Санжар: «Начинаешь больше ценить простые вещи»

Тренер «Карпат» розповідає, як він і його підопічні проводять карантин.

– У нашого клубу чудова заміська база, – починає розмову Роман Миколайович. – Проте, як показав час, у неї є недолік. Справа в тому, що вона планувалася за побажаннями колишнього тренера «Карпат» Олега Кононова, який був переконаний, що спортивні бази слід планувати за європейським взірцем, а саме – там не повинно бути номерів для проживання. Іншими словами, в уявленні Олега Григоровича, спортивна база – це суто місце для тренувань і ні для чого іншого. Всі його побажання були виконані.

Однак сьогодні очевидно, наскільки тут не вистачає номерів: по-перше, частина футболістів могли би тут просто жити без купівлі квартир у місті, по-друге, це дало би змогу гравцям відпочивати між двома тренуваннями на день. А так нам доводилося вносити корективи в тренувальний процес.

– Якраз про це: коли поновиться нормальне життя, скільки, на Ваш погляд, потрібно буде для того, щоби привести команду в потрібні кондиції?

– Не менше трьох тижнів. Причому цей час має включати, зокрема, два-три контрольні матчі. Розумієте, фізична форма – це одне: її можна підтримувати – принаймні на якомусь рівні. А от ігрова форма – зовсім інше: тут усе з часом забувається, тому все потрібно відновлювати.

– Як побудовано робочий процес у «Карпатах» під час карантину?

– Ми роздали футболістам план індивідуальних тренувань. При цьому розуміємо, що в кожного різні умови, тому кожен відштовхується саме від них. Наприклад, там, де зараз Василь Прийма, умови карантину дуже жорсткі, він усе робить у будинку – змоги бігати на вулиці в нього немає. Ми, тренерський штаб «Карпат», перебуваємо з хлопцями на постійному зв’язку, періодично телефонуємо всім хлопцям.

– А чим займаєтеся Ви?

– Самоосвітою. Переглядаю матчі – наші й інших команд. Постійно думаю, як покращити наше становище, гру команди. Взагалі сьогодні є багато часу саме на аналіз. Я постійно в роздумах.

– На які роздуми наштовхує Вас чемпіонат сусідньої Білорусі?

– Дивлюся майже всі матчі, навіть огляди. Раніше не спостерігав за цим турніром, а тепер прискіпливо розглядаю всі його аспекти. Загалом – мої попередні уявлення про чемпіонат Білорусі збіглися з побаченим.

– Дивлячись за матчами там, не підсилюється туга, що не маєте змоги попрацювати?

– Підсилюється. Душа рветься до роботи. Особливо коли світить сонце і футбольна погода…

– З огляду на все, не переоцінили деякі моменти життя?

– Переоцінив – думаю, як і всі. Усвідомлюєш, наскільки це чудово – просто мати змогу вийти на вулицю й попити каву в кав’ярні. Починаєш більше цінувати прості речі…