Обидві команди на поєдинок останнього туру групового раунду вийшли не в оптимальних складах. Ця обставина більше важила для господарів, котрим для виходу в плей-офф потрібна була обов’язкова перемога, а для гарантії путівки – принаймні в два м’ячі.

Сергій ВОРОНЮК, «Футбольний клуб»

Утім, по-перше, важкувато на сьогодні спрогнозувати – який саме стартовий варіант є найсильнішим для «Динамо». По-друге, зважаючи на клас суперників, український віце-чемпіон просто зобов’язаний був вирішувати турнірне завдання в будь-якому стані, не зважаючи ані на труднощі опонента, ані на його козирі, якщо такі в нинішнього «Лугано» взагалі є в наявності для європейської арени.

За підсумками п’яти турів швейцарці забили лише один гол, це найнижча результативність серед усіх учасників змагань. Проте, й пропускають чорно-білі небагато, обороняючись швидше числом, ніж умінням. Інколи їм неабияк допомагає Фортуна. Як, скажімо, в моменті на 31-й хвилині, коли Бєсєдін примудрився не влучити з двох метрів у порожні ворота після прострілу Миколенка.

Форвард «Динамо» ще до перерви мав кілька можливостей відкрити рахунок і заспокоїти партнерів, позбавити команду від зайвого хвилювання за результат. Та м’яч уперто не бажав іти у сітку, вражаюча територіальна перевага киян ніяк не отримувала втілення.

«Вірус» Бєсєдіна спіткав, зокрема, Шепелєва, котрий опинився на зручній ударній позиції незадовго до перерви. Хавбек з ударом забарився, а гол Буяльського, що до нього відскочив м’яч, було скасовано через офсайд.

Важко було позбутися відчуття, що господарі неодмінно вразять ціль. Однак доля вирішила ускладнити вирішальний іспит сезону: на останній основній хвилині першої половини гри забив «Лугано». Захисники біло-синіх настільки зосередилися на допомозі атакуючій групі, що немовби забули ненадовго про свої основні обов’язки. Уникнувши в цій зустрічі швидкого гола у свої ворота, «Динамо» пропустило гол «у роздягальню» й поставило єврокубкову місію під сумнів.  

По перерві малюнок гри не змінився. Кияни продовжували контролювати м’яч і покращувати статистику ударів по воротах. Один за одним виникали й слушні нагоди. Однак Циганков, Караваєв і знову Бєсєдін упідсумку змушені були лише розчаровано хапатися за голову. На 59-й хвилині якісь містичні сили не дозволили статися голу – Буяльський вдало змінив траєкторію польоту снаряду, але Бєсєдін, намагаючись зустрітися з м’ячем у повітрі, програв двобій... стійці.

Потім були сейви Да Кости після ударів Циганкова та Франа Соля, промах Буяльського, гострий прорив із прострілом Шепелєва. Кожна безплідна атака «Динамо» спонукала до роздумів про справедливість і логіку футболу. Останньої цього вечора на полі «Олімпійського», дійсно, годі було шукати.

Абсолютно заслужений гол Циганкова трапився перед самим фінальним свистком, що поставив крапку в матчі, про який хочеться якнайскоріше забути. Кияни залишилися без єврокубкової весни, в стані, близькому до шокового, з низкою важких, але важливих запитань, на які поки що, на жаль, немає відповіді...