Пономарьов: «Ця осінь має стати знаковою для молоді «Руху»

Успіх юнаків «Руху» не є випадковим, про що свідчать їх лідерство і безпрограшна серія в поточній національній першості, а ще – 32 м’ячі, забиті у 9 матчах. Для порівняння: в активі «Динамо», що має другий відповідний показник, – лише 21 гол.

Уже третій рік з командою U19 в «Русі» працює Віталій Пономарьов, який напередодні поточного сезону почав опікуватись і справами основного складу, увійшовши до тренерського штабу Леоніда Кучука. Крок цей є абсолютно логічним, адже ціла низка вихованців Пономарьова регулярно виходять на поле в матчах УПЛ. То ж наразі Віталію Юрійовичу фактично доводиться розриватися на три фронти.

Із 48-річним фахівцем ми поспілкувалися минулої суботи, незабаром після того, як в рамках юнацьких змагань його хлопці перемогли однолітків з «Металіста 1925». Львів’яни впевнено вели з рахунком 3:0, але через те, що в середині другого тайму були замінені четверо їх ключових футболістів, суперник скоротив відставання до мінімуму і ледве не врятувався.

– Звісно, хотілося б мати в команді 25 виконавців одного рівня, проте досягти цього майже неможливо, – каже Пономарьов. – Попри кадрові перестановки, структура нашої гри мала б залишитися незмінною, ось тільки хлопці, які вийшли на заміну, виявилися психологічно не готовими до матчу. Напевне, повірили, що справу зроблено, але пропустили швидкий гол у відповідь, звідси – нервова кінцівка. Що ж, нехай це буде ще одним цінним уроком для всіх нас.

– В суботу у вас за графіком значилася першість України U19, у неділю – УПЛ, у середу – Юнацька ліга УЄФА. План кадрової ротації на ці дні ви розробляли разом з Леонідом Кучуком?
– Звісно, адже ми з ним працюємо в парі. З урахуванням можливостей футболістів, а також завдань, які стоять перед основною і молодшою командами, й були розподілені навантаження. Взагалі, я вважаю, ця осінь має стати серйозним поштовхом для прогресу наших молодих хлопців. Три турніри, в яких ми беремо участь, фактично не мають прохідних матчів, а отже не дають розслабитися, змушують діяти на максимумі й нерідко грати через два дні на третій. Цей графік, який є нормальним для Європи, стане для нас безцінним досвідом.

Віталій ПОНОМАРЬОВ і Леонід КУЧУК
 
– Початок вашої роботи з першим складом «Руху» якось вплинув на підготовчий процес юнацького колективу?
– Тепер обидві команди тренуються разом, за однією програмою. Відповідно ми з Леонідом Станіславовичем набагато більше спілкуємся, обговорюючи різноманітні професійні моменти, перспективи окремих гравців тощо. Кучук – знаний фахівець, який багато чого бачив у футболі, і в нього безперечно є чому повчитися. На мою думку, наша співпраця несе в собі багато плюсів для клубу.

– Такі футболісти, як, наприклад, Віталій Роман чи Марко Сапуга, вже є невід’ємною частиною першою команди «Руха», проте ви продовжуєте долучати їх до найважливіших матчів юнацьких турнірів. Вочевидь, гратимуть вони в середу і в Туреччині. Чи не виникає у хлопців проблем з мотивацією на молодшому рівні?
– Жодних. Я давно знаю Віталія, Марка, інших гравців, і впевнений щодо їх професіонального ставлення до своїх обов’язків. Вони були лідерами колективу 2003-2004 років народження, який переміг в юнацькій першості минулого сезону і фактично ними залишаються. Знайомство ж з принципами нашої гри, моїми вимогами не тільки роблять безболісним їх долучення до команди U19, а й суттєво підсилюють її.

Віталій РОМАН і Марко САПУГА у свої 19 є залізними гравцями «основи» першої команди «Руху»

– Чи задоволені ви тим, як юнаки «Руху» виглядали у матчах проти «Заглембе» (1:0, 0:0)? Адже для більшості з них це був перший офіційний міжнародний досвід.
– Не буває такого, щоб тренера влаштовувало все – ось і я можу бути задоволений хіба що результатом і якимось окремими компонентами гри. Адже помилок і недоліків також вистачало. В першому матчі, наприклад, ми відразу по перерві залишилися в меншості, це зламало наш план на гру, змусило багато оборонятися. «Заглембе» – дуже серйозний суперник, про це я попереджав, коли тільки-но відбулося жеребкування. Не даремно в їх команді виступає достатня кількість гравців юнацької збірної Польщі.

Завдяки нашому керівництву ми доволі часто беремо участь у різноманітних турнірах – грали проти низки іспанських клубів, проти збірних Аргентини та Уругваю. Тобто досвід міжнародних матчів у хлопців є. Але, мабуть, сама вивіска Юнацької ліги УЄФА неабияк тиснула на них і завадила показати усі свої найкращі якості. Проте все це – школа, ми продовжуємо вчитися і вдосконалюватися. Команда подолала першу перешкоду, і тепер на неї чекає ще важчий іспит.

– В Туреччині доведеться грати на головній клубній арені «Галатасарая», не виключено – за присутності чималої кількості вболівальників.
– Скоріше за все, так. Не даремно ж, стамбульці, які домашню зустріч попереднього етапу проти румунської «Чиксереди» проводили на резервному стадіоні, тепер змінили локацію. Що ж, буде цікавіше.

Я передивлявся відеозаписи ігор «Галатасарая» – це хороша команда з досить технічними футболістами, яка зазвичай робить акцент на контролі м’яча. Але ми намагатимемося протиставити туркам свої козирі і зробимо все, аби виконати головне завдання – потрапити до стикового раунду.

