Григорчук: «Динамовцы отнесутся к этой встрече намного серьезнее»

Наставник «Черноморца» Роман Григорчук рассказал о подготовке команды к противостоянию с киевским «Динамо», которое состоится в воскресенье, в 15.00.

– Романе Йосиповичу, в першу чергу, дозвольте привітати з днем народження (22 березня наставнику одеситів виповнилося 48 років.).
– Дуже вдячний, хоча зізнаюся: особ­ливих святкувань не було – триває напружена робота, тож відзначати немає коли (сміється). Обмежився лише сімейним колом.

– А футбольні колеги?..
– Звичайно! Лунало дуже багато телефонних дзвінків, а ще привітало керівництво клубу.

– З Івано-Франківщини вітали? (Роман Йосипович родом із села Корнич Коломийського району).
– Так. Навіть здивований, що так багато людей пам’ятають, коли в мене день народження (усміхається).

– Коли востаннє зустрічали свій день народження в таких напружених умовах?
– Так народився, що в цей час завжди є футбол (сміється). Отож коли був футболістом, частенько виходив на поле в матчах саме на свій день народження. Ті поєдинки й досі пам’ятаю. Те саме й на тренерській ниві. Отож цей день запам’ятовується більше, ніж інші свята.

– Поділитеся з читачами, що побажали собі у футбольному сенсі?
– Про те, що мріялося в день народження, роздумую весь час. Ламати голову є над чим. Щоправда, треба не бажати щось собі, а замислюватися над тим, як нашій команді прогресувати. Ось такі в мене весь час думки (сміється). А просто сидіти й мріяти – це не про мене (усміхається).

– Немов навмисне до вашого дня народження, збірна України зробила вам подарунок…
– Знаєте, піймав себе на думці, що коли виграємо, в нас не буде навіть часу нормально порадіти перемозі, адже відразу потрібно думати про наступну гру з молдованами. Поки що здобуток у Варшаві – не привід почуватися спокійно.

– Мабуть, вам, як наставнику команди, що має шанси зачепитися за четверту сходинку, цей матч був цікавий і тим, що у складі збірної грали практично футболісти лише ваших прямих конкурентів…
– Безумовно. Для себе відзначав цей фактор. Цікаво було слідкувати, в якій формі наші конкуренти, зокрема й ті, з якими нам доведеться зійтися в дуелі 31 березня.

– Для вас ця зустріч, напевне, особ­ливою була ще й тому, що у середині 1990-х самі грали в чемпіонаті Польщі за плоцьку «Петрохімію»
– То було так давно (сміється). І чогось надзвичайного не відчував, коли дивився на поляків, хоча й грав у тамтешньому чемпіонаті. Я вболівав за Україну (сміється)!

– Віримо. Дозвольте тепер повернутися до клубних справ. Днями «Чорноморець» провів спаринг проти молдовського «Мілсамі». Що він дав?
– Користь од нього є однозначно! По суті, в багатьох наших колег через негоду спаринги зірвалися (що саме по собі є недобре), а нам, хоч і за поганенької погоди, але вдалося його провести. Ми не сиділи без ігрової практики, а на даний період вона ой як потрібна! Інформації для роздумів цей поєдинок також додав.

– Саме перед таким матчем, як із «Динамо»…
– На цьому змагальному проміжку в нас простих матчів немає й не буде. Попереду – сильні суперники, які вміють грати.

– Після «Шахтаря» вдасться відновитися? У першу чергу психологічно…
– Ми тверезо оцінюємо реальність і чудово розуміємо, що з «гірниками» поки що перебуваємо на різних полюсах, і не досягли ще того рівня, щоби після поразки від «Шахтаря» у відчаї скубати на голові волосся. Рахунок, на жаль, поки що – об’єктивна реальність. Отож до матчу із киянами ми підійдемо в бойовому дусі.

– Наставник динамівців Олег Блохін попросив перенести цю зустріч на день пізніше для, мовляв, того, щоб усі учасники були в рівних умовах. Чи поділяєте думку свого колеги?
– Моя позиція: ми повинні підходити до всього цивілізовано. Якщо колега з Києва попросив піти назустріч, зробимо цей крок. Сподіваємося, що в майбутньому, коли ми звернемося до нього з подібним проханням, він теж піде нам назустріч.

– Матч стане визначальним з огляду на те, що «Чорноморець» має шанс зачепитися за четверту сходинку?
– Ні! Один поєдинок не може бути вирішальним, оскільки попереду ще багато матчів. Але те, що він важливий – однозначно. На мій погляд, динамівці поставляться до цієї зустрічі набагато серйозніше. Ми ж – спокійніше. Хоча боротимемося лише за перемогу (усміхається).

– Для одного з ваших підопічних цей поєдинок теж, мабуть, буде особ­ливим. Маю на увазі Максима Шацьких. Чи є в нього шанс вийти в останній день березня на поле одеського стадіону?
– У нас є ще час визначитися зі складом на матч із киянами. Якщо ж Максим буде повністю готовий і стане кращим на своїй позиції, обов’язково надам йому такий шанс.