Сич: «Була така досить неприємна історія... Не тренувався 1,5 року, вже про футбол не думав»

Захисник «Руха» Олексій Сич, який отримав дебютний виклик у збірну України, розповів про період, коли його спортивна кар’єра була під загрозою.

– Була така досить неприємна історія в мене, вона трапилася в 11-му класі. Після літа я виріс. Я був до 10-го класу дуже маленький – 1,50-1,60. Не вистачало мені зросту, не вистачало ваги. І десь за період літа я дуже сильно підріс, вимахав просто. Я став крупніший, вищий...Але, з іншого боку, це трошки вплинуло на моє здоров’я: у мене почали боліти пах, спина. Робили всякі МРТ, лікарі мені понарозказували всякої нісенітниці.

Загалом я не тренувався після цього півтора року. Чесно, я вже про футбол не думав. Поступив в університет у Луцьку – вчився рік на бухгалтера-податківця. Досить мені цікаво було, якось це все втягувало мене, я завжди любив з комп’ютером працювати. Тато у мене викладав інформатику в школі, натхнення до математики він мені передав.

– Якби не футбол – пішов би працювати в фінансовій сфері?
– Думаю, щось типу того, але, як на мене, сидяча робота – це не для мене.

– 11-й клас, півтора роки не займався спортом взагалі, пішов в університет. Що далі сталося, як ти повернувся до спорту?
– Їздив до лікарів – як кажуть, «так-так», «ні-ні», тренуватися, не тренуватися... І якось воно все само позагоювалося. Лікарі дали добро, і я почав тренуватися з луцькою командою «Адреналін». Потім мій батько домовився, щоб я тренувався з трошки меншими, ніж я, з «Волинню» – я з ними почав тренуватися.

Ми були в хороших відносинах з  тренером Романом Гнатівим в «Карпатах». Тато до нього набрав: «Чи можна на перегляд у U-19?» – «Так, без питань». І все, я тоді поїхав на перегляд і почав уже з ними повноцінно тренуватися і підписав свій перший контракт.