Будківський: «Супрязі треба забити гол – і все буде нормально»

Пилип Будківський за свою кар’єру встиг змінити багато клубів, пограти за кордоном, провести 6 матчів за збірну України, але головним клубом його життя стала безумовно луганська «Зоря». До того факту, що серпневий перехід став для Пилипа вже третім приходом до луганської команди, додалося нещодавнє визначне досягнення. Забитий з пенальті гол «Лівому Берегу», не дивлячись на всю його контраверсійність, став 27 голом Будківського за «Зорю», що є абсолютним рекордом рейтингу бомбардирів клубу.

Напередодні матчу проти ЛНЗ, якому Будківський забивав ще в Першій лізі, Пилип поділився думками не тільки на теми матчу проти «Лівого Берегу», «Зорі» та рекорд, а також згадав нещодавнє прощання з «Поліссям» та оцінив перспективи Владислава Супряги та молодих динамівців у складі луганців.

«Мене заділи по п’ятці за два метри від воріт, це – пенальті»

‒ Ваші враження від переможного матчу проти Лівого Берегу? Що вдавалось, що ні?
‒ Тяжкий матч, багато боротьби, нам про це казали перед грою. Зорі трохи не вистачало моментів та холоднокровності, але ми вийшли заряджені з однією метою – перемогти й нам це вдалось.

‒ Що там сталося у моменті з пенальті? Чи відчули ногу гравця Лівого Берега?
‒ Одразу сказав хлопцям з Лівого Берегу, що було два метри до воріт і треба бути поганим футболістом, щоб не влучити з такої відстані. Вже майже біг радіти голу, але в момент коли пробивав мене заділи по п'ятці, втратив баланс, почав падати та не влучив по м’ячу. На мою думку, це – пенальті. 

‒ Ви забили 27-й гол за Зорю та стали одноосібним лідером клубного рейтингу бомбардирів. Що це для вас значить?
‒ Дуже приємно стати найкращим. Мене вітали в команді й журналісти, але я не звертаю на це особливої уваги, бо виходжу на поле виконувати ту роль, яка в мене є. Хочеться допомагати команді та забивати. Вийшло – приємно, бо займаєшся улюбленою справою та маєш певні досягнення, до яких прагнув з самого дитинства.

‒ Зоря займає особливе місце в вашому серці?
‒ Так, з цим клубом багато приємних моментів, в тому числі викликався до збірної України, були у нас гарні результати, потрапляли до єврокубків вперше, тому це багато для мене значило. Хотів повернутися та допомогти Зорі, яка для мене багато зробила.

«Був здивований, коли за тиждень до закінчення трансферного вікна так різко прибрали з Полісся»

‒ Як пройшло прощання з Поліссям? Чия ініціатива?
‒ Викликали до клубу та сказали, що не бачать мене в команді, попросили шукати інші варіанти працевлаштування. Ініціатива, наскільки я розумію, була від нового тренера та віцепрезидента Полісся (Імада Ашура та Володимира Теслі відповідно, – прим І.Л.). Вони вирішували це питання. Бо саме тренер вирішує, хто з футболістів знадобиться. Тому в той момент став непотрібний клубу.

‒ Розійшлися без конфліктів та боргів?
‒ Був здивований, якщо чесно, бо залишається тиждень до закінчення трансферного вікна, вже почалися єврокубки, мав ігрову практику, а тут так різко прибрали з команди. Але це футбольне життя, так трапляється, тому все нормально, працюємо далі.

Дякую клубу за роки, що там провів. Багато було зроблено, зокрема президентом. Йому окрема подяка за розвиток клубу, ніяких претензій немає. Розійшлися без боргів та всі домовленості виконані.

«В Зорі до новачків доносять, що в першу чергу у команди має бути характер»

‒ Ви в Зорі вже третій раз. Порівняйте коротко Зорю різних періодів.
‒ Міняються тренери та футболісти. В кожному періоді нові дійові особи, новий колектив. В будь-якому випадку наступає новий період в житті, бо на мою думку, немає особливої різниці, чи ти в новому клубі, чи повернувся до старого, це все нові етапи життя для мене. 

‒ У Зорі досі є характер «мужиків»?
‒ Думаю, що так. Кожного року до новачків доносять, що в першу чергу у команди має бути характер. І всі, хто приходять з часом це розуміють.

‒ Младен Бартулович – який він тренер?
‒ Хороший. У кожного тренера свій підхід та свої тренування. Мені та іншим футболістам подобається, це найголовніше. Щось погане сказати, не можу, бо є який-не-який результат, хоча і нестабільний, але ми працюємо над цим.

«Супрязі треба зробити один влучний постріл – і все буде нормально»

‒ Що вам відомо про ситуацію з Денисом Антюхом?
‒ Клубне питання, краще його адресувати до клубу.

‒ Що можете сказати про Владислава Супрягу? Як він себе проявляє на тренуваннях, чим виділяється?
‒ Тренується, адаптувався швидко, спілкуюсь з ним. Як людина гарна та футболіст, на тренуваннях забиває голи й все у нього виходить. Трохи перенести це на офіційні ігри й все в нього почне виходити. Треба зробити один влучний постріл – і все буде нормально. Для нападника головне – довіра тренера та віра партнерів, а також результативні дії на футбольному полі.

‒ Що скажете про молодих гравців, орендованих з Динамо?
‒ Є багато перспективних футболістів, є над чим працювати. Головне, щоб було розуміння, що чогось досягнути можливо лише через працю та віддачу на футбольному полі.