Ребров: «Всі розуміють, хто повинен грати в збірній, але останнє слово за мною»

Збірна України минулого року до останнього боролася за пряму путівку на ЄВРО-2024 з фіналістами останнього чемпіонату Європи Англією та Італією. Дали бій грандам та, що цікаво, не губили очок з іншими командами, хоч і вони створили нам багато клопоту.

На початку відбору ви могли уявити, що чемпіон Європи – Скуадра Адзурра – радітиме нічиїй 0:0 з командою, яка заходила в кваліфікацію без головного тренера? Тож очікування Реброва виправдовується вже в першому ж відборі. Тим більше, якщо в стикових матчах наші зіграють на рівні своїх можливостей.

Головний тренер національної збірної України Сергій Ребров розповів про повернення в Україну після шести років роботи за кордоном, шлях нашої збірної на ЄВРО-2024 та хто з клубів УПЛ його вразив.

«НЕПРОСТО ПЕРЕЛАШТУВАТИСЯ З КЛУБНОГО ТРЕНЕРА НА ІНШУ РОБОТУ»

– Повернення в Україну після шести років роботи за кордоном можна назвати персональним хайлайтом 2023 року?
– Якби ви мене запитали, скільки часу мене не було в Україні, я б швидко не відповів:) Для мене дуже важливо, що я повернувся в Україну в цей дуже важкий період для нашої держави. Це дуже почесно – працювати тут та бути зі своїм народом. Для мене це дійсно головний хайлайт 2023 року.

– Працюючи за кордоном, ви старалися не втрачати зв'язок з Україною. Після повернення, за останні півроку, що вам найбільше впало в око?
– Коли почалася повномасштабна війна, я побачив, що українці згуртувалися перед серйозною небезпекою. Зараз ти можеш відчути на собі, як ми проживаємо цей досить складний період в історії.

Зараз ми більш поважно ставимося один до одного. Стали більше допомагати один одному. Я постійно на зв'язку з нашими легіонерами, які залюбки реагують на будь-який заклик про допомогу (Ребров разом з іншими українськими спортсменами опікується фондом для допомоги армії, – прим. ред.). Це дійсно дуже важливо для всіх нас. Впевнений, що немає жодного українця, який живе за кордоном і не допомагає нам.

– Ви багато зустрічаєтеся з військовими, родинами полеглих героїв. Можна говорити про те, що футбол для нас це про щось більше?
– Це найменше, що ми можемо зробити. Що я можу зробити. Повага і увага до цих людей зараз як ніколи потрібна. Коли я буваю в Києві, залюбки відгукуюсь на запит про такі зустрічі.

– Специфіка роботи клубного тренера сильно відрізняється від збірної України?
– Для мене це абсолютно новий досвід. Це зовсім інша робота, тому що ти тут нема роботи кожного дня з гравцями, розмови з ними. Працюючи в збірній, перерва на зустрічі та бесіди може зайняти місяць і більше. Зараз, наприклад, – аж чотири місяці, але і в цей період є багато роботи.

Для мене непросто перелаштуватися на іншу роботу, але мені це подобається ділитися зі своїми гравцями досвідом, який я отримав за кордоном. Працюючи за межами України, ти не відчуваєш тієї атмосфери, як коли ти працюєш з українськими гравцями. Наприклад, коли я працював в Динамо, і там було дуже багато українських гравців, які прислухаються до тебе, і разом ми щось робили, досягали.

«ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩОБ ХЛОПЦІ ПОВІРИЛИ В НАШ ФУТБОЛ»

– Після багатомісячної саги з вашим призначенням головним тренером збірної України складно було підхопити команду, коли відбір на ЄВРО-2024 вже стартував?
– Я свідомо йшов на цей крок. Мені цікаво працювати з гравцями хорошого рівня. Йдеться не лише про наших за кордоном, але і хлопців, які виступають в чемпіонаті України. Дуже важливо для мене було їх направити до єдиної мети. В нас завжди були, є і будуть висококласні гравці. Але дуже важливо створити команду, яка розуміє, що вона робить та вірить у власні сили.

Моя головна задача була, особливо в матчах проти Німеччини (3:3) та Італії (1:2, 1:1), – показати, що вони можуть грати в футбол і протистояти таким грандам.

Я розумію, що проти Північної Македонії та Мальти нашу збірну завжди записуватимуть у фаворити. Це дуже складно. Дуже важливо, щоб хлопці повірили в те, що можуть грати у свій футбол проти будь-якого суперника.

