Ігри розуму. Всі тренери ЄВРО-2024

Для когось із 24 наставників, які представляють свої команди на ЄВРО, нинішній успіх – лише один із проміжних етапів кар'єри, для когось – її вершина. У будь-якому разі під час проведення чемпіонату континенту ця обойма професіоналів залишатиметься певним колом обраних, тренерським елітним загоном. І саме до їхньої роботи в червні-липні 2024-го буде прикута увага всього прогресивного футбольного світу.

Читайте також:
Склади усіх 24 збірних ЄВРО-2024
ЄВРО-2024. Розклад всіх матчів і телетрансляцій в Україні
ЄВРО-2024. Календар, результати, таблиці, регламент, локації
Усі голи та асисти ЄВРО-2024

На ЄВРО свої команди представлятимуть фахівці із 17 країн. В тому числі – п'ять італійців, два німці, два французи, два іспанці. Наймолодшому – лише 36, і він керуватиме діями господарів, найстаршому скоро виповниться 66, і він очолює австрійців. Розкажемо про всіх.

Статистичні дані наведені за станом на 2 червня 2024 року.

  
НІМЕЧЧИНА

  
Юліан НАГЕЛЬСМАНН (Німеччина)
Народився 23 липня 1987 року (36 років).
Призначений 22 вересня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: не брав участі.
Загалом на чолі збірної Німеччини: 6 матчів (+3=1–2), 56% очок.

Виступав на позиції центрального захисника, подавав певні надії, але через травму коліна завершив кар’єру гравця у 19 років. З 2010 по 2016 рік успішно готував  юнацькі та молодіжні колективи «Гоффенгайма», а у лютому 2016-го, у якихось 28, очолив першу команду. Спочатку врятував її від вильоту, а вже наступного сезону вивів на четверте місце і був визнаний найкращим тренером Бундесліги.

У 33 Нагельсманн став наймолодшим фахівцем, який коли-небудь працював у півфіналі Ліги чемпіонів – той прорив досі залишається вершиною для «Лейпцига». Останній у 2019-му заплатив «Гоффенгайму» за Юліана 5 млн євро, а у 2021-му «Баварія» віддала за нього рекордні 25 млн! З мюнхенцями Нагельсманн виграв Бундеслігу, два національні суперкубки, після чого був звільнений посеред сезону-2022/23 – багато хто вважає, незаслужено.

Збірну Німеччини (як свого часу і «Баварію») очолив після відставки Ганса-Дітера Фліка. Перший контракт з НФС був укладений лише до липня 2024-го, але навесні його пролонгували ще на два роки. Першим офіційним іспитом на чолі бундестім для Нагельсманна стане матч-відкриття домашнього ЄВРО-2024 – проти Шотландії.


ШОТЛАНДІЯ

  
Стів КЛАРК (Шотландія)
Народився 29 серпня 1963 року (60 років).
Призначений 20 травня 2019 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі A; 8 матчів (+5=2–1), 71% очок.
Загалом на чолі збірної Шотландії: 53 матчі (+26=10–17), 55% очок.
Досягнення зі збірною Шотландії: ЄВРО-2020 (група, 4-е місце), Ліга націй-2022/23 (вихід до Ліги A).

В ігроцькій кар'єрі Кларка були лише два професійні клуби – «Сент-Міррен» та «Челсі», з яким у 1998-му захисник взяв Кубок Англії, Кубок ліги та Кубок володарів кубків. За збірну Шотландії провів шість матчів.

На початку тренерського шляху Стів допомагав Жозе Моурінью у «Челсі», Джанфранко Дзолі – у «Вест Гемі», Кенні Далглішу – у «Ліверпулі». Небезуспішно очолював «Вест Бромвіч» та «Редінг», а справжнє визнання здобув у шотландському «Кілмарноці», з яким вперше в історії завоював національну «бронзу». Кларка двічі поспіль визнавали тренером року у Шотландії, а під час кваліфікації ЄВРО-2020 покликали до збірної – на заміну Алексу Маклішу.

Британці прорвалися на континентальний форум – перший великий турнір для них з 1998 року, і хоча потім пролетіли повз ЧС-2022, поступившись Україні у відбірних стиках (1:3), позиції Кларка не похитнулися. Свій рівень він підтвердив спочатку у Лізі націй-2022/23, а потім у кваліфікації ЄВРО-2024, де Шотландія серед іншого обіграла Іспанію (2:0) і виборола путівку до Німеччини за два тури до фінішу групового етапу.


УГОРЩИНА

  
Марко РОССІ (Італія)
Народився 9 вересня 1964 року (59 років).
Призначений 19 червня 2018 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2025 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі G; 8 матчів (+5=3-0), 75% очок.
Загалом на чолі збірної Угорщини: 61 матч (+31=14–16), 58% очок.
Досягнення зі збірною Угорщини: Ліга націй-2020/21 (вихід до Ліги A), ЄВРО-2020 (група, 4-е місце).

Розпочинав захисником із самих низів, але «доріс» до Серії А, куди пробився з «Брешією» і де пізніше захищав кольори «Сампдорії». З генуезцями 1994-го завоював Кубок Італії. Далі грав у мексиканській «Америці» та франкфуртському «Айнтрахті», завершив кар'єру в Серії С.

