Скрипник: «Важливо, щоб Україна на молодіжному ЧС стартувала з перемоги»

– Якими вам бачаться перспективи цієї молодіжної збірної на ЧС-2025 (U-20)? З огляду на рівень суперників, а це Південна Корея, Парагвай і Панама. Вихід з групи завдання мінімум або можуть бути проблеми?
– На таких великих турнірах, завжди є команди-несподіванки, скажімо так. Таж Південна Корея на останніх юнацьких чемпіонатах світу дуже пристойно виступала, у плейоф виходила. Однак, варто розуміти, що у молодіжному футболі Кореї рік відмінний від іншого, йде значна ротація складу: хтось дорослішає, хтось старішає.

Так, я вважаю, що для України мінімальне завдання – вийти з групи, а там… Апетит, як то кажуть, приходить під час їжі. (Посміхається).

Давайте пригадаємо ЧС, коли ми стали чемпіонами світу [збірна U-20, 2019 рік], пам’ятаєте?

– Так як таке можна забути: Україна – чемпіон світу з футболу, немов фантастика якась.
– То пригадайте, як тоді нашого тренера [Олександра Петракова] спершу критикували: що за гра, що за склад, що за збірна, а потім вона як поперла! І в підсумку виграла Мундіаль.

Команда, як правило, знаходить себе, свою гру ловить, вже під час турніру. Емоції, зіграність, дружба, щасть десь привалило. (Посміхається). Трах-бах і ти вже в 1/4 чи 1/2, чи фіналі. Найголовніше, як на мене, добре стартувати на ЧС-2025. Розпочинати з поразки, ой як погано. Давайте пригадаємо Євро-2024 для нашої національної збірної?

– Краще не треба й досі око від тієї поразки румунам сіпається.
– От програли тоді Румунії (0:3), а потім почали героїчно намагатися врятуватися. Виграли потім у Словаччини (2:1) з Бельгією внічию зіграли (0:0). І всі питали, а чому ж одразу так не грали, як після поразки у першій грі? Тому, мені дуже хочеться, щоб Україна на молодіжному ЧС стартувала саме з перемоги (перша гри проти команди Південної Кореї, – прим. ред.).

– Хто, на вашу думку, все ж, найнебезпечніший суперник?
– Мені складно говорити про рівень наших суперників, я їх не вивчав, не знаю. Бувають збірні-ноунейми, а вистрілять так, що мама не горюй, а буває й навпаки – імениті європейські збірні чи південноамериканські, а рік слабенький, не те покоління. І – провал.

– Чемпіонат буде проходити в Чилі, інший континент, інший часовий пояс. Так, збірна вилітає заздалегідь, але чи вистачить часу на акліматизацію?
– На фізиці це може відобразитися у першій грі, коли хоч п’ять, хоч десять днів було на акліматизацію, але дебютна гра – особлива. А взагалі знаєте, може прозвучати банально, але ж в Чилі все інакше, як порівняти з Україною, навіть трава на газоні. (Посміхається).

Нашим суперникам теж має бути непросто в плані акліматизації, може, окрім Парагваю. І взагалі, в збірній є люди, які відповідають за організацію, вони мали все ретельно вивчити, тож сподіваюсь ніяких організаційних проблем в України у Чилі не буде.

А ще Діма [Михайленко] сам мені говорив, що літав туди на жеребкування і все прекрасно бачив, прикинув, що й до чого. Все продумано, сподіваюсь.

– Дмитру Михайленку не вдалося викликати з ряду об’єктивних і суб’єктивних причин ряд гравців. Якщо порівняти склади на навчально-тренувальний збір і цей, кого можна з гравців назвати найбільшою втратою для збірної? Хто б цій збірній точно не завадив?
– Так глибоко в це питання я не занурювався, але назву прізвище одного хлопчини, який, як сказали ви, точно б нам не завадив. Це – правий вінгер «Металіста 1925» Гаджиєв, але він зламався (зазнав травми, розриву зв’язок коліна у матчі шостого туру УПЛ проти «Полтави», 2:0, – прим. ред.). Я з ним працював у харківському клубі, він з тих, хто може робити різницю, як то кажуть.

А взагалі, якось некоректно по відношенню до цих хлопців, що будуть грати в Чилі порівнювати їх з їхніми попередниками. Що, вони мовляв який там другий склад? Ні. Нормальний, хороший і бойовий.

