Трубін: «Перехід у «Манчестер Сіті»? Зараз повністю сфокусований на збірній»

У четвер, 20 березня, в місті Мурсія на стадіоні «Енріке Рока де Мурсія» відбудеться матч Україна – Бельгія: перший стиковий поєдинок за вихід у дивізіон «А» Ліги націй УЄФА. Про майбутній двобій і не тільки розповів воротар збірної та португальської Бенфіки Анатолій Трубіни.

– Як сприймаєш Бельгію?
– Це одна з найсильніших збірних. Так, у них був невдалий період, але зараз Бельгію очолив новий тренер – Руді Гарсія. В його розпорядженні сильні гравці, як і вся команда в цілому потужна.

– Чого очікуєш від атакувальних гравців Бельгії? Там же що не прізвище, то ім’я – Лукаку із Наполі, Троссар із Арсеналу, де Кетеларе із Аталанти, Доку із Манчестер Сіті, Опенда із Лейпцига. Та хіба всіх перелічиш?
– Та я не дивлюся тільки на атакувальних гравців. Це одна команда, єдиний механізм. У них гравці високого рівня, що грають у топових клубах. Це буде дуже важко, дуже складно, але саме в матчах з такими командами покращується наш рівень, як команди в цілому, так і особисто кожного з гравців.

– Які спогади залишилися від матчу з Бельгією на Євро-2024?
– З одної сторони позитивні, бо пам’ятаю, що вдалося не пропустити, але з іншої – ми не виграли й вилетіли з Євро. Це було так дивно й сумно, що все для нас дуже швидко закінчилося на тому чемпіонаті.

– Чи відповідають дійсності чутки про твій перехід у Манчестер Сіті?
– Не знаю, я так само, як і ви це бачив в інтернеті. Зараз повністю сфокусований на збірній, потім на Бенфіці. Тому що попереду важливий відрізок чемпіонатів, кубку, а все інше треба відкласти на потім.

– Як відчуття після третього в сезоні матчу проти Барселони? Ямаль, Рафінья, інші молоді таланти справді такі круті, як їх оцінює преса?
– Я вважаю, що по грі це, можливо, найкраща команда в даний момент. Це найважчий суперник, з яким я грав в цьому році. Як в обороні, так і в атаці вони дуже сильно грають. Барселона дуже добре готова фізично і всі гравці атаки роблять велику різницю.

– Як будується робота з воротарями в штабах Реброва та Лаже? Є різниця між методикою Бенфіки та збірної України?
– Звичайно, що різні схеми, різні підходи. Тому що в клубі ти знаходишся 90% свого часу, і у тренерів є набагато більше часу, ніж у збірній. Тому це завжди щось інше. В збірній більше підтримуєш свій фізичний стан і готуєшся до гри, це невеликі періоди, і це різні періоди. Але саме це й круто, бо треба перемикатися дуже швидко і звикати до чогось нового, до нових вимог тренерів.

– Як оціниш 2024 рік для себе, збірної та Бенфіки?
– Вважаю, що дуже хороший період – частина 2023 та 2024 рік, бо це вже новий етап в моїй кар’єрі – Бенфіка. З одної сторони, дуже важко, але з іншого боку – це напрочуд важливий крок, тому я вважаю, що цей відрізок можна оцінити непогано в цілому.

Звичайно, що такий сильний клуб, як Бенфіка повинен перемагати у всіх турнірах, в яких бере участь. На жаль, нам цього не вдалося, але в будь-якому випадку для мене великий поштовх – опинитися в такому клубі й виконувати його максимальні завдання, як для особистості та гравця.

В збірній, звичайно добре, що ми виконали завдання вийти на Євро-2024, але завжди є якесь «але». Можна було набагато краще зіграти на Євро-2024, і зараз ми маємо шанс вийти в лігу А, на наступний рівень, тому думаю це також для нас непогано.

– Які ти ставиш цілі перед собою на 2025 рік?
– Якщо ми говоримо про збірну, то перш за все – кваліфікуватися на чемпіонат світу. І звичайно, здобути чемпіонство в Бенфіці.

– Хто найкрутіший голкіпер, з яким ти особисто знайомий?
– Якщо український, то я скажу – Андрій П’ятов. А, якщо ми кажемо загалом, щодо тих, з ким я знайомий, то, можливо, це Войцех Щенсни, ми спілкувалися з ним після ігор.

– Що б узяв для себе від Андрія П’ятова?
– Напевно, його психологію, тому що він завжди залишається стабільним, і коли грає добре, і коли були помилки.

– Кого із воротарів ти виводив юним футболістом на «Донбас-Арену» та інших стадіонах України? Бувало таке, що прямо із захопленням стежив за грою того, з ким колись ось так виходив на поле?
– Чесно, я вже й не пам’ятаю Я тоді був таким малим, трішки у вазі і майже одного зросту з ним, але не можу зараз згадати прізвища. Що я тут маю говорити – це було велике щастя для нас, юних футболістів, відчути атмосферу «Донбас-Арени» й побачити зблизька футбол. Це те, що нас надихало.

– Як просуваються твої благодійні проекти?
– Звичайно, що зараз в такий час допомога потрібна усім, але намагаюсь зараз сфокусуватися на чомусь конкретному, тому співпрацюю з UАanimals. Якщо ми говоримо про тварин. І також деяка допомога спрямовується для дітей, спортсменів, які менш фінансовані чи популярні в Україні, якщо так можна сказати. Але від цього вони не менш важливі.

– Ти нещодавно одружився, вітання. Чи мав час насолодитися часом з дружиною?
– Дякую. На жаль, ні, дружина мені завжди за це нагадує. Тому що немає перерви, навіть цілісного тижня – весь сезон розписаний дата за датою, матч за матчем, тур за туром. Насправді, дуже добре, що ми змогли зіграти весілля саме на Різдво, бо було хоча б декілька днів вихідних, але так, на жаль, у нас не було ще медового місяця.

– Але дружина взяла з тебе обіцянку?
– Звісно, я обіцяю, але з моїм графіком навіть і не знаю, коли я зможу цю обіцянку виконати. Влітку закінчується чемпіонат, потім збірна, потім чемпіонат світу, потім вже новий клубний сезон, і все воно так нескінченно йде, але обов’язково треба буде знайти час.