Вернидуб: «Помітили, що як тільки почався матч, полетіли ракети?»

Вчорашній поєдинок на «Гемпден-Парк» об’єднав усю країну. Хлопці у синьо-жовтих футболках билися на полі, а мільйони українців підтримували їх за своїми моніторами. Проте грати та вболівати вчора ми могли лише завдяки воїнам – тим, хто зі зброєю в руках береже наш спокій і оберігає наші домівки.

Одним із тих, хто чинить спротив російським загарбникам, є Юрій Вернидуб, головний тренер молдовського «Шерифа». Юрій Миколайович розповів про перегляд протистояння з Шотландією в екстремальних умовах, поділився враженнями від фіналу Ліги чемпіонів та провів цікаву паралель між нашими успіхами та нікчемними запусками російських ракет.

– Матч дивився, але з перебоями, бо тут, де я зараз перебуваю, не дуже добрий інтернет, – каже Вернидуб. – Хлопці молодці! Дійсно показали, що вони вчора були воїнами на футбольному полі.

– Поєдинок ви дивилися не самі?

– Вболівали усім моїм підрозділом. Переживали і дуже раділи забитим м’ячам. Коли відзначилися шотландці, то протягом останніх десяти хвилин трохи переживали. Поки третій не забили…

– Перед грою у вас не було побоювання, що хлопці можуть перегоріти в емоційному плані?

– Та я не думаю… Вони дуже добре розуміють, яка ціна цього матчу і яка ціна наступного матчу з Вельсом. Чого їм переживати? Грати вони вміють, дуже добре підготувалися. Проблем не повинно виникнути. Я переписувався із Сашею Караваєвим, з Тарасом Степаненком. Привітав їх, вони подякували – усе нормально.

– Величезна заслуга у правильному налаштуванні належить тренерському штабу?

– Саша Петраков – на своєму місці. Він довів, що вміє працювати. Збірна показала непогану гру, створила багато моментів. Щоправда, не все реалізували, траплялися помилки. Ці помилки – до пропущеного м’яча і коли нам забивали – це і є наслідок психологічного тиску. Проте вони впоралися і доволі непогано виглядали.

– Тренери зазвичай не люблять виділяти найкращих у своїй команді. Вам з боку це буде зробити легше. Хто для вас «лев матчу»?

– У нас таких «левів» спочатку 11 було, а потім ще 5 вийшло. Мені сподобалося, як провів цей поєдинок один із наймолодших футболістів – це Ілля Забарний. Лідерські якості проявили Ярмоленко, Степаненко, Караваєв. Навіть ті, які вийшли на заміну… Той же молодий Мудрик. Я чекав, коли його випустять, щоб він трошки пробігся по своєму флангу, як він вміє.

– У підрозділі вас про роботу часто запитують: про минулі матчі та сучасний футбол?

– Про минуле ні – це вже давно було. А теперішнє – у всіх нас одна ціль. Мусимо перемогти нашого ворога, щоби знову повернутися до мирного життя. А взагалі хлопці підходять, запитують. Перед фіналом Ліги чемпіонів цікавилися. Можете не вірити, але я сказав, що Реал виграє. І зробить це в основний час. Так і сталося.

– Побратими по-доброму жартують, що ви з Шерифом перемогли нового короля Європи?

– Я їм сказав, що у мене тепер на все життя залишиться пам'ять – я обіграв майбутнього переможця Ліги чемпіонів. Ще й на «Сантьяго Бернабеу».

– Повертаючись до теми національної команди – гра з Вельсом буде набагато складнішою, ніж двобій у Глазго?

– Гадаю, що так. Це останній бій, як то кажуть. А він найважливіший. Хлопці це розуміють. Дивився інтерв’ю Зінченка та інших гравців – вони це усвідомлюють. Головне, щоб футболісти не переживали. І не переналаштувалися. Все спокійно, грати вони вміють, тренер у них чудовий, розумний. Я переконаний, що вони зроблять те, що ми від них чекаємо – тільки перемога.

– Наступна зустріч з Вельсом вже у неділю. Переліт, адаптація, обмаль часу на відновлення. Побоювань через фізичну форму у вас немає?

– Якби було побоювання, то про це говорив би головний тренер. Якщо він не говорить, то переживань ні в нього немає, ні у нас не повинно бути.

– Футбол – це всього лиш гра. Однак є особливі речі, які надихають всю країну. Наші футболісти неодноразово наголошували – усі їхні зусилля заради воїнів. Чи відчувають хлопці з вашого підрозділу особливу єдність з національною збірною?

– Думаю, що так. Ця єдність не лише з футболом. Будь-яка перемога на спортивному рівні – це перемога всієї України. І це ще раз свідчить, що ми – Велика Нація, Нація з великої літери. А те, що про нас говорять наші «русскіє брати», а вони нам братами ніколи й не були… Ми дійсно Велика Нація і достойні того, щоб бути на тому рівні, на якому ми є. А ви не помітили, що як тільки почався матч, то у наш бік полетіли ракети?

– Більше того, долетіли на Львівщину. Приблизно у той час, коли ми забивали шотландцям.

– А ви розумієте, як їх бісить це? Вони вже не знають, що робити. Вони просто нелюди і тварини. Навіть не тварини, а незрозуміла маса. Їх не лише я не розумію, ніхто не розуміє. Дикуни якісь.

– Дай Боже, переможемо Вельс на футбольному полі, а цю російську масу знищимо на полі бою.

– Сто відсотків! Іншого виходу у нас немає. Думаю, вся Україна це розуміє і чекає на наші перемоги. Битимемося до перемоги!