Молдова – Україна. Декілька фактів напередодні

У поточному рейтингу ФІФА Молдова посідає 153 місце. На тлі інших нещодавніх суперників – Німеччини (16 позиція) і Польщі (28) – прийдешній не має вигляду нездоланного, скоріше – навпаки. Принаймні, для колективу з 22-м за цією класифікацією показником. Тим більше, що вітчизняні уболівальники вже скучили за перемогами.

Стосунки. Попередні п’ять зустрічей з південними сусідами, утім, не були встелені для нашої команди трояндами. Дві закінчилися унічию (2:2 та 0:0), три – мінімальною за рахунком перевагою українців (1:0, 2:1 та ще раз 1:0). Хоча за грою, як правило, наші співвітчизники були якщо не на голову, то майже, але вище.

Три з проведених матчів були товариськими, два відбулися у відборі до ЧС-2014. Обидві мирові зафіксовані у Кишиневі. Спочатку при першому побаченні у квітні 1996 року, коли Йожеф Сабо по перерві розпочав дивні експерименти зі складом і поплатився за це двома пропущеними голами.

А згодом у жовтні 2012-го за тимчасового керманича Андрія Баля. Олег Блохін тоді з посади головного тренера збірної зібрався йти у київське «Динамо» і так перехвилювався, що схопив гіпертонічний криз. А Баля гравці просто не слухали.

Натомість перемоги в активі того ж Сабо і двічі у Михайла Фоменка. Остання датована 22-м травня 2014 року. У трьох поєдинках 2012-2014 років брав участь Андрій Ярмоленко (один забитий гол), у двох – Тарас Степаненко.  

Тренер. У всіх п’яти проведених зустрічах наставником молдован був колишній захисник столичного «Ністру» (місцева назва річки Дністер) Іон Карас, чий племінник Еміл Карас наразі є одним з помічників Олександра Шовковського у київському «Динамо».

У двох матчах з українцями у 1990-і роки брали участь воротар Денис Романенко і захисники Віталій Кулібаба та Сергій Секу, в одному – нападник тоді голландського «Девентера» Сергій Клещенко.
Усі вони причетні й до сьогоднішньої збірної Молдови. 52-річний Клещенко з грудня 2021 року очолює сусідську команду, а решта троє є його асистентами.

Поточного року наш найближчий суперник провів лише три поєдинки. Два – наприкінці березня під час тренувального збору у турецькій Антальї: спершу розійшлися миром з Північною Македонією (1:1), а за чотири дні розправилися з екзотичними Каймановими островами (4:0).

А нещодавно, 6 червня, у Кишиневі впоралися з кіприотами (3:2), відкривши рахунок, згодом пропустивши два м’ячі, але усе ж відігравшись. По голу в цій зустрічі в активі Микити Моцпана, Віктора Стине та Віктора Богачука.

Гравці. Навряд чи імена більшості футболістів молдовської збірної про щось скажуть українським поціновувачам гри мільйонів. За винятком хіба що захисника Владислава Бабогло – уродженця Гагаузії, вихованця одеського «Чорноморця», котрий чимало пограв за «Олександрію», а останні півсезону провів у львівських «Карпатах».

Свого часу Бабогло залучався до виступів за юнацьку та молодіжну збірні України, але на дорослому рівні минулого року вирішив захишати кольори історичної батьківщини, за національну команду якої вже провів 10 матчів.

Можливо, комусь знайоме й ім'я Іона Ніколаеску з голландського «Херенвена». Адже Ніколаеску – найкращий бомбардир збірної Молдови (15 м’ячів). За цим показником він обійшов свого наставника Сергія Клещенка, котрий тривалий час очолював список сусідських снайперів.

Не виключено, тепер по його стопах піде син – Нікі Клещенко, який також грає в атаці. Контракт Клещенка-молодшого належить швейцарському «Сьону», а футбольної азбуки він навчався у Португалії – в академіях «Лейрії» і «Спортинга».

Найбільше матчів за збірну Молдови провів Олександр Єпуряну – рівно 100. А з нинішнього призову – В’ячеслав Посмак з турецького «Болуспора» (71) та Артур Йоніце з італійського «Лекко» (не плутати з «Лечче»).

Стадіон. Грати у Кишиневі синьо-жовтим доведеться на стадіоні «Зімбру», який вміщує лише 10 104 глядачі. Проте він сертифікований міжнародними інстанціями і доволі сучасний – побудований 2006 року на місці тренувальної бази однойменного клубу.

А от старий Республіканський стадіон місткістю у понад 20 тисяч глядачів наказав довго жити. Побудований 1952 року, він, незважаючи на реконструкцію 1974-го, поступово занепадав і дійшов до аварійного стану.

Грошей, щоб навести на ньому лад, не знайшлося. 2003 року ФІФА разом з УЄФА заборонили проводити на ньому матчі, і національна збірна тимчасово переїхала до Тирасполя.

Тим часом Республіканський було знесено. Згодом парламент прийняв рішення виставити землю колишньої арени на продаж…