У нижчих італійських дивізіонах розпочинав і тренерський шлях, доки не отримав пропозицію від угорського «Гонведа». Із річною перервою пропрацював у Будапешті чотири сезони, вигравши у 2017-му «золото» чемпіонату. «Відлучившись» ненадовго до словацького «ДАК 1904», повернувся до Угорщини, цього разу очоливши національну команду. Із пригодами, завдяки характеру, вона пробилася на ЄВРО-2020, де гідно виглядала в одній кампанії з Португалією, Францією та Німеччиною. У групі Ліги націй-2022/23 примудрилася випередити ту саму Німеччину та Англію.

Відбір ЄВРО-2024 угорці пройшли на одному диханні, а їх безпрограшна серія триває вже 14 матчів. Не дивно, що тамтешні фани пов’язують великі надії з підопічними Россі, якого в країні вже тричі визнавали найкращим спортивним тренером року.


ШВЕЙЦАРІЯ

  
Мурат ЯКІН (Швейцарія/Туреччина)
Народився 15 вересня 1974 року (49 років).
Призначений 9 серпня 2021 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі I; 10 матчів (+4=5-1), 57% очок.
Загалом на чолі збірної Швейцарії: 32 матчі (+14=10–8), 54% очок.
Досягнення зі збірною Швейцарії: ЧС-2022 (1/8 фіналу).

Народжений в Базелі, в родині турецьких емігрантів, встиг пограти на позиції центрбека у клубах Швейцарії, Німеччини і Туреччини. На батьківщині здобув п’ять чемпіонських титулів, захищаючи кольори «Грасхоппера» та «Базеля», а у складі «Штутгарта» дістався фіналу Кубку кубків-1997/98. Окрім того, Якін забив 4 голи у 49 матчах за збірну Швейцарії, взявши участь у ЄВРО-2004.

Повісивши бутси на цвях у 31, відразу розпочав тренерську кар’єру. Протягом 15 років змінив 10 швейцарських клубів, а у 2014-му мав сумний досвід відрядження до московського «Спартака».

Очолив збірну Швейцарії в розпалі кваліфікації ЧС-2022. Підопічні Якіна завершили відбір без жодної поразки, і, випередивши Італію, вибороли путівку до Катару. Там команда продовжила свої подвиги, у групі набравши порівну очок з бразильцями, але в плей-офф потрапила під португальський каток (1:6). На шляху до ЄВРО-2024 швейцарцям відверто пощастило з жеребкуванням, і вони свій шанс не змарнували. Втім, у червні грати доведеться з потужнішими суперниками.

  
ІСПАНІЯ

  
Луїс ДЕ ЛА ФУЕНТЕ (Іспанія)
Народився 21 червня 1961 року (62 роки).
Призначений 1 січня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі A; 8 матчів (+7=0-1), 88% очок.
Загалом на чолі збірної Іспанії: 12 матчів (+9=1–2), 78% очок.
Досягнення зі збірною Іспанії: Ліга націй-2022/23 (перемога).

Виступав на позиції лівого захисника та півзахисника. Є вихованцем «Атлетика» з Більбао – клубу, з яким і досяг найбільших успіхів як гравець. У 1983-84 роках двічі виборював чемпіонське звання, а ще завоював кубок країни.

Як тренер набивав шишки у регіональних лігах і Сегунді, готував молодіжні колективи «Севільї» та «Атлетика». Невдовзі після звільнення з «Алавеса» прийняв запрошення національної асоціації і більше 10 років працював зі збірними різних вікових категорій. Саме тут де ла Фуенте й продемонстрував свій хист, вигравши ЧЄ-2015 (U19), ЧЄ-2019 (U21), а також виборовши «срібло» з олімпійською командою на Іграх-2020 в Токіо.

Після слабкого виступу Фурії Рохи на ЧС-2022 прийняв естафету у Луїса Енріке. Знаючи багатьох гравців завдяки спільній роботі на юнацькому та молодіжному рівнях, вдихнув у команду нове життя. Зрештою, Іспанія виграла Лігу націй, здобувши перший трофей за 11 років, а за кілька місяців упевнено кваліфікувалася на ЄВРО-2024.


ХОРВАТІЯ

  
Златко ДАЛИЧ (Хорватія)
Народився 26 жовтня 1966 року (57 років).
Призначений 7 жовтня 2017 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі D; 8 матчів (+5=1–2), 67% очок.
Загалом на чолі збірної Хорватії: 82 матчі (+46=15–21), 62% очок.
Досягнення зі збірною Хорватії: ЧС-2018 (фінал), ЄВРО-2020 (1/8 фіналу), ЧС-2022 (бронза), Ліга націй-2022/23 (фінал).

Як півзахисник запам'ятався виступами за хорватські «Хайдук» і «Вартекс», в якому і повісив бутси на цвях у 2000 році. Саме у «Вартексі» Далич розпочав тренерську кар'єру. Далі були «Рієка», тиранське «Динамо» та «Славен Белупо», після чого у 2010-му фахівець вирушив підкорювати Азію. З арабським «Аль-Хілялем» взяв національне «срібло» та виграв Кубок наслідного принца.