5 жовтня 2022 р. Любін (Польща). Щойно «Рух» подолав перший бар'єр Юнацької ліги УЄФА

– Чув, серед футболістів «Руху» є ті, які тренуються під вашим керівництвом з дитячого віку.
– Таких переважна більшість (посміхається). По суті, усіх гравців нашого клубу, що народжені у 2004-му, я веду ще з тих часів, як очолив одну з наймолодших груп у СДЮШОР «Карпати». Коли провідний львівський клуб опинився на межі розформування, саме перехід до «Руху» дозволив його талановитим юнакам залишитися у футболі. Тобто з цими хлопцями я працюю вже протягом десятиріччя.

– Наскільки змінилися ваші погляди та методи роботи за час, що минув з початку тренерського шляху у 2011-му?
– Я дуже радий, що прийнявши 8-річних діточок, пройшов з ним усі вікові категорії. А ще достатньо довго тренував дорослий колектив, який грав на першість області і виборював національний Кубок регіонів. Напевне, наріжним каменем усіх моїх команд була дисципліна, проте все одно кожний етап потребував нового підходу, нової поведінки, нових вимог. Я змінювався і не припиняв вчитися – спостерігаючи за роботою колег, вивчаючи тематичну літературу і звісно аналізуючи власні помилки.

– Тренерську кар’єру ви розпочали невдовзі після того, як завершили кар’єру арбітра. Чи легким вийшло перезавантаження?
– Воно апріорі не могло бути легким – навіть попри десяток років суддівства на професійному рівні. Адже тренерська сфера, вочевидь, найважча і найбільш многогранна з тих, що є у футболі. Тут залученість у процес – фактично 24/7. Планування і побудова підготовки, знання з психології та фізіології, аналіз, спостереження, навчання, самовдосконалення, вміння донести свої думки до інших – це лише невеличка кількість складників тренерського ремесла. Тим таки футболістам, які здебільшого виконують чужі вказівки, доводиться легше. Тому, вважаю, починати кар’єру тренера краще з дитячих команд, поступово набуваючи потрібного досвіду.

Наразі я отримую справжнє задоволення, займаючись улюбленою справою, крок за кроком рухаючись до чергової цілі. І не важливо, мова йде про дитячі команди, про змагання аматорів чи рівень УПЛ.

– Посісти перше місце у юнацьких національних змаганнях «Руху» вдалося, отримавши згоду на травневе догравання пропущених матчів проти «Інгульця» та «Колоса». Сподівалися, що усі зацікавлені сторони підуть вам назустріч?
– Була надія, адже ми лише хотіли відновити справедливість. «Рух» відставав від «Динамо» на чотири очки, але провів на три зустрічі менше. Один тур ми пропустили через участь у представницькому міжнародному турнірі, другий – через епідемію коронавірусу, зрештою проведенню ще одного матчу завадило вторгнення російських окупантів. Кияни зіграли 23 лютого, а ми мали вийти на поле 24-го…

За втраченими очками «Рух» був попереду всіх. Між тим, у 2020-му в тих таки Бельгії та Нідерландах після вимушеної зупинки чемпіонатів, зумовленої поширенням COVID, місця розподіляли з урахуванням так званого середнього коефіцієнту. І це – справедливий підхід. Якби в нас із суперниками була рівна кількість ігор, то не було б жодних запитань, а так... Вважаю, мої хлопці, які важко працювали протягом першого кола і зимових зборів, які зазнали лише однієї поразки в турнірі, заслужили на свій шанс. Вдячний всім, хто допоміг «Руху» втілити задумане в життя.

«Рух» націлений на чергову перемогу в першості України U19

– Чемпіонство було вашою метою із самого початку першості чи апетит прийшов вже під час їжі?
– Я завжди ставив перед своїми хлопцями високі завдання – так повелося ще з дитячих часів, зі змагань ДЮФЛУ. І ми, як правило, досягали свого. З юнацькою першістю – та ж сама історія. У сезоні-2020/21 ми посіли четверте місце і при цьому здебільшого задіювали школярів, які були молодші за суперників на два-три роки. Не дивно, що в наступній кампанії планка була піднята ще вище: у приціл потрапили «золото» і Юнацька ліга УЄФА.

– А отже нова мета – підтвердити невипадковість цьогорічного успіху?
– Нашу перемогу випадковою не вважаю, але ми дійсно прагнемо знову опинитися на вершині. Проте юнацьким футболом амбіції «Руху» не обмежуються. Тутешні молоді хлопці, вже допомагають першій команді, і ми віримо що згодом вони зможуть заявити про себе в УПЛ і позмагатися за одну з єврокубкових путівок. Зрештою, великі надії покладаємо і на клубну академію. Якщо все йтиме за планом, за три-чотири роки почнемо підсилюватися власними кадрами.

***
 
Віталій ПОНОМАРЬОВ
Головний тренер львівського «Руху» (U19).
Тренер львівського «Руху».

Народився 7 грудня 1973 року.
Асистент арбітра (2000-10).
Асистент арбітра ФІФА (2008-10).
Працював на фіналі Кубку України «Шахтар» – «Динамо» 2:0 (2008).
Тренерська кар’єра: «Рава-Карпати» Рава Руська (2011-12), СДЮШОР «Карпати» Львів (2012-20), ФК «Миколаїв» Львівська обл. (2016-20), аматорська збірна Львівської області (2018), «Рух» Львів U19 (з 2020-го), «Рух» Львів (асистент, з 2022-го).
Чемпіон Львівщини (2018), володар Кубка та Суперкубка Львівщини (2018).
Володар Кубку регіонів України (2018). Учасник Кубку регіонів УЄФА (2018). Учасник Юнацької ліги УЄФА (2022).