Таллес: «Кожен гравець «Полісся» знає свій маневр на 200 відсотків»

ФК «Полісся» уклав чотирирічний контракт із бразильським півзахисником Таллесом Маседо Толедо Костою. В своєму першому великому інтерв’ю для клубного YouTube каналу він розповів про рішення переходу в «Полісся», переїзд до України та свої очікування від виступів за «вовків».

– Вітаємо тебе в «Поліссі». Хочеться почути твої перші враження від перебування в команді, які вони?
– Величезне спасибі. Я неймовірно вдячний всім за те, як мене прийняли у команді. При чому це стосується не лише гравців, а й персоналу і всіх, хто працює у клубі. Перші враження – неймовірні. Я хотів би відзначити, що «Полісся» – дуже цікавий проект. А ще мене вразила якість та професіоналізм гравців. Так що враження – лише найкращі.

– З ким ти спілкуєшся найбільше?
– З багатьма ми вже потоваришували. Наприклад, зі Славою (Танковським), з Борею (Крушинським), з Філом (Пилипом Будківським). З іншими – теж. Той-таки капітан. Але мені поки складно вимовити імена та прізвища багатьох. Я боюсь помилитися. Звісно, добре спілкуємося з бразильцями. Вони мені все пояснюють і я вже краще розумію, чого хоче тренер. Ось це все і пришвидшує мій процес адаптації.

– Чи пришвидшить процес твоєї адаптації вивчення української мови?
– Абсолютно згоден. Ви знаєте, перед тим, як їхати сюди, я почав вивчати слова найбільшого вжитку. Як от: «Добрий ранок», «добрий день», «на добраніч», «дякую»! З кожним днем у моєму словниковому запасі з’являються нові. Особливо це стосується футбольного лексикону. Я можу вас запевнити: з кожним днем моя українська стає все краще.

– Ти – вихованець «Сан-Паулу» і ми знаємо, що цей клуб пропонував тобі продовжити контракт, але ти сказав – ні, хочу в «Полісся». Чи так це було?
– Все так і було. «Сан-Паулу» пропонував продовжити угоду. Ми з керівництвом клубу вислухали один одного – я взяв час на роздуми. Але після того, як мій агент розповів про «Полісся», про те, з якою турботою, бажанням та амбіціями цей проєкт веде президент клубу – я вирішив, що саме це і є найкраще продовження моєї кар’єри. Тут я можу розвиватися і зростати, як гравець. Звісно, не в останню чергу я думав і про нагороди й титули.

– Чи щось ти чув до цього про «Полісся», про клуб, і якщо ні, то очевидно що ти почав гуглити: що тебе найбільше вразило, коли ти вже прочитав якісь новини про «Полісся»?
– Справді так і було. Я почав шукати інформацію в інтернеті і одразу дізнався, що клуб швидко розвивається. Щосезону, відтоді як його очолив президент, клуб робив крок вгору. Як от вихід в УПЛ.

І найголовніше – я бачу динаміку розвитку. Також мені дуже допомогла розмова з вихованцем «Сан-Паулу» Рафіньєю – ви його всі добре знаєте. Він контактує з бразильцями, які грали в Україні. Так от, коли я до нього звернувся за порадою – у нього просто загорілися очі. Він перепитав: «Полісся»? А потім сказав: навіть не думай – ти маєш туди йти. У тебе там все буде добре, бо я чув про цей клуб лише хороше. І знаєте, ця розмова мала вагомий вплив на моє остаточне рішення.

– Ну, напевне ж, ти передивився ще якісь огляди, хотілося глянути, як грає команда. Які враження справила, те що ти побачив. І дай характеристику гри команди.
– Коли передивився перші матчі, я побачив, що команда вміє грати з м’ячем, не любить з ним розлучатися. Перемагає за рахунок своїх сильних якостей. Але разом з тим я побачив професіоналів і в оборонній ланці. Команда знає, коли збільшити темп гри, коли ним варіювати, може вибігти у контратаку.

Найяскравіший епізод, коли команда витягувала суперника на один фланг, а Бені втікав по своєму флангу – його і так не наздогнати, а коли цей прийом ще й відпрацьований – то взагалі. Словом, з усіх точок зору – на перший план виходять якість, збалансованість та професіоналізм.

– Ти вже відіграв кілька спарингів і можеш сказати зсередини – на якому рівні ти відчуваєш твою взаємодію з командою?
– Ну, футбольна мова сама по собі універсальна. Та й для бразильця було б дивно, якби він потрапив у нову команду і хоча б чогось не знав. Але тут справа в іншому – те, як на теоретичних заняттях доносить свої ідеї тренер, разом із заняттями, наглядними прикладами – це все у комплексі дає неймовірний ефект. Кожен гравець знає свій маневр на 200 відсотків. Я провів усього кілька матчів і вже відчуваю, що іноді можна заплющити очі, але я знатиму, у якій точці має бути партнер і як зіграти в тій чи іншій ситуації. Хочу відзначити, що це не примітивний футбол – так би мовити: бий вперед. Це передусім організація, дисципліна, гра за рахунок сильних якостей. І ще я би відзначив командний дух і характер.