Після трьох років в еміратському «Аль-Айні» отримав запрошення очолити збірну Хорватії, яка забуксувала у відборі ЧС-2018. Обігравши в Києві українців (2:0), Далич вирішив локальне завдання, аби потім вивести «картатих» у фінал світової першості. Ну а вже на наступних великих турнірах довів, що перший успіх не був випадковим збігом обставин. До речі, минулого року виграти Лігу націй Хорватії завадило лише невдале виконання післяматчевих пенальті.


ІТАЛІЯ

  
Лучано СПАЛЛЕТТІ (Італія)
Народився 7 травня 1959 року (65 років).
Призначений 1 вересня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі C; 6 матчів (+3=2–1), 61% очок.
Загалом на чолі збірної Італії: 8 матчів (+5=2–1), 71% очок.

Спроби Спаллетті заявити про себе як про вправного атакуючого хавбека обмежилися Серією C. Закінчив ігроцьку кар’єру в «Емполі» і саме в цьому клубі без усіляких пауз розпочав тренерську роботу. Слідом за молодіжною командою очолив першу, за два сезони піднявши її в елітний дивізіон.

Загалом працював з вісьма італійськими клубами, а ще без малого п’ять років – з 2009-го по 2014-й – присвятив «Зеніту», з яким, втім, шумів лише на рівні РФ. З «Ромою» з 2006-го по 2008 рік тричі брав «срібло» Серії А, двічі – кубок, одного разу суперкубок, а з «Наполі» у 2023-му нарешті здобув свій перший скудетто.

Залишивши Неаполь «через втому», Спаллетті вже за два місяці пристав на пропозицію національної федерації і посеред відбору ЄВРО-2024 прийняв збірну Італії, з якої пішов Роберто Манчині. З новим тренером Скуадра Адзурра ледь не програла боротьбу за друге місце в групі C Україні, але все ж таки відстояла пряму путівку до Німеччини і тепер влітку захищатиме титул чемпіону континенту.


АЛБАНІЯ

  
СІЛВІНЬО (Бразилія)
Народився 12 квітня 1974 року (50 років).
Призначений 2 січня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі E; 8 матчів (+4=3–1), 63% очок.
Загалом на чолі збірної Албанії: 11 матчів (+5=3–3), 45% очок.

Діючи на позиції лівого оборонця, ставав чемпіоном Бразилії з «Корінтіансом», виступав за «Арсенал» з нашим Олегом Лужним, із «Барсою» тричі вигравав Ла Лігу і двічі – Лігу чемпіонів. Провів 6 матчів за збірну Бразилії.

Розпочав тренерську діяльність у 2011-му. Працював у штабах кількох клубів на батьківщині, з 2014-го по 2016-й асистував Роберто Манчині в «Інтері», з 2016-го по 2019-й допомагав Тіто в національній команді Бразилії. Як головний тренер приймав «Ліон» та «Корінтіанс», в обох випадках успіху не досягши.

Призначення Сільвіньо наставником збірної Албанії виглядало несподіваним, але поступившись Польщі (0:1) на старті відбору ЄВРО-2024, команда до закінчення кампанії більше не програвала, випередивши і своїх кривдників, і чехів. Бразилець отримав почесну відзнаку «Золотий орел» від прем’є-міністра країни, а на додаток – албанське громадянство.  

  
СЛОВЕНІЯ

  
Матяж КЕК (Словенія)
Народився 9 вересня 1961 року (62 роки).
Призначений 27 листопада 2018 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2025 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі H; 10 матчів (+7=1–2), 73% очок.
Загалом на чолі збірної Словенії: 102 матчі (+46=24–32), 53% очок.
Досягнення зі збірною Словенії: ЧС-2010 (група, 3-е місце), Ліга націй-2020/21 (вихід до Ліги B).

Кек є вихованцем «Марибора», до якого він повернувся наприкінці активної кар’єри після десяти років виступів у клубах Австрії. Переважно діючи на позиції ліберо, тричі ставав чемпіоном Словенії, провів один матч за національну збірну.

Вже як головний тренер, на початку 2000-х двічі вигравав з «Марибором» місцевий чемпіонат і одного разу – кубок. Пізніше недовго і без особливого успіху працював у аравійському «Аль-Іттіхаді», зате у хорватській «Рієці» провів більше 5 років (2013-18), встановивши кілька рекордів і зробивши з командою золотий дубль у 2017-му.

Збірну Словенії очолив уже вдруге. Під час першої каденції (2007-11) після перемоги в плей-офф над РФ вивів підопічних на чемпіонат світу, проте потім провалив відбір ЄВРО-2012. Повернувшись до збірної у 2018-му, не зміг кваліфікуватися на ЄВРО-2020 та ЧС-2022, однак зберіг за собою посаду і віддячив босам федерації завоюванням для Словенії першої за 24 роки європутівки. Данії в групі команда Кека поступилася лише за додатковими показниками, проте в Німеччині матиме змогу реваншуватися.


