За підсумками першого поєдинку цих суперників більшість експертів схилялися до думки про те, що австрійці в Лодзі відбулися легким переляком, адже значно логічнішою була б переконлива перемога «Динамо».

Сергій ВОРОНЮК, «Футбольний клуб»

Кияни грою не лише підтвердили свій статус фаворита пари, але й зміцнили його: на думку букмекерів, вірогідність виходу команди Луческу в наступний раунд дорівнювала майже 80 відсотків.

Так, на боці «Штурму» у вівторок були принаймні рідні стіни. Щодо змагального тонусу, вже важче було робити якісь припущення. Нічия з «Рідом» у зустрічі національної першості навряд чи додала «чорно-білим» свіжості, не кажучи вже про настрій. Утім, втрачати господарям матчу-відповіді точно не було чого, зважаючи на більш високий клас опонента та його більш багатий досвід подібних випробувань.

Тим більш дивними виглядали помилки, що їх гості припускалися впродовж стартових пів години гри. Не треба бути «Бенфікою», щоби один із таких «подарунків» обернути на гол. Що й довів Гейлунн на 27-й хвилині. До того були два сейви від Бущана – після спроб Хорвата й Гірлендера. А також без кількох сантиметрів автогол Сироти, коли на наше щастя в київського голкіпера вистачило як швидкості, так і холоднокровності.

Гол знов-таки розпочався з помилки. Бєсєдін обрізав команду неточним пасом у центральному колі. Гейлунн підхопив мяч, дотепно обігрався з Прассом, котрий миттєво повернув боржок партнерові. Втрьох із Саркарія вони розібрали кількісно більший динамівський захист наче на тактичному занятті. Й хоч удар у норвежця не вийшов більярдним, у потрібний кут м’яч усе ж заскочив.

Результативний удар міг би не залишитись єдиним іще до перерви. Як виявилося, «постріли» здалеку також є вельми дієвою зброєю «Штурму». Та черговий «хаймарс» у виконанні Гірлендера Бущан збив своєю ППО, а Прассу забракло влучності.

Відповіді киян до перерви, на жаль, не мали потрібної потужності й ефективності. З вигідних позицій вище цілі пробивали Шапаренко та Циганков, Буяльському не вдалося повторити трюк Караваєва з дотичним ударом у кут, а трохи раніше Віталій не зміг упіймати мяч на лоба, аби перекинути кулю повз Зібенхандля в порожні ворота – після чи не єдиної довершеної комбінації «біло-синіх» у першому таймі, з довгою діагоналлю зліва направо та націленим пасом головою Циганкова уздовж воріт.

У другій половині «Динамо» попервах, здавалося, прибрало контроль над м’ячем до своїх ніг. Однак, окрім небезпечного удару Циганкова після розіграшу штрафного, нічого біля чужих воріт не створили. Натомість Бущан у середині тайму принаймні тричі опинявся в епіцентрі подій, підчищаючи огріхи товаришів по колективу. Під клас киян суперник прогинатися геть відмовився.

Аргументом з боку Луческу стала подвійна заміна. Свого часу поява на полі свіжих Вівчаренка та Караваєва фактично вирішила долю поєдинку з «Фенербахче». Тиждень тому перемогу також приніс удар Олександра.

Правий фланг набув додаткових обертів і цього разу. Потужностей вистачило, щоб без особливих ускладнень докотитися до овертайму – вдруге поспіль (на жаль для киян, у компенсовані хвилини удар Гармаша головою прийняла на себе поперечина). Із тією різницею, що «Штурм», на відміну від турецьких «канарок», розпочинав додатковий час у повному складі.

Ані це не стало на заваді для наших земляків, ані надмірна жорсткість господарів. Кияни впевнено заволоділи ініціативою. Циганков пасом-цукеркою відрізав від усього австрійського захисту лівого «джокера» Луческу – а Вівчаренко вже розібрався в моменті та з м’ячем так, що будь-який бразильський форвард позаздрить!

У діях за межею фолу свій другий «гірчичник» вихопив Саркарія, ускладнивши становище «Штурму». Господарі кинулися відіграватися й наразилися на витончену контратаку. Таке собі регбійне «віяло», що розгорталося з лівого флангу на правий через Ваната й Буяльського, розважливо, у протихід воротареві, завершив Циганков, фактично знявши всі питання щодо переможця.

Отже, на шляху «Динамо» до групового турніру Ліги чемпіонів залишився останній бар’єр в особі португальської «Бенфіки».