Президент «Оболоні»: «Не знімаю відповідальність із команди. Але мовчати я не маю права»

Президент футбольного клубу «Оболонь Київ» на громадських засадах Олександр Слободян, в інтерв’ю клубній прес-службі дав оцінку старту сезону, розповів про розвиток клубної інфраструктури, а також висловив свою позицію щодо низки спірних суддівських рішень у перших турах нового сезону.

– Олександре В’ячеславовичу, як оцінюєте старт виступів команди у новому сезоні?
– Наш невдалий старт у чемпіонаті, безумовно, змушує насамперед розібратися у власних помилках і подивитися на себе. Здавалося, що команда мала всі необхідні умови для якісної підготовки до сезону.

На проблемні позиції ми запросили групу якісних нових футболістів – загалом сім-вісім гравців. Також до роботи з основною командою залучили молодих футболістів, із нашої команди U-19, які вже встигли дебютувати минулого сезону в Українській Прем’єр-лізі.

Зараз у нас майже десять футболістів віком до 20 років, які вже отримали досвід виступів та дебютували на рівні Української Прем’єр-ліги. У міжсезонні ми плідно попрацювали й над комплектуванням команд U-19 та U-21. До клубу прийшли нові тренери, які мають посилити роботу як із головною, так і з юнацькими командами.

Ми розширили дитячу академію клубу за рахунок набору нових вихованців, суттєво модернізували «Живчик Арену». Зараз будується ще один критий манеж для юних футболістів нашої філії академії у Чемерівцях Хмельницької області. Там також є сучасний стадіон і наша аматорська команда «Оболонь» – одна з найкращих у Хмельницькій області.

Порадившись у клубі та з командою, ми також дійшли висновку, що необхідно кардинально оновити футбольний газон, систему підігріву та змонтувати автоматичний полив поля «Оболонь Арени». Саме тому ми звернулися до Української Прем’єр-ліги з проханням запланувати перші сім турів для нас на виїзді, щоб за цей час нове поле встигло підготуватися.

– Якщо перейти безпосередньо до матчів чемпіонату, якою є ваша оцінка перших турів?
– У першому турі ми грали в Кам’янці-Подільському проти «Епіцентра». Це був історичний матч для міста – вперше в історії там відбувся матч на рівні Української Прем’єр-ліги.

Після рівного першого тайму в другій половині зустрічі господарі отримали суттєву перевагу завдяки рішенням арбітра Олега Когута. На мою думку, два призначені у наші ворота пенальті були щонайменше дуже спірними. Наприкінці матчу команда вже дещо опустила руки, і господарі забили третій м’яч.

Водночас треба визнати й наші проблеми. Перед грою в Кам’янці-Подільському тренерський штаб зіткнувся з певними труднощами: через вірусні захворювання та неочікувані травми ми втратили окремих футболістів. Деякі нові гравці ще не мали необхідного ігрового тонусу, оскільки не встигли пройти повноцінно збори.

Під час матчу довелося замінити важливого для нас футболіста Сергія Суханова, який уже мав жовту картку. При цьому складалося враження, що арбітр занадто прискіпливо стежив саме за його діями, шукаючи привід для другої жовтої та як наслідок – вилучення. У підсумку програли 0:3.

Другий тур – матч із «Буковиною» у Львові – 0:0. На мій погляд, ця гра показала наші проблеми на флангах та в опорній зоні.

У третьому турі проти «Кудрівки» в Рівному зіграли 0:0. Ми мали декілька дуже хороших, фактично гольових моментів, але не змогли їх реалізувати.

Потім була досить рівна гра з «Карпатами» в Кубку України, в якій ми поступилися 0:2. При цьому був епізод із потенційним голом Устименка, але Вантух виніс м’яч із лінії воріт. Якби той момент завершився взяттям воріт, результат міг би бути зовсім іншим – у тому числі й на нашу користь.

У четвертому турі в Ковалівці знову зіграли 0:0. Суперник («Колос»), на мою думку, відверто побоювався нас, але ми, на жаль, не змогли належним чином використати ані свої сильні сторони, ані слабкі місця суперника. Не реалізували свій шанс – і знову 0:0.

