Румунія – Україна 3:0. ЄВРО-2024, група Е. Поразка чи фіаско?

Востаннє на матч відкриття великого турніру проти збірної Румунії українські футболісти виходили ще влітку 1990-го, коли тоді ще радянська команда, складена переважно з гравців київського «Динамо» і очолювана Валерієм Лобановським, доволі несподівано поступилася з рахунком 0:2.

Як і на тій далекій першості світу, на Євро-2024 збірна України також вважалася фаворитом поєдинку стартового туру, що підопічним Сергія Реброва дуже хотілося довести у Мюнхені. А тому впевненої гри першим номером від синьо-жовтих, які у понеділок змогли виставити близький до оптимального стартовий склад, очікували всі.

Утім, румунам вдалося організувати кваліфікований спротив – насамперед за рахунок щільної, контактної гри в обороні та швидкого, в два-три дотики, переходу до стрімкої атаки. Як результат, наша збірна дуже довго не могла створити бодай однієї гостроти біля воріт Ніце.

Команда Едварда Йорданеску, здавалося б, також не наближалася до володінь Луніна, але на 29-й хвилині наш воротар та центрбек Матвієнко подарували супернику чудову нагоду для загострення. Захисник зробив недбалу передачу назад, після чого кіперу «Реала» не вдалося розрядити ситуацію – і румуни миттєво покарали українців. Станчу влучно поклав м’яч майже в самісіньку «дев’ятку», відкривши рахунок.

Було помітно, що цей пропущений гол вивів з емоційної рівноваги Луніна, який невдовзі щонайменше ще двічі змусив нас нервувати. Одного разу після рикошету, що його значною мірою дезорієнтував, а вдруге після хитрої подачі кутового – від того ж Станчу м’яч ледве не заскочив Андрієві за комірець. Луніна врятувала поперечина!

Як наслідок, невпевненість, наче вірусна хвороба, причепилася ледь не до кожного з гравців збірної України, і за великим рахунком впоратися з нею команда не змогла аж до самої перерви. Так, епізодично за рахунок хаотичної навали м’яч потрапляв до воротарського майданчику Ніце, проте чогось серйознішого за єдиний удар-простріл Мудрика, що теж виявився заблокованим, справа не дійшла.

Із роздягальні наша команда мала б вийти більш урівноваженою та холоднокровною, але цього, на жаль, не відбулося. Знову Мудрик та Судаков брали на себе забагато індивідуальної ініціативи та поспішали, тоді як інших їхніх партнерів взагалі було не помітно на полі...

Лише коли сталася розв’язка – між 52-ю та 57-ю хвилинами – керманич нашої збірної зробив перші заміни. Пішли з поля Степаненко, Шапаренко та Циганков, що й можна було вважати проміжним висновком Реброва. На жаль, занадто пізно.

А остаточно вирішили долю матчу ще декілька результативних помилок наших гравців. Другий гол, після удару Романа Маріна, не встиг накрити Шапаренко, та й Лунін знову пропустив дуже й дуже необов’язковий гол. Отже, не здивуюсь, якщо в другому турі ми побачимо в воротах Трубіна або Бущана.

Втретє румуни відсвяткували взяття наших воріт вже невдовзі, цього разу розігравши м’яч з кутової позначки. Так після дотику Дрегуша рахунок став 3:0 і збірна України все зрозуміла. Вона на автоматі ще бігла вперед, атакувала, намагаючись хоча б покращити різницю м'ячів, що може ще стати у пригоді наприкінці групового етапу, але розпечатати Ніце не змогла.

Отже, заслужена, майже безпорадна поразка! Поразка, на яку мало хто чекав саме з точки зору якості гри. В усіх ланках – від воротаря до лінії нападу! Так, Лунін зробив не одну результативну помилку, однак і всі його партнери у матчі проти Румунії нагадували бліду тінь самих себе. Саме тому це дуже болісна поразка. І на її виправлення у наших тренерів та футболістів лише декілька днів. У матчі проти Словаччини її вкрай необхідно виправляти!

РУМУНІЯ – УКРАЇНА – 3:0
Голи: Станчу (29), Р.Марін (52), Дрегуш (57)
Румунія: Ніце, Банку, Бурке, Дрегушин, Раціу, М.Марін (Рус, 76), Коман (Хаджі, 62), Р.Марін, Дрегуш (Пушкаш, 76), Ман (Міхейле, 62), Станчу.
Україна: Лунін, Конопля (Тимчик, 72), Забарний, Матвієнко, Зінченко, Степаненко (Бражко, 63), Шапаренко (Яремчук, 63), Судаков (Малиновський, 84), Циганков (Ярмоленко, 63), Мудрик, Довбик.
Попередження: Р.Марін (80) – Конопля (67)
Арбітри: Нюберг, Бейджі, Седерквіст (Швеція).
17 червня. Мюнхен. Стадіон «Альянц-Арена».