– Головний бич збірної України у всі часи – коли можемо класно зіграти з сильним суперником, але примудритися втратити очки з тими командами, які перед матчами записували в андердоги. Відбір на ЄВРО-2024 можна назвати переломним в цьому плані?
– Я згоден, але працюю з командою лише півроку. Роблю все. що в моїх силах та моїх помічників.

– Як вам вдалося тримати психологічну планку футболістів, коли після Англії тобі потрібно переключитися на Мальту?
– Це проблема не тільки збірної України, коли в тебе немає двох рівноцінних складів і доводиться грати через два дні на третій. Це дуже складно для нас зараз, враховуючи логістику. Я вдячний гравцям, що за такий короткий період часу вони дійсно хочуть грати в той футбол, який я намагаюсь їм дати. Вони допомагають мені, а я допомагаю їм.

Зараз занадто мало часу, щоб казати, що ми щось створили, але вихід до плей-офф та декілька матчів проти грандів показали, що ми на правильному шляху та будемо рухатися далі.

«ЯКЩО ТИ ХОЧЕШ ПЕРЕМОГТИ БОСНІЮ, ТО ПОВИНЕН ДУМАТИ ПРО СВОЮ ГРУ, ПОВАЖАЮЧИ ОПОНЕНТА»

– Навесні наша збірна спробує пробитися на ЄВРО-2024 через плей-офф Ліги націй. 3 місяці до матчу з Боснією це той відрізок, коли можна вже прикинути теоретичні шанси на успіх?
– Я сподіваюсь, що до того часу всі футболісти підійдуть без травм. Зараз дивимося багато відеоматеріалів з помічниками, переглядаємо гравців. Я з Вісенте в січні збираюся поїхати до Туреччини, щоб подивитися на збірників та майбутніх кандидатів. Деякі команди готуватимуться в Україні – ми й там побуваємо.

Для мене дуже важливо рухатися від матчу до матчу. Не потрібно зараз забігати наперед і думати про те, що буде через кілька місяців. Зараз я налаштовую гравців таким чином, щоб вони концентрувалися на своїх клубах та через ігри готувалися до зустрічі з Боснією. Якщо ти хочеш перемагати, то повинен думати про свою гру, поважаючи опонента.

– Сьогоднішня Боснія здатна створити нам проблеми, враховуючи те, що найкращі часи Джеко та П'яніча вже позаду?
– Вони змінили тренера (боснійців тренує Саво Мілошевич – найкращий бомбардир Євро-2000, що пограв за збірні трьох балканських країн – Югославію, Сербію та Чорногорію, Сербію, – прим. ред). В останніх матчах цей тренер на кожній позиції використовував багато гравців, тому важко назвати їх оптимальний склад.

Я вважаю, що П'янич та Джеко – дуже важливі гравці для боснійців. Досить хорошого рівня молодь. Коли настане час, дуже важливо, щоб гравці мали достатньо практики перед відповідальними матчами.

– Зараз наша збірна більше представлена гравцями, які виступають в зарубіжних командах. Ви задоволені тією кількістю практики, яку отримують наші хлопці за кордоном?
– Це стосується всіх гравців, які грають за кордоном. Я дуже радий, що зараз мають постійну практику Довбик, Зінченко, Миколенко, Циганков. Більше часу почали отримувати Мудрику Челсі та Малиновський у Дженоа. Ми задоволені на моменті, але ще раз нагадую, повторюся – матч із Боснією 21 березня. Невідомо, в якій формі перебуватимуть хлопці до того часу. Важливо зараз слідкувати за гравцями і простежити, в якій формі вони будуть перед вирішальними матчами збірної.

– А що скажете про наших воротарів?
– Трубін своєю грою в Бенфіці продемонстрував, що достойно замінив Влаходімоса. Анатолій зробив дуже важливий крок, він прогресує. Я впевнений, що в Бенфіці Трубін продовжуватиме вдосконалювати свій рівень гри. Я вже казав про Луніна, якщо він матиме практику, то буде запрошуватися в збірну.

«ЗАПРОШУЮ ГРАВЦІВ ДО ЛАВ ЗБІРНОЇ НЕ ЧЕРЕЗ ОСОБИСТІ СИМПАТІЇ»

– На вашу адресу прилітало багато критики з боку вітчизняних клубів, які вважають, що їхні лідери з тих чи інших причин були вами проігноровані. В 2024 році ситуація зміниться?
– Особисто мені ці закиди не заважають. Я розумію, в якому напрямку ми повинні рухатися. Викликаю футболіста до збірної України, виходячи з того, скільки гравців є на тій чи іншій позиції.

