Пам'яті Павла Швидкого

…Із 2008 року в штатній відомості «Динамо» йому відведено посаду фізіотерапевта: досвідчений фахівець допомагає футболістам відновлюватися після травм. А починав Павло Миколайович у далекому 1980-му, склавши дует із Валерієм Євлантьєвим. І, до речі, така ситуація склалася вперше в СРСР: у футбольній команді працювали два масажисти, а не один, як передбачав штатний розклад.

Випускник другого київського медучилища, Павло Швидкий прийшов у футбол, маючи за спиною серйозну життєву і професійну школу. Відслужив строкову фельдшером в «гарячій точці» на Далекому Сході – саме у розпал конфлікту навколо острова Даманський. Після демобілізації працював у складі протишокової бригади «швидкої» (їх було всього дві на Київ). А з 1974-го по 1980-й, закінчивши відповідні курси, практикував масажистом у реабілітаційному центрі. Й, до речі, мав досвід співпраці з волейбольним «Локомотивом».

Коли надійшла пропозиція перейти в «Динамо», Швидкий довго не роздумував. У ті роки, як згадує він, всі були закохані в футбол, а гра команди Валерія Лобановського дарувала неймовірно яскраві емоції. Занурившись у цей дивовижний світ, зрозумів – доля, яка не тільки дала шанс бути причетним до великої і важливої справи, а й подарувала справжніх друзів. Віктор Колотов, якому Швидкий зробив свій перший «динамівський» масаж, Олег Блохін, Леонід Буряк, Сергій Балтача, Володимир Безсонов, Анатолій Дем’яненко, Михайло Михайлов...

«Ми, масажисти, були для футболістів дуже близькими. Все ж стільки часу проводили разом, – розповідає Павло Миколайович. – Природно, часто-густо ділилися один з одним проблемами, радилися щодо найрізноманітніших питань. Тільки на одну тему в мене від початку було жорстке табу – ніколи не обговорював з хлопцями гру команди».

А вони, в свою чергу, не втручалися в його роботу, повністю довіряючи та чітко дотримуючись рекомендацій. Адже спортивний масаж – справа дуже тонка. Одним футболістам, із більш жорсткими м’язами, повноцінний сеанс слід робити за дві доби до гри. Іншим, у кого м’язи більш еластичні, як, наприклад, у Блохіна – за добу. При цьому необхідно враховувати безліч нюансів, аж до якості газону й погодних умов. Ну і, звичайно, в обов’язковому порядку – розігріви перед кожним виходом на поле та відновлювальні сеанси з сауною після матчів.

Усе це – справжня наука, яку Швидкий, закінчивши в кінці 1980-х ще й Інфіз, опанував досконало. Не випадково ж працював із Лобановським не тільки в «Динамо», а й у збірній СРСР. З 1992-го протягом півтора десятка років поєднував роботу в клубі та збірній України. Уявіть собі, скільки гучних успіхів «Динамо» й усього нашого футболу – це в буквальному розумінні його рук справа!