ДАНІЯ

  
Каспер ЮЛЬМАНН (Данія)
Народився 9 квітня 1972 року (52 роки).
Призначений 1 серпня 2020 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі H; 10 матчів (+7=1–2), 73% очок.
Загалом на чолі збірної Данії: 48 матчів (+30=5–13), 66% очок.
Досягнення зі збірною Данії: ЄВРО-2020 (півфінал), ЧС-2022 (група, 4-е місце).

Як захисник зірок із неба не хапав і повісив бутси на цвях у 26 років. Близько десяти сезонів обіймав різні посади у «Люнгбю». З 2008 до 2019 рік працював спочатку асистентом, а потім і головним у «Норшеланні» – з перервою на сезон-2014/15, який провів у німецькому «Майнці». У 2012-му привів свій клуб до першого і поки останнього чемпіонства.

Передбачалося, що Юльманн змінить Оге Харейде у збірній після ЄВРО-2020, але вимушене перенесення турніру через пандемію призвело до того, що саме Касперу випало готувати команду до фінальної стадії. Данський футбольний союз не став переглядати укладені раніше контракти, і Харейде залишив збірну після безпрограшної серії з 34 матчів.

Утім, Юльманн довів, що вартий цієї роботи. Він швидко знайшов спільну мову з командою, яка заграла в яскравий атакуючий футбол. На ЄВРО-2020 вона прорвалася до топ-квартету, де лише в серії пенальті поступилася англійцям.  Червоно-білі тримають марку і в елітній компанії Ліги націй, на ЧС-2022, як і на ЄВРО-2024, кваліфікувалися з першого місця.


СЕРБІЯ

  
Драган СТОЙКОВИЧ (Сербія)
Народився 3 березня 1965 року (59 років).
Призначений 3 березня 2021 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі G; 8 матчів (+4=2–2), 58% очок.
Загалом на чолі збірної Сербії: 37 матчів (+21=7–9), 63% очок.
Досягнення зі збірною Сербії:  Ліга націй-2022/23 (вихід до Ліги A), ЧС-2022 (група, 4-е місце).

Легенда югославського і сербського футболу. Розкрився у «Црвені Звезді» як атакуючий хавбек, двічі визнавався футболістом року в Югославії, становився чемпіоном. Перейшов до зіркового «Марселя», але через травми по-справжньому заграти там не зміг. Останні сім років кар’єри виблискував у японській J-лізі, граючи у «Нагоя Грампус» під орудою спочатку Гарі Лінекера, а потім і Арсена Венгера. За збірні Югославії, а також Сербії і Чорногорії провів 84 матчі, забив 15 м’ячів. Завоював «бронзу» на Олімпіаді-1984, брав участь у ЄВРО-1984, діставався чвертьфіналу ЧС-1990, 1/8 фіналу – на ЧС-1998 і ЄВРО-2000.

Повісивши бутси на цвях у 2002-му, протягом трьох років очолював національну асоціацію, ще два роки обіймав посаду президента «Црвени Звезди». Шість років тренерської кар’єри віддав «Нагоя Грампус», з якою у 2010-м взяв «золото» J-ліги, ще майже п’ять – китайському «Гуанчжоу». Прийнявши збірну, досяг успіху в усіх кампаніях, в яких брав участь – прорвався на чемпіонат світу, підвищився у класі в Лізі націй і кваліфікувався на ЄВРО, де збірна Сербії зіграє вперше.
  

АНГЛІЯ

  
Гарет САУТГЕЙТ (Англія)
Народився 3 вересня 1970 року (53 роки).
Призначений 28 вересня 2016 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі C; 8 матчів (+6=2–0), 83% очок.
Загалом на чолі збірної Англії: 93 матчі (+59=18–16), 70% очок.
Досягнення зі збірною Англії:  ЧC-2018 (півфінал), Ліга націй-2018/19 (бронза), ЄВРО-2020 (фінал), ЧС-2022 (чвертьфінал).

Грав за «Крістал Пелас», «Астон Віллу» та «Міддлсбро». Двічі брав Кубок англійської ліги, а з останнім клубом у 2006 році дістався фіналу Кубку УЄФА. Довгий час був основним центрбеком збірної Англії, з якою виступав у півфіналі ЄВРО-1996, брав участь у ЧС-1998 та ЄВРО-2000, потрапив до заявки на ЧС-2002. Загалом провів у складі «левів» 52 матчі, відзначився 2 м’ячами.

Розпочав тренерську кар'єру в «Міддлсбро», а потім, після чотирирічної перерви, прийняв англійську «молодіжку», вивівши її на ЧЄ-2015 (U21). Із приставкою «в.о.» очолив національну команду після відставки Сема Еллардайса і незабаром був затверджений на цій посаді. На ЧС-2018 англійці під керівництвом Саутгейта вперше за 28 років дісталися півфіналу, а за рік опинилися на п'єдесталі Ліги націй.

Навіть виліт із топ-дивізіону Ліги націй у 2023-му не в змозі затьмарити успішні виступи підопічних Саутгейта на великих турнірах. Ще у 2019-му тренер отримав із рук принца Чарльза Орден Британської імперії за заслуги перед футболом, а у 2022-му встановив національний рекорд за кількістю перемог на чемпіонатах світу та Європи (тепер таких вже 11), випередивши легендарного Альфа Ремзі.

