантуш і Педру Гонсалвеш, було наслідуванням роботи Жозе Моурінью в «Порту». Я з тих людей, які люблять налагоджувати зв'язки. Думаю, що так краще керувати колективом, аніж коли ти тримаєшся на дистанції. Моурінью теж вплинув на мене. Він привніс у футбол саме це – людські зв'язки. Він влаштовував виклики тим, перед ким потрібно було ставити виклики, й допомагав тим, хто потребував допомоги. Думаю, в Моурінью багато чого може навчитися будь-який тренер.

ПРО ПРИНЦИПИ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ

Я намагаюся бути справедливим і не шукаю складних рішень або конфронтації – я в цьому сенсі пряма людина. Намагаюся давати іншим те, що мені подобалося в тренері самому, коли я був гравцем. Вважаю, що чесність дуже важлива. Коли ти тренуєш у такому клубі, то маєш вміти приймати складні рішення, тому що більше їх приймати нема кому. Тому потрібно це вміти, але пояснювати кожен крок свого рішення.

Я намагаюся знайти порозуміння зі своїми гравцями. У вас нічого не вийде, якщо між людьми немає зв'язку. Я не «холодний» із ними. Я знаю, як не заважати одне одному. Я можу бути зовсім іншою людиною поза полем і допомагати. Я завжди буду другом. Але коли настає час працювати, я стаю зовсім іншим, і це не заважає мені приймати складні рішення, тому що я вмію бути чесним. Я можу бути їхнім другом, але, якщо доведеться, прийму важке рішення, я виведу кого треба зі складу, відпущу.

ПРО БРУНУ ФЕРНАНДЕША

Це приклад для інших, тому що він завжди готовий до тренувань, працює на найвищому рівні. Ми бачимо, як він розмовляє з партнерами по команді. Іноді він буває жорстким, але коли я слухаю його, то розумію, що він їм допомагає.

ПРО ПРОТИСТОЯННЯ З «ТОТТЕНГЕМОМ» У ФІНАЛІ

Незалежно від результатів наших минулих зустрічей із «Тоттенгемом», уже сам той факт, що ми з ним грали цього сезону, допомагає мені готуватися. А я можу допомогти своїм футболістам. Буде дуже важко. Ми не збираємось перемагати лише за рахунок «фізики». Наприклад, у матчах проти «Реал Сосьєдад» ми знали, що його гравці дуже хороші технічно, в них дуже динамічний стиль. Але я знав, що в грі з упором на «фізику» нам буде комфортніше. В цьому випадку ситуація інша, але ми будемо готові.

ПРО ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕМОГИ В ФІНАЛІ

Думаю, це було б дуже важливим для вболівальників. Для наших уболівальників. Їм потрібна ця перемога, адже після цього вони дивитимуться на тренера інакше, бо це означатиме для них повернення до Ліги чемпіонів наступного сезону.

Виступ у складі «Бенфіки» в фіналі Ліги Європи-2014, безумовно, був особливим моментом для мене. Я пам'ятаю нашу підготовку протягом тижня, всі інтерв'ю. Але коли я намагаюся згадати конкретні моменти матчу, в мене нічого не виходить (лісабонці поступилися «Севільї» в серії пенальті, – прим.). Знаю лише одне: я нічого не виніс із тієї зустрічі, нічого. Мені не хочеться казати, що я був фіналістом. У таких матчах слід перемагати. Якщо ти програв, залишається лише сум.