Якщо ми викликаємо 4 гравців на одну позицію, гравців, яких ми не задіємо, запитають в мене: «Навіщо ви мене запросили?» Зараз є конкуренція на кожну позицію. В нас є декілька позицій, на які ми запрошуємо трьох виконавців, на інші – по два. На нашу думку, дуже важливо, щоб вони підходили під нашу модель гри.

– І все ж, ви розумієте, що коли серед нових лідерів чемпіонату – Кривбас, Полісся, Рух, рано чи пізно виникатимуть питання щодо їхніх провідних гравців?
– Я впевнений, що в Україні багато гравців, які заслуговують на виклик до збірної. Ми багато аналізуємо, дивимося на багато факторів та елементів, які дійсно важливі для нашої моделі гри. Ті люди, які розповідають про своїх гравців, бачать потенціал в них. Всі вони є потенційними кандидатами. Ми за всіма стежимо.

На жаль, за ці півроку ми зіграли тільки дві товариські зустрічі: проти Німеччини і не з національною збірною в Польщі (йдеться про контрольний поєдинок проти Лехії з першого дивізіону, – прим. ред). Кожна гра для нас була вирішальною і ми не мали можливості переглянути всіх гравців, які перебувають на радарах збірної України. Якщо ми будемо викликати по 4-5 гравців елементарно не було можливості їх залучити.

Якщо ви подивитесь на наш календар, то коли ми збираємось і маємо лише 2-3 дні на повноцінну підготовку, граємо через два дні на третій – і збірна роз'їжджається. Немає сенсу викликати 30-35 гравців, коли в тебе немає тренувального процесу.

– Хлопці, які вдало виступили на молодіжному чемпіонаті Європи та вперше пробилися на Олімпіаду, також на радарах?
– Я впевнений, що цього року в збірній з'являться нові гравці, отримають свій шанс хлопці з молодіжки. Ми бачимо потенціал в багатьох гравцях, але, на жаль, не було достатньо часу для того, щоб перевірити їх в таборі збірної України. Процес триває і це дуже важливо. 

– Оновлена молодіжка вдало стартувала в новому відборі. Вам є там на кого подивитися?
– Я дуже задоволений конкуренцією в молодіжці. Ми в постійному контакті з Унаї, який розповідає про прогрес гравців.

Коли ти приходиш в національну збірну, ти повинен прийняти такий факт: усі розуміють футбол, як грати в футбол, хто повинен грати. Але, зважаючи на те, що я головний тренер – останнє слово за мною. Я ухвалюю рішення, не керуючись особистими симпатіями. Для мене важлива статистика, яку я отримую. Плюс бачення власної моделі гри.

«У ПЕРШОМУ КОЛІ УПЛ МЕНІ СПОДОБАВСЯ РУХ»

– Вас часто можна було помітити на матчах УПЛ. Кого б ви могли виділити серед команд або ваших колег?
– Кривбас в цьому сезоні показує зрілу та якісну гру. Так само і Дніпро-1. Багато команд-несподіванок. В будь-якій команді, де працює Юрій Вернидуб, є дисципліна. Я бачу, за рахунок чого вони опинилися серед лідерів. Кожен гравець розуміє, що від нього вимагається в атаці та обороні.

Та ж Олександрія перебуває не на своєму місці. Вони грають в цікавий футбол.

– Чому тоді вони в серединці, але не в лідерах?
– Проблема полягає в тому, що вони багато пропускають, але це відкритий футбол. Мені подобається те, що намагається прищепити своїй команді Руслан Петрович.

– Хто ще вам запам’ятався?
– В першому колі сподобався Рух тим, що вони не мають багато зірок. В них багато гравців, які представлені в різних збірних. Вони показують динамічний футбол, постійно пресингують. Вони багато пропускають, але мені подобається той стиль, який вони намагаються зробити.

Віддаю належне Роману Григорчуку та його Чорноморцю. Вони розуміють, за рахунок чого можуть набирати очки. Наскільки їх вистачає грати один в один, стільки і грають. Коли вже бракує сил грати важкувато.

– А як же наші гранди?
– Динамо в останніх зустрічах показало, що вони будуть боротися за чемпіонство. Шахтарю додало впевненості те, як вони грали в ЛЧ, але в чемпіонаті України не завжди показують ту гру, яку очікують. В УПЛ зараз не так багато іноземців і наші гравці користуються своїм шансом.