Французький новачок «Полісся»: «Венгер дав мені одну пораду…»

Дебютне інтерв'ю першого зимового новачка «Полісся» француза Яссіна Фортюна. У ньому правий півзахисник, зокрема, розповів про свій досвід перебування у лондонському «Арсеналі», з яким, до речі, тоді підписав свій перший професійний контракт. Про спілкування з Арсеном Венгером та Т’єрі Анрі.

Розказав, яке перше враження справило на нього «Полісся», з ким він уже встиг потоваришувати і яку користь принесе команді.

– Давай почнемо спочатку, так щоб уболівальники познайомилися із тобою.
– Мене звати Яссін Ензо Фортюн. Я француз. Я з передмістя Парижа – Обервільє. Народився 30 січня 1999 року. Мій зріст – 1,86. Вага – 80 кілограм. Робоча нога – права.

– Чи вірно, що за амплуа ти – нападник, форвард?
– Так, я форвард. Можу грати вінгером, можу грати під нападником.

– А яка найбільш «не твоя» позиція, але ти був змушений на ній грати?
– Я не дуже люблю, коли грають в одного форварда. Але якщо це треба команді, то, звісно, я готовий адаптуватися. Але, чесно кажучи, я не дуже люблю грати центрфорварда.

– А чому ти взагалі обрав футбол, якщо повернутися в дитинство?
– Мій батько грав у футбол, але на любительському рівні. І саме він прищепив мені любов до цього виду спорту. Ну і звісно у дворі ми з друзями весь час буцали м’яча, тому, як бачите, іншого вибору у мене просто не було.

– Кажуть, що твій перший професійний контракт ти підписав із лондонським «Арсеналом», чи це справді так?
– Так, у 2015-му році я свій перший професійний контракт підписав саме з лондонським «Арсеналом».

– Який то був для тебе період і чому ти корисному ти навчився, перебуваючи в лондонському «Арсеналі»?
– Я був в «Арсеналі» три роки. То була дуже важлива футбольна школа для мене. Передусім, навчився дисципліни на полі, навичкам гравця атаки, баченню поля. Я там отримував суцільне задоволення і неймовірний досвід, бо перебував в оточенні дуже високого рівня футболістів, справжніх зірок. Головним тренером тоді був Арсен Венгер. Я товаришував з Рісом Нельсоном, Джо Віллоком. І дуже добре спілкувався з Т’єрі Анрі.

– Яку пораду від Арсена Венгера, можливо, ти запам’ятав на все життя? Щось таке він тобі особисто говорив?
– Мені пощастило мати розмову з Арсеном Венгером. І це було не один раз. Він мені завжди казав: на полі витискай максимум із ситуації, грай на повну. І не зважаючи на те, що то за матч – віддавай там усі свої сили. Бачиш мету – йди до неї. З «Арсеналу» я потім перейшов до швейцарського «Сьону». Це було у 2018. Потім був в оренді у французьких «Анже» та «Шоле», і врешті повернувся до «Сьону». І ось тепер у моїй кар’єрі нова сторінка. Це – «Полісся».

– Яссін, що ти раніше знав про «Полісся», що чув про «Полісся» і в якому контексті чув?
– Чесно кажучи, я мало що знав про «Полісся». А коли надійшла пропозиція, то я промоніторив усі новини, проаналізував інформацію. Зрозумів, який високий рівень клубу, побачив місце, яке команда посідає у чемпіонаті. Подивився, хто там грає, глянув на інфраструктуру, до речі, вона мені дуже сподобалась. Словом, я вирішив прийняти цю пропозицію.

– А що тепер ти знаєш про «Полісся»?
– Я знаю, що «Полісся» минулого року виграло чемпіонат у Першій лізі. Це – команда, яка дуже добре грає, дуже добре тримає м’яч, у якої є великі амбіції. А, і ще вона вийшла до півфіналу Кубка України.

– Наскільки ми розуміємо, що ти передивися кілька матчів, чи хоча б оглядів. Дай характеристику гри команді.
– На жаль, матчі я не дивився. Зате передивився чимало оглядів. Звісно, лише за ними не можна дати характеристику, але те, що я встиг помітити – команда добре обороняється, добре атакує, вертикально атакує. Це говорить про високий рівень команди.

– Що ти взагалі знав про український футбол до цього?
– Я знаю, що таке український чемпіонат. Знаю «Шахтар», знаю «Динамо». Із киянами ми взагалі грали, коли я виступав за «Сьон». Бачив кваліфікацію футболістів і по цьому зробив висновки щодо рівня українського чемпіонату. Бо, пригадую, команда була справді сильною. Нам легко тоді не було.

– Як ви тоді зіграли з «Динамо»?
– «Сьйон» програв 0:1.

– Чи не боявся ти їхати в країну, де триває війна?
– Як такого страху не було. Просто не було розуміння всієї ситуації, наскільки там небезпечно. Але в мене є друг, він футболіст, грає в Україні. Я його розпитав про ситуацію – він мені усе розказав. Так само мав розмову з Бені. Я більше переживаю за своїх дітей – у мене їх двоє, а не стільки за себе.

– А хто твій друг і за яку команду він грає?
– Мій друг Фредді Плюман і він грає за львівський «Рух».

– А з ким ти в команді найбільше спілкуєшся?
– Я в кімнаті мешкаю з Бені, він говорить французькою. Добре спілкуюсь також з Лукасом та Мозесом – англійською мовою. Ще мине зовсім трохи часу і я вже повністю інтегруюсь в команду.

– З твоїм приходом у якому компоненті, як тобі здається, «Полісся» стане кращим. Що корисного ти принесеш команді?
– Що я можу запропонувати – то це моя швидкість, техніка. Я можу зробити глибину у грі, можу зробити простір для моїх партнерів. І ще можу запропонувати свою фізичну форму – вона у мене на високому рівні.

– Скільки голів ти повинен забити до кінця сезону – берімо саме цю частину і щоб ти пишався собою в кінці сезону?
– Я буду робити максимум, що можу і постараюсь забити якнайбільше. Але з тих поєдинків, що залишилися, якщо я заб’ю чотири-п’ять голів – думаю, що це вже буде непоганий результат.

– Ти, до речі, більше за асисти чи за голи?
– Людина, яка грає у нападі має казати, що найбільше любить забивати голи, але я більше отримую задоволення, коли віддаю передачі.

– Особисті цілі ми зрозуміли, а загальнокомандні?
– Все просто – це чемпіонство і кубок. Чемпіонство дає право грати у єврокубках, у Лізі чемпіонів, а що може бути краще, аніж грати у найпрестижнішому турнірі Європи?

– Це доволі амбітно.
– Це не лише мої амбіції, такі є амбіції команди, яка у першій частині сезону зробила дуже велику роботу, а я вже буду допомагати досягти поставленої мети.

– Щоб уболівальники одразу зрозуміли, якого плану ти гравець. На кого ти схожий за манерою гри, якщо брати зірок світового футболу?
– У мене є зріст, у мене є швидкість, є техніка. Не знаю… Нехай уболівальники потім, подивившись на мою гру, напишуть у коментарях на кого я схожий за манерою.