П’ятий тур – матч із Харковом, поразка 0:5. І саме тут я хочу окремо зупинитися на арбітражі Олексія Деревинського.

На мою думку, арбітр фактично визначив перебіг матчу вже на його початку, призначивши спірний пенальті та вилучивши нашого півзахисника Романа Волохатого.

Упродовж матчу було чимало рішень, які викликали у мене та нашої команди серйозні запитання. Зокрема, я вважаю, що у ворота харківської команди не був зарахований чистий гол.

Наведу ще один показовий момент. Капітан харківської команди Іван Калюжний протягом матчу дозволяв собі емоційно та нецензурно висловлюватися на адресу арбітра. При цьому відповідної реакції з боку судді не було.

Тому виникає цілком логічне питання: чому в окремих матчах для одних команд критерії оцінки однакових епізодів відрізняються?

І це питання я хочу адресувати не лише конкретному арбітру, а насамперед керівництву суддівського корпусу та керівникам українського футбольного господарства.

Ви бачите ці матчі. Ви маєте можливість аналізувати кожен епізод. Ви знаєте рівень роботи арбітрів. То чому не навести належний порядок в арбітражі? Чому в системі продовжують працювати судді, до яких у клубів та команд накопичується так багато питань?

Шостий тур – матч у Черкасах. Поразка 1:3. І знову – початок матчу та дуже спірне призначення пенальті у наші ворота.

Цього разу тренерський штаб змушений був оперативно замінити Олександра Жовтенка, щоб не ризикувати його вилученням після другої жовтої картки. І тут також виникають питання щодо трактування правил.

В окремих епізодах складається враження, що одній команді дозволяється більше, ніж іншій. Наприклад, коли Геннадій Пасіч у боротьбі руками відкидає нашого футболіста, але порушення не фіксується. Після цього ми пропускаємо третій м’яч.

Виходить, що навіть команда, яка минулого сезону стала срібним призером, потребує додаткової підтримки з боку арбітрів? А як же чесні спортивні принципи? Чи не саме вони повинні бути фундаментом українського футболу?

Я не хочу знімати відповідальність із нашої команди. Ми чудово розуміємо власні помилки. Ми знаємо, що маємо додавати у грі, покращувати реалізацію, посилювати окремі позиції та ставати сильнішими.

Але коли протягом шести турів ми регулярно стикаємося з неоднозначними, а подекуди й відверто незрозумілими рішеннями арбітрів, мовчати про це я не маю права.

Я – Олександр Слободян, президент футбольного клубу «Оболонь Київ» на громадських засадах. І вважаю своїм обов’язком говорити про те, що відбувається з нашою командою.

– Якими, на вашу думку, мають бути основні принципи роботи арбітрів та загалом підходи до суддівства в українському футболі?
– Ми не вимагаємо для «Оболоні» жодних привілеїв. Ми не просимо суддів допомагати нам перемагати. Ми вимагаємо лише одного – однакових правил для всіх.

Якщо порушення є – воно має фіксуватися незалежно від кольору форми, статусу клубу чи прізвища футболіста.

Якщо пенальті – то пенальті. Якщо жовта картка – то жовта картка. Якщо вилучення – то вилучення. Але ці рішення мають бути послідовними та однаковими для обох команд. Саме цього ми очікуємо від українського футболу.

– І на завершення – що хотіли б сказати команді та нашим уболівальникам після такого старту сезону?
– Це лише початок чемпіонату. У чесній спортивній боротьбі ми обов’язково знайдемо свою гру та досягнемо необхідного результату. Особливо тоді, коли повернемося на нашу рідну й затишну «Оболонь Арену», де команда матиме підтримку своїх уболівальників і де ми зможемо грати на власному полі. Ми будемо працювати, виправляти свої помилки та ставати сильнішими.

А від українського футболу ми очікуємо одного – чесної, послідовної та справедливої боротьби для всіх!