Територіальної переваги та постійного тиску на захист суперників не вистачило навіть на нічию.

Олег МОРОЗОВ, «Футбольний клуб»

Перервавши серію невдач на внутрішній арені, динамівці повернулися до Польщі з метою знову стати на переможній шлях і в рамках міжнародного календаря. Зрозуміло, що в нинішній ситуації Мірча Луческу позбавлений можливості експериментувати, і всі зроблені їм рокіровки у стартовому складі носили вимушений характер. Травми партнерів надали шанс Денису Бойку з Олександром Андрієвським, тоді як Денис Гармаш повернувся на вістря атаки через непереконливі дії на початку сезону номінального центрфорварда Артема Бєсєдіна.

Динамівці, які вийшли на матч в новенькому, білому з блакитною діагональною смугою, комплекті форми, розпочали гру достатньо впевнено, із бажанням діяти з позиції сили. І тим більш прикрим виглядав епізод, що стався у дебюті. Ілля Забарний неподалік від свого карного майданчика прихопив руками Віктора Олатунджі, а Адам Д’юрчо бездоганно виконав штрафний – м’яч після удару угорця встромився у верхній кут.

Цей успіх, здалося, додав сміливості гостям, які високо зустрічали нашу команду, час від часу змушували її помилятися і організовували достатньо підступні контрвипади. Тим не менш атакувальні спроби біло-синіх, попри відсутність якихось позамежних швидкостей, все одно виглядали більш загрозливими.

На 29-й хвилині Віталій Буяльський навіть спрямував м’яч у сітку після якісної комбінації, проте ВАР взяття воріт відмінив. Як виявилося, Владислав Дубінчак, котрий і віддавав на півзахисника, заліз у мінімальний офсайд, приймаючи пас із глибини від Андрієвського.

Гарну нагоду відзначитися мав Гармаш, але після подачі Віктора Циганкова від кутового прапорця не зміг як слід підлаштуватися під м’яч і відповідно нанести акцентований удар метрів з п’яти.

Десятихвилинка перед перервою взагалі пройшла за повним домінуванням номінальних господарів. У володіннях Кенана Пирича полихали пожежі, Циганков кілька разів непогано подавав, Сергій Сидорчук щільно прикладався з-за меж карного майданчика, але АЕК до антракту дотерпів.

На другий тайм Луческу таки випустив Бєсєдіна, який окрім максимальної самовіддачі має почати давати команді гостроту – саме з нею в попередніх матчах у Артема і виникали проблеми, саме вона потрібна була «Динамо» у Кракові.

Одначе, хоча територіальна перевага українців не викликала сумнівів, в їхніх атаках червоною ниткою проходила недомовленість. Перспективні задуми регулярно руйнувалися через поганий прийом, недбалу передачу, банальний поспіх…

АЕК вже майже не ходив уперед, сконцентрувавшись на захисті переможного рахунку і максимально наситивши зону навколо власного карного майданчика. Долати надщільну оборону було важко, а зусиль у виснажених динамівців з кожною хвилиною залишалося все менше. Кияни не припиняли шукати шляхи до воріт Пирича, проте попереду у них мало що виходило.

Зрештою АЕК, який півтайму діяв з п’ятьма чи навіть шістьма номінальними захисниками у складі, досяг свого і залишив «Динамо» на останній сходинці групи B. Сподіваємось, що перерва у внутрішньому календарі та жадана можливість повноцінного відновлення виявляться тим фактором, який вдихне сили в столичну команду, і в жовтні вона візьметься за повноцінну й ефективну роботу над помилками.