Кваліфікованих хлопців у нас вистачає. Знаєте, буває таке, що один гравець, досвідчений, вже «наївся», а молодий навпаки голодний, має мотивацію очі горять. Звісно Михайленку хотілося б викликати більш досвідчених гравців, але є купа нюансів. Травми, клубний сезон в розпалі і таке інше. Я не бачу у нас проблем зі складом, не бачу патової якоїсь ситуації, що ми приречені.

– Хто може стати лідером цієї збірної – динамівець Пономаренко, а може Шевченко-молодший або син легенди «біло-синіх» Олега Гусєва Олексій?
– От якби Шевченко і Гусєв молодші грали, як їхні батьки, тоді б за збірну взагалі б можна було не переживати. (Посміхається). Це так, жарт. В них ще все попереду. Може лідером стати Пономаренко, яки чимало забивав на юнацькому рівні в Україні, а може хтось інший, побачимо.

Взагалі, хотілося б щоб у нас була командна гра, незалежна від когось одного. От є нападник «Баварії» Харі Кейн. Забиває багато, але він командний гравець, перш за все. Це не Кріштіану Роналду в якого установка голи штампувати.

– Крістіан Шевченко дійсно талановитий хлопець?
– Я от зараз теж працюю з сином зірки. У Саленка-молодшого (син Олега Саленка, найкращого бомбардира ЧС-1994 року, – прим. ред.) немає авторитетів. І це мені в Ромі дуже подобається. Йому байдуже, хто проти нього грає: чи перша команда, умовно «Шахтаря», чи дубль якогось клубу, він виходить і грає. Саленко любить футбол, а не себе у футболі.

Щодо Шевченка-молодшо, то, якщо Крістіана викликають до збірної, значить – він заслужив.

От я пам’ятаю, як до молодіжної збірної України викликали юного Судакова. І тоді всі «судачили про Судакова», такий от каламбур, даруйте. Мовляв, та хто це такий? А він он як запалив на Євро згодом (Судаков виступав за молодіжну збірну України (U-21), провівши 20 матчів та забивши 6 голів у період з 2020 по 2023 рік. Він був ключовим гравцем команди, допомігши їй дістатися півфіналу молодіжного чемпіонату Європи 2023 року – прим. ред.).

– Чому українські клуби, з закордонними все ясно, їм до нашої збірної справи немає, неохоче відправляють своїх гравців до молодіжки?
– Я не можу говорити за всіх, але скажу за себе. Скажу так: перед ЧС ми подивилися на ситуацію всередині Зорі і в мене, на жаль, не такий великий ресурс, щоб його ще зменшувати. Ось і все.

Я все розумію, я розмовляв з Михайленком і ми дійшли консенсусу.

– З ким особисто з цієї молодіжки ви добре знайомі, працювали разом?
– Я добре знаю потенціал Пані з «Металіста 1925» [Матвій Панченко, хавбек]. Я його і до основи підпускав, і на збори він з нами їздив, грав за першу команду. Та й зараз він в порядку.

– Знову немає у збірній Артема Степанова. Це дійсно велика втрата, чи, виходячи з його ставлення до збірної, не така вже й значна?
– Турнір покаже – велика це чи невелика втрата. Ми з вами сторонні люди, спостерігаємо з боку. Ми не приймаємо рішень, кого викликати, а кого – ні. Тренери нашої збірної краще за нас знають всі нюанси. А про те, чому Степанов, ніби, не хоче приїздити у збірну, я говорити не хочу.

– Ваш прогноз на ЧС-25 для збірної України: як далеко вона може дійти?
– Хочеться, щоб наші хлопці пройшли, якнайдалі, гарно виступили на такому великому турнірі. Однак інколи наші очікування, виявляються нездійсненними. Знову ж таки, пригадаймо Євро-2024, який у нас був склад, як багато ми хотіли, сподівались на вихід до плейоф, як мінімум (Україна з групи не вийшла, посіла останнє місце, хоч набрала чотири очки як і всі наші суперники – Румунія, Бельгія та Словаччина, але мали гірші показники забитих/пропущених голів, прим. – ред.). Шкода, що ми вчимося не на чужих, а своїх помилках. Я впевнений, хлопці з молодіжки дивились доросле Євро та й тренери, аналізували й зробили певні висновки.

Головне, щоб гравці слухали Михайленка і виконували його настанови, виходили на поле і робили свою справу так як треба. Можна і програти, але коли ти бачиш з якою пристрасть билися твої підопічні, а не вийшло, щось, суперник був сильнішим, то за таку гру футболістам можна буде лише подякувати. Сказати: «мужики, не переживайте, попереду ще є матчі, виправитесь».

На ЧС хотілося б зачепитись за якісь медальки, взагалі б було чудово.

Віктор Глухенький