Кваліфікація ЄВРО-2024, 6-й тур. Україна – Італія. Анонс матчу

Україна – Італія
Понеділок, 20 листопада, 21.45
«БайАрена», Леверкузен (Німеччина)
Головний арбітр – Хесус Хіль Мансано (Іспанія)
Пряма телетрансляція – на Megogo та Суспільне (регіони)

Футбольні вболівальники не дуже полюбляють, коли їхню увагу примусово відводять від протистоянь на клубному рівні в бік міжнародної арени, але в листопаді настає такий час, коли треба вирішувати долю переліку учасників майбутнього великого турніру. Відповідно й рівень конкуренції стає захмарним.

І насправді мало хто з європейців міг передбачати, що до останнього збірна Італії буде вести боротьбу проти України за місце на німецькому форумі, що має відбутись улітку наступного року. Власне, дотягнули ми в цьому аж до останнього туру, а місце проведення вирішального матчу неначе вказує командам на те, за що вони будуть змагатись.

Знову ж таки, як і перед першою грою, ми перебуваємо в позиції аутсайдерів пари, але, на відміну від першого кола, тут уже не буде варіантів розгалужень подій після самої гри. Або Україна перемагає й здобуває путівку на ЄВРО-2024, або не перемагає й починаються шалені нерви та ігри в підрахунок очок у якихось там потенційних суперників із калькулятором у руках та безліччю варіантів.

Ми ж безпосередньо обговоримо передумови для майбутньої гри. Італія виграла в Північної Македонії кількома днями раніше (5:2), й якби не абсолютно незрозуміла позиція УЄФА щодо обов’язковості (яку так ніхто й не довів) товариського матчу бодай із кимось для «синьо-жовтих», ми б могли казати про певне вікно відпочинку для футболістів Сергія Реброва. Але ж ні, нас змусили зіграти спаринг проти польської «Лехії», який, по-перше, ніхто з уболівальників не дивився через «режим абсолютної тиші», по-друге, не відомо, як команда відновилась після нього. А грали там і футболісти потенційного стартового складу також.

Тут лише тренерський штаб може ствердно сказати, чи на користь такі матчі для підтримки ігрового тонусу, чи тільки нашкодять, бо взагалі немає сумнівів у тому, що майбутня гра буде найважчою для збірної загалом у 2023 році.

Усе проти нас – сила суперників, незважаючи на кадрові втрати, незрозуміла позиція УЄФА та фаворитизм на користь Італії, погана статистика очних зустрічей, фактор усе ж таки чужого поля (як би не намагалась наша діаспора його нівелювати). Та й загалом – європейці чекають на Італію в кошиках для жеребкування ЄВРО вже за підсумком прийдешнього матчу.

Але в нас для них мають бути підготовлені погані новини. Тут, насправді, може зіграти будь-який чинник. Ті самі кадрові проблеми італійців, наприклад. Північна Македонія не бачила особливого сенсу боротись, тому й отримала спочатку три м’ячі у власні ворота, а потім щось почала вигадувати й ледь не спіймала «Скуадру Адзурру» на недооцінці. Ото б був удар по самовпевненості команди Спаллетті, еге ж?

Можемо взяти ще й приклад нашої першої програної італійцям гри (1:2). Самі ж себе поховали помилками на початку гри, що тут ще казати? Але потім цілком пристойно давали бій та місцями могли навіть зачепитись за несподіваний підсумок. Власне, для цього й потрібна робота тренерського штабу – аби просто проаналізувати помилки. Так у нас ще й кадри непогано підтягнули ігрові кондиції за цей час, із чим також були проблеми того вечора в Мілані.

Тепер ситуація склалась трохи навпаки – проблеми саме в суперників. І не стільки втратила Італія в якості гравців, скільки у варіативності вибору. Якщо в центрі поля все ще більш-менш нормально – невдаху-пенальтиста Жоржиньо можна замінити на Крістанте й компенсувати креативність за рахунок Фраттезі чи того ж Ель-Шаараві в змішаній позиції, то в тому ж нападі є Распадорі та Скамакка, тоді як останній досі не відійшов повною мірою від невдалого трансферу до АПЛ. У центрі захисту так узагалі без варіантів, бо є Манчині в якості ротації, але його проти Північної Македонії навіть не награвали.

В України, натомість, усе навпаки. Трубін витягує ту напівмертву «Бенфіку», Конопля в збірній отримав друге дихання за ходом сезону, Караваєв почав забивати. Навіть Матвієнко в парі з Забарним у центрі захисту вже більш-менш виглядає надійно, а Миколенко – узагалі найкращий лівий захисник АПЛ у цьому сезоні.

Зінченко – топ в останній грі «Арсеналу», Судаков і Степаненко – фундамент «Шахтаря», Довбик і Циганков – абсолютні лідери «Жирони», хоча останнього, як нам здається, Ребров прибереже на другий тайм, тоді як у першому ми будемо просто стримувати тиск без перехоплення ініціативи. Й, звісно, Михайло Мудрик, в якого, якщо піде гра, то італійцям ще довго доведеться жалітись, що їхні клуби не здатні викладати по 75 млн. євро за трансфер.

Хтось при цьому вірно зауважить, що стартовий склад ми зібрали й такий самий зібрав для нас і Спаллетті, на чому ґрунтуватиметься протидія його команди, але що в нас із замінами. Судячи з досвіду ігор до цього, якщо Ребров ухвалить вірні кадрові рішення, то й із замінами він буде вичікувати до останнього, бо так чи інакше – це головна гра сезону для всього українського футболу. Й клубного – в тому числі.

ОРІЄНТОВНІ СКЛАДИ

Україна: Трубін – Конопля, Забарний, Матвієнко, Миколенко – Судаков, Степаненко, Зінченко – Караваєв, Мудрик, Довбик.

Італія: Доннарумма – Дарміан, Гатті, Ачербі, Дімарко – Барелла, Жоржиньйо, Бонавентура – К’єза, Распадорі, Ель Шаараві.

СЛОВА ПЕРЕД МАТЧЕМ

Сергій Ребров, головний тренер збірної України: «Я не вважаю, що Італія завтра вийде та буде грати на нічию. Це не та команда, яка закриється позаду та буде грати на нічию. Це не той тренер».

Лучано Спаллетті, головний тренер збірної Італії: «У нас є певний стиль. Завтра ми його продемонструємо. Ми маємо бути уважними, адже Україна – дуже вправна команда. Ми не повинні програвати під час швидких перебудов суперника».

ОЧНІ ЗУСТРІЧІ

ПОТОЧНА ФОРМА