– Тебе дуже хвалили усі – давали дуже потужну характеристику, казали, що ти можеш закрити ледь не всі позиції у центрі поля. Хотілось би з твоїх вуст почути твої сильні сторони і де тобі все ж таки найкраще грати?
– Моя улюблена позиція на полі – це любов до футболу. Але, якщо бути конкретнішим, то найбільше мені подобається грати другим опорником, який ближче до атаки. Але, якщо треба буде, я можу зіграти на іншій позиції у середині поля. Власне, раніше мене так і ставили, і я не відчував якогось дискомфорту. Все-таки жага до гри, жага до перемог – це ключове. Для мене найголовніше, щоб команда діяла, як єдиний механізм. І за ці матчі, які я вже встиг відіграти, у мене лише найкращі враження.

– Чи правильно ми розуміємо, що якщо треба буде підмінити кіпера Бойка у воротах – то ти теж з радістю зголосишся?
– Хто знає, які ситуації можуть статися на полі. Але якщо для перемоги треба буде піти на ворота – чому ні? (сміється)

– Щоб вболівальники розуміли: якого ти плану гравець, на кого схожий за своїми ігровими якостями, на яку зірку?
– Мені легше говорити про свої сильні якості, аніж порівнювати себе з кимось. Я – технічний гравець, який любить комбінаційну гру, який любить створювати. Я володію хорошим пасом. Можу віддати звідусіль, де б я не був. Я люблю, коли команда більше грає в атаку. Люблю також збалансований футбол. Ну і якщо називати гравця, на якого я хотів би бути схожим за манерою гри – то це Іньєста. Він футболіст з високим рівнем інтелекту.

– Виявляється, перед нами сидить чемпіон світу? Це правда?
– Так, я чемпіон світу віком гравців до 17ти років.

– Я так розумію, що ти заплющуєш очі і бачиш цей фінал, як ви перемагаєте Мексику – 2:1.
– Це такі незабутні враження. Я цей матч можу розкласти просто похвилинно. Дуже яскраві спогади. Ви знаєте, цей поєдинок мене неймовірно мотивує. Дякуючи йому, я повірив, що здатний досягти більшого. А тому повторюсь – це для мене дуже сильна мотивація, щоб рости далі і досягти ще більшого успіху.

– В Україні зараз зима і там мінусова температура – чи готовий ти морально до низьких температур, до яких не звик?
– Я би дуже злякався, почувши це питання, якби у нашій команді не було Лукаса. Тому що він через усе це вже пройшов. Він мені розповідав наскільки це незвично для нас, бразильців. Казав, що іноді мерзнуть руки, мерзнуть ноги під час тренувань і матчів. Але я ж не стоятиму на занятті – я ж працюватиму. А оскільки, ми збираємося вигравати – то будемо зігріватися дякуючи нашій роботі і думкам про перемоги.

– Хто переїде в Україну разом з тобою, родина? Познайом нас з твоїм найближчим оточенням?
– Якраз зараз займаємося питанням переїзду в Україну моєї дружини і тещі. Відкрию вам таємницю: ми приїдемо не лише у такому складі – він скоро збільшиться, бо ми з дружиною чекаємо на первістка. Можу навіть сказати, як збираємося назвати нашого синочка – Давід. З великою впевненістю можу сказати, що якщо він не стане гравцем – то уболівальником «Полісся» стане сто відсотків. Ви знаєте, когось присутність рідних може відволікати від роботи, але я за характером така людина, якій необхідна підтримка. Тому ми вирішили, що вони будуть зі мною. Інколи будуть приїжджати мої батьки. Житло в Україні ми вже підібрали.

– Давід народиться в Україні?
– Так.

– Що би ти хотів про себе додати, можливо, ми не запитали, але тобі важливо сказати про себе? Що би ти хотів, щоб уболівальники про тебе знали?
– Ну, напевно, варто знати те, що я відкрита людина, яка не може жити без спілкування. А тепер це спілкування залежатиме від того, наскільки швидко я вивчу мову.

Футбол і кар’єра – це класно. Але це тільки частина мене. Адже про людину судять не лише за тим, які трофеї вона виграла, а й по тому, яка саме це людина. Тому, мені би хотілося, щоб оточуючі відчували мою підтримку, допомогу. Я стараюсь підставити дружнє плече кожному, хто цього потребує. Намагаюсь бути чуйним, бути просто хорошою людиною. Сподіваюсь, що мої позитивні якості притягують і будуть притягувати таких самих людей, як я.