  
НІДЕРЛАНДИ

  
Рональд КУМАН (Нідерланди)
Народився 21 березня 1963 року (61 рік).
Призначений 1 січня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі B; 8 матчів (+6=0–2), 75% очок.
Загалом на чолі збірної Нідерландів: 32 матчі (+18=5–9), 61% очок.
Досягнення зі збірною Нідерландів:  Ліга націй-2018/19 (фінал), ЄВРО-2020 (вихід до фінального турніру).

За плечима захисника залишилася феноменальна ігроцька кар’єра. Починав у «Гронінгені», надалі чотири рази вигравав «золото» Нідерландів, виступаючи за «Аякс» і ПСВ, з яким у 1988-му взяв ще й Кубок чемпіонів. Вдруге цей топовий трофей завоював у 1992-му в «Барселоні», забивши вирішальний м’яч у фіналі. У складі каталонців провів шість видатних сезонів, чотири рази перемігши у Примері (1991-94), підкріпивши це Кубком Іспанії та суперкубком УЄФА. Догравав у «Фейєноорді». За збірну Нідерландів провів 78 матчів, забив 14 м’ячів, здобувши «золото» ЄВРО-1988, діставшись 1/8 фіналу ЧС-1990, півфіналу ЄВРО-1992 та чвертьфіналу ЧС-1994.

Перш ніж розпочати самостійний тренерський шлях у «Вітессі», асистував Гусу Хіддінку в збірній на ЧС-1998 та Луї ван Галу в «Барселоні». Працював з клубами батьківщини, Португалії, Іспанії, Англії. Вигравав чемпіонати країни з «Аяксом» (2002, 2004) і ПСВ (2007), національний кубок з «Валенсією» (2008) та «Барселоною» (2021), національний суперкубок (2005) – з «Бенфікою».

Вперше очоливши збірну в 2018-му, показав гарний результат в Лізі націй, пробився на ЄВРО-2020, проте не дочекався старту турніру – подав у відставку, спокусившись на запрошення рідної «Барси». На «Камп Ноу» протримався трохи більше року і згодом отримав другий шанс у національній команді.


ФРАНЦІЯ

  
Дідьє ДЕШАМ (Франція)
Народився 15 жовтня 1968 року (55 років).
Призначений 8 липня 2012 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі B; 8 матчів (+7=1-0), 92%
Загалом на чолі збірної Франції: 151 матч (+98=27–26), 71% очок.
Досягнення зі збірною Франції: ЧС-2014 (1/4 фіналу), ЄВРО-2016 (фінал), ЧС-2018 (перемога), ЄВРО-2020 (1/8 фіналу), Ліга націй-2020/21 (перемога), ЧС-2022 (фінал).

За сумарною кількістю та історичною вагою титулів, завойованих Дешамом, не зрівняється жоден із колег, які вирушають на ЄВРО-2024. Досить сказати, що провівши 103 матчі за національну збірну як її капітан та основний опорник, вихованець академії «Нанта» вигравав ЧС-1998 та ЄВРО-2000, піднімав над головою Кубок чемпіонів у складі «Марселя» (1993), а потім і «Ювентуса» (1996). Двічі вигравав чемпіонат Франції, тричі – Італії, брав Кубок Англії із «Челсі». Спокійно закінчував у «Валенсії», готуючись до сходжень у новому амплуа.

Ставши тренером, продовжив торувати шлях нагору. Разом зі скромним «Монако» розірвав Лігу чемпіонів-2003/04, лише у фіналі поступившись «Порту» Жозе Моурінью. Надалі досягав успіхів зі своїми колишніми клубами – у 2007-му вивів у Серію А «Юве», а в 2010-му повернув на вершину «Марсель», який перед цим не знав смаку чемпіонства 18 років.

Після ЄВРО-2012 очолив збірну, прийнявши естафету у старого приятеля Лорана Блана і, цілком імовірно, був би звільнений вже через півтора року, якби у відбірному плей-офф ЧС-2014 не пройшов Україну. Хтозна, чи освітило б тоді «триколірних» «срібло» ЄВРО-2016 та ЧС-2022, чи осяяло б їх «золото» ЧС-2018?

 
ПОЛЬЩА

  
Міхал ПРОБЕЖ (Польща)
Народився 24 вересня 1972 року (51 рік).
Призначений 20 вересня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2025 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 3-є місце в групі G, плей-офф Ліги націй; 5 матчів (+3=2-0), 73%
Загалом на чолі збірної Польщі: 6 матчів (+4=2–0), 78% очок.

Вперше на дорослому рівні зіграв за «Рух» із Хожува. Провів чотири сезони у Німеччині, де, виступаючи у «Байєрі Юрдінгені», засвітився у Бундеслізі. Повернувшись на батьківщину, тривалий час захищав кольори «Гурніка» із Забже, а завершив кар’єру у 2005-му у «Відзеві», зазнавши важкої травми.

Майже відразу став на тренерську стежку. За півтора десятка років пропрацював з цілою низкою клубів. По два рази вигравав кубок і суперкубок – з «Ягеллонією» (2010) і «Краковією» (2020).

