Єзерський: «Знаємо, що у країнах Європи є багато талановитих гравців із українським корінням»

Головний тренер юнацької збірної України U-19 Володимир Єзерський оцінив виступи своєї команди в еліт-раунді кваліфікації Євро-2022, де синьо-жовті лише через більшу кількість жовтих карток поступилися путівкою у фінал сербським одноліткам, та розповів про своє бачення перспектив українського футболу.

– Володимире Івановичу, Ваша збірна U-19, молодіжна збірна Ротаня та національна збірна України Петракова подарували багато перемог. Як вважаєте, в такий важкий для України момент – ці перемоги дають віру та надію людям?

– Український народ переживає не прості часи, всі чудово знають, йде війна. Футбол відійшов на друге, чи третє-четверте місця. Знаю, що багато хлопців, які захищають країну – цікавляться футболом. Зараз непрості часи для тренерів. Щоб якісно підготувати гравців – треба, щоб був повноцінний чемпіонат, щоб була ігрова практика. Звичайно, що не просто зараз збірним готуватись.

Я отримав дуже великий досвід. Якщо говорити про молодіжку та національну збірну – у них були гравці на базі «Динамо» та «Шахтаря», вони мали ігрову практику через товариські матчі.

А наші 18-19 річні хлопці були залучені, але здебільшого, то була індивідуальна робота, окрім команд «Динамо» та «Шахтаря», плюс хлопців з «Руха». Важко було зробити селекцію, багато гравців було не готові, багато травмованих, але я точно можу сказати, що всі гравці, які грали – зробили все можливе, щоб порадувати українських вболівальників.

– Як ви готувались до турніру плей-офф чемпіонату Європи Ю-19?

– Востаннє ми збирались на початку жовтня, коли виграли кваліфікацію. Якщо порівнювати з Нідерландами, Сербією та Норвегією – вони 4 рази збирались після кваліфікації, плюс у всіх були чемпіонати, був ігровий тонус. Ми боялись, що ми функціонально-фізично не готові, мало часу було на підготовку – в таких непростих умовах ми готувались до плей-офф.

Хочу віддати належне всім хлопцям, тренерам та адміністраторам, всьому персоналу – у нас було 5-6 днів на підготовку. Дякую УАФ, що вирішили всі технічні та матеріальні питання. Дякую Григорію Козловському, який відкрив двері для всіх збірних. Він сказав, що якщо хлопцям немає де тренуватись, нехай приїжджають на базу «Руха» за 2-3 неділі, і будуть мати повноцінні тренування з командою «Рух». Ми прибули за півтора дня до нього і хоч і невеличкою групою змогли підготуватись до ігор. Хочу подякувати Євгену Левченку, що він поговорив та домовився, щоб ми змогли 5-6 днів тренуватись на базі збірної Нідерландів. Вдячний нашим вболівальникам, які підтримували нас у Голландії під час ігор.

– Але все ж таки, як ви мотивували хлопців, що їм казали? Не мати стільки часу практики і досягти такого відносно успішного результату – це добре. Просто тепер всі ми знаємо, що жовті картки – важливі.

– Я вам так скажу, якби ми потрапили на Євро – ми вже навіть групу знали. Австрія, Ізраїль, Англія. І на сьогоднішній день, ми проаналізували, що наша група – яка була у плей-офф – сильніша за ту, в якій ми могли грати на Євро. Вдячний хлопцям за професіоналізм та відношення. Коли УЄФА дав добро, що ми маємо готуватись до ігор – почалась селекція, зробили групу, був складений план індивідуальної підготовки. Хто займався у клубах – вони готувались з командами. Дякую хлопцям, що вони реально професійно підійшли до підготовки. Багато гравців, на яких я розраховував, не змогли допомогти збірній, в основному – через травми. Велика група людей випала. Багато з них захищали кольори молодіжної збірної з різних причин. Очеретько та Ківінда були травмовані, були процедури та операції. Але хлопців не треба було мотивувати, вони все розуміли, що вони грають за наші кольори, за Україну, певно вони брали приклад з наших військових з ЗСУ. Я їм вдячний, що вони проти таких суперників зіграли дуже добре. Я вважаю, що ми з честю та гідністю представили Україну.

– Яким ви бачите майбутнє українського футболу?

– Перше, це треба зараз зрозуміти та прийняти стратегічне рішення, як ми будемо розвиватись далі. Я вдячний всім власникам клубів, які не відмовились від команд і надалі хочуть фінансувати свої клуби. Низький уклін таким президентам. Я розумію, що восени грати у єврокубках без легіонерів буде дуже важко.

