Романчук: «Почуваю себе чудово і готовий допомагати «Кривбасу»

Центральний захисник «Кривбасу» Олександр Романчук розповів про своє відновлення після травми і перебування в криворізькій команді.

– Олександре, раді тебе знову бачити на полі. Багато нервових клітин спалив, спостерігаючи за грою «Кривбасу» з трибун та по телевізору?
– Так, можу сказати, що це нелегко спостерігати, коли знаєш, що ти не можеш допомогти хлопцям на полі. Звісно, що переживання є за кожен момент, за кожну ситуацію, але добре, що ми не програли жодного матчу за цей час, і це вже непоганий результат. Тому можна сказати, що хлопці без мене впорались з роботою (посміхається).

– Розкажи, як наразі почуваєш себе? Як проходить твій процес відновлення?
– Вже набагато краще, дякую. Ми з лікарями і реабілітологами плідно працюємо в цьому напрямку. Радий, що цього тижня нарешті почав тренуватись разом з командою, тому все добре. В цілому почуваю себе чудово і готовий допомагати «Кривбасу».

– Ти став гравцем «Кривбасу» чотири місяці тому. Чи вже звик за цей час до нашого міста, чи є улюблені місця?
– Так, вже можу сказати, що звик до міста, мені та моїй родині тут комфортно. А щодо місць, мені подобаються ваші парки, їх тут дійсно багато. Ми з дружиною багато гуляємо на міні набережній біля річки, не лінуємося десь далі їхати від центру та відкривати нові місця. У Кривому Розі є багато гарних місць для прогулянки, що мені подобається.

– Не дивлячись на непросту ситуацію в Україні, криворізькі фани кожен матч приходять на стадіон та підтримують «Кривбас»…
– Велике дякую і уклін, тому що я розумію, яка зараз ситуація в країні. Можливо вони приходять, щоб відволіктися і зануритися в атмосферу футболу. І скажу, що хлопці це розуміють і знають, для кого їм треба грати та викладаються максимально. Десь, можливо, не завжди це виходить, але ми завжди намагаємось їх не підвести, викладатися по максимуму в кожному моменті і приносити Кривому Рогу перемоги.

– Все більше юних вихованців U-19 мають можливість тренуватися з основною командою. А які якості допомогли юному Олександру стати професійним футболістом?
– Напевно, це настирливість. У мене багато чого не виходило в цьому переході з дитячого футболу до дорослого. Але я завжди був наполегливий, максимально викладався і боровся за своє місце всім. Це мені і допомогло.