У липні 2022-го очолив «молодіжку», але згодом залишив її, замінивши в національній команді звільненого Фернандо Сантуша. «Кадра», яка на той момент посідала передостанню позицію у відбірній групі ЄВРО-2024, у підсумку отримала шанс здобути путівку завдяки плей-офф Ліги націй. Цим шансом тренер і скористався – у вирішальному матчі його підопічні перестріляли по пенальті Вельс. Пробеж відомий своїми авторитарними методами роботи та використанням під час прес-конференцій лексики «на грані фолу».    
    

АВСТРІЯ

  
Ральф РАНГНІК (Німеччина)
Народився 29 червня 1958 року (65 років).
Призначений 1 червня 2022 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2025 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі F; 8 матчів (+6=1-1), 79% очок.
Загалом на чолі збірної Австрії: 20 матчів (+12=3–5), 65% очок.

Здебільшого виступав на аматорському і регіональному рівнях, провівши у другій Бундеслізі лише кілька матчів. Уже в 25 почав тренувати. Рангніка нерідко називають послідовником Валерія Лобановського – той ще у 80-х неодноразово привозив «Динамо» на збори у Німеччину, і Ральф завжди уважно слідкував за роботою українця.

Рангнік виводив до другої Бундесліги «Ульм», діставався 1/8 фіналу Кубку УЄФА зі «Штутгартом», підіймав у еліту «Ганновер» і «Гоффенгайм», з «Шальке» проривався до півфіналу Ліги чемпіонів, вигравав кубок і суперкубок країни. До європейського топ-турніру довів і «Лейпциг», який раніше прийняв у другому дивізіоні. Успішно працював на управлінських посадах у австрійському «Зальзбурзі» і тому таки «Лейпцигу». В Німеччині за Рангніком міцно закріпилося прізвисько «професор».

Протягом другої частини сезону-2021/22 мав невдалий досвід роботи в «Манчестер Юнайтед». Відразу після цього очолив збірну Австрії, з якою не досяг результату в Лізі націй, з’їхавши до Ліги B, зате кваліфікувався до ЄВРО-2024. У квітні отримав привабливу пропозицію від «Баварії», одначе залишати австрійську команду відмовився.

  
УКРАЇНА

  
Сергій РЕБРОВ (Україна)
Народився 3 червня 1974 року (49 років).
Призначений 7 червня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 3-є місце в групі C, плей-офф Ліги націй; 9 матчів (+6=2–1), 74% очок.
Загалом на чолі збірної України: 10 матчів (+6=3-1), 70% очок.

Один із найкращих нападників в історії українського футболу. Забивав за «Шахтар» ще 17-річним, в радянські часи. У 1992-му перейшов до «Динамо», де провів наступні вісім сезонів. Наприкінці 90-х склав вбивчий дует з Андрієм Шевченком. У 1999-му допоміг киянам дістатися півфіналу Ліги чемпіонів, загалом відзначився в топ-турнірі 21 раз. Після виступів у «Тоттенгемі», «Фенербахче», «Вест Гемі» повернувся до лав «біло-синіх», а наприкінці кар’єри провів півтора роки в казанському «Рубіні».

9-кратний чемпіон України, чемпіон Туреччини і РФ, неодноразово визнавався футболістом року на батьківщині, першим відзначився 100 голами в рідному чемпіонаті. Провів за збірну України 75 матчів, із 15 м’ячами входить до п’ятірки її найкращих снайперів. Став учасником історичного сходження до чвертьфіналу ЧС-2006.

Протягом п’яти років здобував досвід, працюючи у тренерських штабах «Динамо» та збірної України. У 2014-му самостійно очолив київську команду, яку двічі виводив на вершину в УПЛ. Надалі були три чемпіонства і вихід до ЛЧ з угорським «Ференцварошем», «срібло» з «Аль-Ахлі» в Саудівській Аравії, «золото» з «Аль-Айном» в ОАЕ. Прийнявши збірну України вже після старту кваліфікації ЄВРО-2024, фінішував слідом за Англією та Італією, проте взяв своє у відбірних стиках.

 
СЛОВАЧЧИНА

  
Франческо КАЛЬЦОНА (Італія)
Народився 24 жовтня 1968 року (55 років).
Призначений 9 липня 2022 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2025 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі J; 10 матчів (+7=1–2), 73% очок.
Загалом на чолі збірної Словаччини: 16 матчів (+7=5-4), 54% очок.

Три матчі в Серії B за «Ареццо» стали найбільшим ігровим досягненням Кальцони. Наприкінці 90-х займався продажом кави, паралельно тренуючи любительські колективи. Подружився з іншим тренером-аматором Мауріціо Саррі, і згодом останній, розпочавши професіональний шлях, став запрошувати до себе помічником старого знайомця.

Протягом 10 років Кальцона асистував Саррі у семи різних клубах – в тому числі в «Наполі». Здобувши собі ім’я, допомагав Еусебіо Ді Франческо у «Кальярі», а у 2021-му знову вирушив до Неаполя – тепер вже на запрошення Лучано Спаллетті. У збірній Словаччини опинився за рекомендацією Марека Гамшика – головної зірки місцевого футболу і легенди «Наполі».

