Габрієль Ескінья: «Живу на базі «Зорі» прямо над бомбосховищем»

Австрійський захисник «Зорі» Габрієль Ескінья, підписавши угоду з луганським клубом до 2027 року, розповів виданню LAOLA1 про свою адаптацію та життя в Україні:

«Сирени повітряної тривоги – наш щоденний супутник. З іншими легіонерами клубу я живу на спортивній базі прямо над бомбосховищем. Ми продовжуємо тренуватися. Скасовувати тренування – не варіант. Навіть якщо це звучить дивно, я вже до цього звик.

Батьки були незадоволені рішенням поїхати в Україну. Усі були в шоці й казали: ти зовсім здурів? Мені з самого початку було зрозуміло, що я хочу ризикнути. Але думка батьків була проблемою.

Довелося докласти деяких зусиль, щоб переконати Йосипа, брата-футболіста. Батько Зоран, який сам був гравцем, а згодом тренером, незабаром зміг прийняти моє рішення. Мамі знадобилося трохи більше часу. Я щодня спілкуюся зі своєю родиною.

Раніше ліга УПЛ була дуже сильною і залишається такою. Донецький «Шахтар» грає в Лізі чемпіонів, київське «Динамо» – у Лізі Європи. Однак на домашні ігри приходять лише кілька сотень уболівальників.

Матч «Зорі» проти «Інгульця» у грудні показав, наскільки складна ситуація. Незадовго до початку гри увімкнулися сирени, і футболісти пішли до роздягалень. Зіграти можна було лише через дві години. Після перерви знову довелося йти в укриття й чекати ще дві години. Потім сказали, що це більше не має сенсу. Гру було скасовано.

Святкувати перемоги складно. В Україні вночі діє комендантська година, якf суворо дотримується. Тож я можу просто зосередитися на футболі. Коли мені було 17 чи 18 років, я не міг нікуди поїхати через коронавірус, а тепер, у 21 рік, теж не можу нікуди піти. Звик до регулярних відключень електроенергії. Тоді доводиться просто приймати душ у темряві».

З 17 січня луганська «Зоря» збереться в Туреччині для зимової підготовки, а чемпіонат України рестартує весною, наприкінці лютого. Габрієль Ескінья зіграв 9 матчів у УПЛ, без забитих голів.