За короткий період гарно підготувати команду у таких умовах – дуже важко, щоб гідно зіграти у Європі. Багато технічних питань, з виїздом. Постійно мігрувати туди – сюди, щоб ці матчі грати. Ми почули цей меседж від Зеленського, що чемпіонат має бути в Україні. Потрібно чітко відпрацювати регламент, щоб була безпека, надійність для гравців, щоб клуби були повноцінні та легіонери могли повернутись. Тут потрібно подумати, як правильно зробити у інтересах українського футболу, щоб зберегти цей рівень, який є. Зрозуміло, що багато гравців вже пішли та підуть. Потрібно правильно колегіально підійти до цього питання, щоб президенти клубів, керівництво УАФ, враховуючи думки керівництва ЗСУ, враховуючи інтереси збірної України, знайшли правильну дорогу, щоб провести цей чемпіонат. Я вважаю, що чемпіонат потрібно проводити, як і Першу та Другу лігу, але треба підійти дуже обережно до цього.

Ми розуміємо, що на сьогоднішній день рівень чемпіонату просяде, адже багато команд не будуть існувати. Це буде відкрита дорога для молодих гравців, ті самі 18-19 річні хлопці, щоб вони набирались досвіду, потрібно зробити все можливе, щоб наш чемпіонат залишився на певному рівні.

– Популярна думка, що у майбутньому український футбол буде розвиватись за рахунок того, що зараз багато дітей наших виїхали у різні європейські команди, і у майбутньому, коли вони підростуть, вони можуть стати нашою надією і основою національної збірної?

– Якщо дивитись з однієї сторони, то для збірної України це плюс. Багато гравців проходять оглядини у гарних європейських клубах. Але не треба забувати, що є рейтинг України в УЄФА, і його треба зберегти, щоб якомога більше українських команд грали в єврокубках. Саме цей досвід міжнародних матчів, де ці молоді гравці його будуть набувати, щоб потім гідно та з честю захищати кольори збірної.

– Селекція вашої збірної буде всіх переглядати молодих українців, які грають у Європі?

– Найголовніше, щоб були можливості для перегляду, щоб були фінанси робити ці збори. Було багато планів до війни. Зараз дуже не просто зробити збори в Україні, якщо велика група гравців знаходяться закордоном, і навпаки – провести збори закордоном, на це потрібні кошти і багато технічно-організаційних нюансів. Хотілось би, щоб такі можливості були. Тоді буде можливість добре та якісно подивитись ту плеяду гравців, які опинились закордоном, щоб зрозуміти, хто відповідає рівню збірної. Подивимось, але зараз треба думати проте, як перемогти ворога.

– Я був у Менхенгладбаху, коли Україна грала проти «Борусії». Там познайомився з Артуром Голубицьким, він все життя грає у футбол в Німеччині, нараз виступає за «Бохум» U-19. У нього український паспорт і він мріє грати за Україну. Яка ймовірність, що він отримує шанс?

– Тут багато складових є. Останні 2 з половиною років були проблеми з ковідом, ви ж знаєте, що кордон без тестів не пройшли б. А зараз взагалі війна. Непростий період. Багато проблем в організаційних нюансах. Це ж треба збиратися, переглядати цих хлопців. Але як тільки така можливість з’явиться – повірте… Ми розуміємо, що є когорта футболістів, по можливості ведемо їх. Але є інша сторона. Є гравці, яких ми ведемо, запрошуємо до збірної, а коли вони підходять до повноліття, коли вже можуть підписувати контракти професійні – активізуються ті збірні, в яких країнах вони проживають. І вони одразу роблять пропозиції. У цьому віці і в цей період батьки, як правило, обирають виступати за місцем проживання. І тому є багато таких питань. Потрібно гравцям та батькам одразу визначатись, яку країну вони хочуть захищати.

Знаємо, що у Німеччині, Іспанії, Італії та інших країнах Європи є багато наших талановитих гравців, з українським корінням, які виїхали. Ми не проти, щоб вони грали за нас. Але два фактори: технічно, як відслідкувати їх усіх, щоб зрозуміти, хто відповідає? Це потрібно робити збори. Нажаль, зараз зайвої можливості робити такі збори – немає. А інше питання, коли у майбутньому ці гравці, вже у 16-17 років приїжджають залюбки, а потім у 18 – вони вже на виду, відповідають рівню збірної не тільки нашої, а й тієї країни, де вони виступають. І отримують звідти також пропозиції. Є приклади, не буду називати прізвища, коли рішення приймали батьки. І ми нічого не змогли з цим зробити.

– Ви пропонуєте цим гравцям запастися терпінням, і вони отримають свій шанс? Мовляв, це буде дуже довго…

– Знову ж таки, шанси будуть і вони є. Головне, щоб вони визначались і у нас були можливості проводити збори, залучати їх до тренувань, до турнірів. Їм потрібно себе зарекомендувати та відповідати рівню збірної, а окрім цього терпіти, адже у нас теж є академії, є масовість. А це означає, що буде і якість. У нас достатньо власних шкіл, до війни багато полів робили, нові академії з’являлись. Ми зробили той важливий крок у дитячому та юнацькому футболі. Тому варто трохи почекати.

– Щоб ви хотіли передати всім українським вболівальникам?

– У такий не простий час ми пишаємось нашими ЗСУ, які боронять нашу країну. Вболівальникам хочу побажати, щоб вони палко підтримували наших воїнів, і всі футбольні команди та збірну України у цей час. До перемоги!