У відборі ЄВРО-2024 словакам відверто повезло із жеребом, і Кальцона зробив те, для чого його запрошували. Більше того, з лютого 2024-го і до кінця клубного сезону з дозволу асоціації він поєднував підготовку національної команди з роботою головним тренером «Наполі», з яким, втім, не досяг відчутного прогресу.


БЕЛЬГІЯ

  
Доменіко ТЕДЕСКО (Італія)
Народився 12 вересня 1985 року (38 років).
Призначений 8 лютого 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі F; 8 матчів (+6=2–0), 83% очок.
Загалом на чолі збірної Бельгії: 12 матчів (+8=4-0), 78% очок.

Народився в італійській Колабрії, а в два роки разом із сім’єю переїхав до Німеччини. Ніколи не виступав на професійному рівні. В молодому віці почав тренувати дітей, а в 28, після закінчення тренерських курсів НФС, очолив юнацьку команду «Штутгарта», пізніше обіймав аналогічну посаду в «Гоффенхаймі».

У 2017-му прийняв «Ерцгебірге», врятувавши його від вильоту з другої Бундесліги. Пішовши на підвищення, Тедеско не тільки взяв національне «срібло» із «Шальке», но і вивів команду до плей-офф Ліги чемпіонів. Після відставки пристав на пропозицію з РФ, завоювавши путівку до ЛЧ зі «Спартаком». Відмовившись від продовження московського контракту, приєднався до «Лейпцига», з яким виграв Кубок Німеччини, дістався півфіналу Ліги Європи і знову пробився до головного єврокубку.

Був звільнений через неналежні результати восени 2022-го, а вже за півроку очолив збірну Бельгії. З «дияволами» упевнено виграв відбірну групу, зустрівши літо 2024-го без жодної поразки в пасиві.


РУМУНІЯ

  
Едвард ЙОРДАНЕСКУ (Румунія)
Народився 16 червня 1978 року (45 років).
Призначений 26 січня 2022 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі I; 10 матчів (+6=4–0), 73% очок.
Загалом на чолі збірної Румунії: 22 матчі (+9=7-6), 52% очок.

Едвард є сином Ангела Йорданеску – справжньої ікони румунського футболу. Часто супроводжував батька на ігри і вочевидь був приречений мати футбольне майбутнє. Починав грати в «Стяуа», у подальшому виступав за цілу низку команд, де, втім, не досяг істотних успіхів.

Відвідував тренерські курси в Італії, Іспанії, Англії. Після трьох років роботи асистентом в «Стяуа» та «Васлуї» очолив у 2013-му друголігову «Тіргу-Муреш». Надалі сім разів міняв клуби, в тому числі провівши кілька не дуже вдалих місяців у софійському ЦСКА. «Вистрілив» у ЧФР, завоювавши з ним національне «золото» та суперкубок країни в 2021-му. Після цього очолив «Стяуа», але незабаром подав у відставку через конфлікт з президентом Джіджі Бекалі.

Прийняв збірну, яку свого часу Йорданеску-старший тричі виводив на великі турніри. Родинне реноме підтримав – завершив кваліфікацію без поразок і був визнаний на батьківщині тренером року.

  
ПОРТУГАЛІЯ

  
Роберто МАРТІНЕС (Іспанія)
Народився 13 липня 1973 року (50 років).
Призначений 9 січня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі J; 10 матчів (+10=0–0), 100% очок.
Загалом на чолі збірної Португалії: 12 матчів (+11=0-1), 92% очок.
Досягнення зі збірними: Бельгія – ЧС-2018 (бронза), Ліга націй-2020/21 (півфінал), ЄВРО-2020 (чвертьфінал), ЧС-2022 (група, 3-є місце).

Діяв на позиції опорного півзахисника. В Іспанії грав у «Сарагосі» та «Балагері». У 22 роки перебрався до «Вігана» і не залишав Британію до завершення ігроцької кар'єри, рису під якою підвів сезон у «Честері».

Тренерський шлях Мартінес розпочав у «Суонсі», який вивів до Чемпіоншипу. «Віган» під керівництвом іспанця в 2013 році вперше виграв Кубок Англії, а «Евертон» у 2014-му посів п'яте місце в АПЛ і дістався 1/8 фіналу Ліги Європи, потрапивши там під київське «Динамо» (2:1, 2:5). Прийнявши збірну Бельгії, Мартінес видав з нею рекордну безпрограшну серію з 24 матчів, на ЧС-2018 вперше вивів до трійки найкращих команд планети, показав достойний результат на ЄВРО-2020 і лише в Катарі не втримав планку на звичному рівні. Через що і подав у відставку.

Пропозиція з Португалії не змусила себе довго чекати, і поки Роберто прекрасно співпрацює з Роналду та компанією: 30 очок із 30 можливих у відборі ЄВРО-2024 із загальною різницею забитих-пропущених 36:2 виглядають достатньо  красномовно.


ЧЕХІЯ

  
Іван ГАШЕК (Чехія)
Народився 6 вересня 1963 року (60 років).
Призначений 4 січня 2024 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2025 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 2-е місце в групі E; участі не брав.
Загалом на чолі збірної Чехії: 7 матчів (+5=2-0), 81% очок.

Царюючи на позиції центрального хавбека, Гашек віддав празькій «Спарті» 11 сезонів – в ній розпочав свій футбольний шлях, в ній і повісив бутси на цвях, 5 разів ставши чемпіоном Чехословаччини. Окрім того, захищав кольори французького «Страсбура», два роки відіграв у Японії. Двічі (1987-88) визнавався найкращим футболістом на батьківщині. У складі збірної Чехословаччини, а потім – Чехії, провів 55 матчів, забив 5 м’ячів. Був капітаном команди, яка дісталася чвертьфіналу ЧС-1990.

На початку тренерського етапу двічі – у 2000 і 2001 роках – здобував зі «Спартою» чемпіонство. У Франції працював зі «Страсбуром» і «Сент-Етьєном», у Японії – з «Вісселом», очолював СК «Катар» і ще чотири клуби в ОАЕ, взявши «золото» з «Аль-Ахлі» у 2009-му. Перед тим як вдруге прийняти Чехію, встиг потренувати збірну Лівану.

Із 2009-го по 2011-й керував чеською федерацію. Тоді ж вперше ненадовго очолив чеську національну команду – до закінчення вже фактично проваленого відбору ЧС-2010. Нинішня тренерська каденція стала можливою після відставки Ярослава Шилгави, який вивів збірну на ЄВРО-2024, але відмовився продовжувати роботу – за його словами, через «колосальний тиск».

  
ГРУЗІЯ

  
Віллі САНЬОЛЬ (Франція)
Народився 18 березня 1977 року (47 років).
Призначений 15 лютого 2021 року.
Закінчення чинного контракту – грудень 2024 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 4-е місце в групі A, плей-офф Ліги націй; 10 матчів (+4=2–4), 47% очок.
Загалом на чолі збірної Грузії: 33 матчі (+16=5-12), 54% очок.
Досягнення зі збірною Грузії:  Ліга націй-2022/23 (вихід до Ліги B).

Заявив про себе як про перспективного правого захисника у «Сент-Етьєні». Далі був «Монако», з яким Саньоль виграв французьке «золото» і дістався півфіналу Ліги чемпіонів. А потім – вісім з гаком зіркових сезонів у «Баварії», п’ять Срібних салатниць, чотири кубки країни, здобуті в 2001-му Кубок чемпіонів і Міжконтинентальний кубок.

За збірну Франції Віллі провів 58 матчів. Міг би набагато більше, якби на його позиції не виблискував легендарний Ліліан Тюрам. Тим не менш, Саньоль був у заявці на ЧС-2002, грав на ЄВРО-2004 і ЄВРО-2008, здобував «срібло» ЧС-2006, а ще двічі перемагав на Кубку конфедерацій (2001, 03).

Обіймав посади скаута «Баварії», технічного директора французької федерації, тренував французьку «молодіжку». У 2017-му недовго асистував Карло Анчелотті у той таки «Баварії», але незабаром після відставки італійця і сам залишив Мюнхен. На чолі збірної Грузії Саньоль виник наче з нізвідки, але прекрасно показав себе в Лізі націй і саме таким чином проклав команді шлях до плей-офф ЄВРО-2024. Ну а вже там грузини спромоглися переписати історію, у вирішальній сутичці поклавши на лопатки досвідчених греків (4:2).


ТУРЕЧЧИНА

  
Вінченцо МОНТЕЛЛА (Італія)
Народився 18 червня 1974 року (49 років).
Призначений 21 вересня 2023 року.
Закінчення чинного контракту – липень 2026 року.
Кваліфікація ЄВРО-2024: 1-е місце в групі D; 3 матчі (+2=1–0), 78% очок.
Загалом на чолі збірної Туреччини: 6 матчів (+3=1-2), 56% очок.

На стику тисячоліть вважався одним із найсильніших форвардів Італії. Розпочав кар’єру в «Емполі», грав за «Самдорію», «Дженоа», англійський «Фулгем», але ім’я собі зробив у «Ромі», до якої у 1999-му перейшов за 25 млн євро. У складі «вовків» загалом провів без малого дев’ять сезонів і відзначився 101 голом. Саме в Римі в 2001-му виграв скудетто і національний суперкубок. За збірну Італії провів 20 матчів, забив три м’ячі. Завоював «срібло» ЄВРО-2000, брав участь у ЧС-2002.

У 2009-му, закінчивши активні виступи, прийняв «молодіжку» «Роми», а згодом недовго очолював першу команду. У подальшому працював головним у «Катанії», «Фіорентині», «Сампдорії», «Мілані», «Севільї». З «фіалками» у 2015-му дістався півфіналу Ліги Європи, а з «росонері» у 2016-му взяв суперкубок країни.

На олівець керівникам турецької федерації Монтелла потрапив завдяки успіху з «Адана Демірспор». За два сезони він вивів посередню команду на четверте місце, здійснивши історичний прорив у єврокубки. Погодився прийняти збірну посеред відбору ЄВРО-2024, стартувавши з виїзної перемоги над Хорватією (1:0). На фініші залишив конкурентів позаду і таким чином став одним із п’яти італійських наставників, які демонструватимуть свою майстерність на полях Німеччини.