Бартулович: «Відчував готовність бути старшим тренером»

Колишній помічник тренера «Інгульця» Младен Бартулович розповів про свій сезон-2022/2023. 27 матчів хорват був асистентом, у трьох поєдинках виконував обов’язки головного тренера, а напередодні двох стикових матчів вирішив залишити клуб.

Звільнення Бартуловича за гучністю в інформпросторі може посперечатися навіть з відставкою головного тренера «Інгульця» – Ковальця. Олександр Поворознюк, який називав Младена майбутнім свого клубу, жорстко прокоментував припинення співпраці з ним.

У першому колі Бартулович допомагав Сергію Лавріненку до 14 листопада, після чого сам керував командою і набрав шість очок у трьох заключних матчах осені 2022 року. Навесні Младен знову асистував, але вже Сергію Ковальцю. Інгулець потрапив у стикові матчі, але завершуватиме чемпіонат команда вже за четвертого наставника в поточному сезоні – Владислава Лупашка. Він, як і Бартулович, до 4 червня був помічником Ковальця.

«Відчував готовність бути старшим тренером»

– Младен, ви ж читали новину про те, що президент Інгульця сказав щодо вашого виходу з команди? У своєму коментарі Олександр Поворознюк стверджує, що ви покинули клуб через те, що чекали свого призначення на місце старшого тренера на два стикові матчі.
– Я вже перегорнув цю сторінку і коментувати слова президента клубу не буду. Коли я сказав йому про своє рішення, ми спокійно обмінялися думками і потиснули руки. Я вдячний йому за довіру, яку мені було надано.

– Яка була причина покидати ФК Інгулець, де ви завершували грати та починали тренерську кар’єру?
– Було багато причин та ситуацій, далеко не одна. Це внутрішня кухня, виносити в пресу не буду. Може, колись пізніше я буду готовий розповісти.

У будь-якому випадку, хочу подякувати всім гравцям і співробітникам Інгульця за сезон, він дав мені дуже багато, як тренеру-початківцю. Це безцінний досвід.

Інгулець назавжди у моєму серці. Це було дуже нелегке рішення, але треба йти далі.

– Із Поворознюком складно працювати?
– Не настільки, як усі думають. Олександр Григорович уже десять років керує Інгульцем і розуміється на багатьох нюансах футболу.

– Командою у стиках керуватиме вже четвертий старший наставник за чемпіонат – Владислав Лупашко. Як вважаєте, гравцям важко при такій частій зміні тренерів?
– Коли я грав у Хорватії, у нас за сезон могло і п'ять старших змінитись. Це – футбол, і таке буває. Сергій Лавриненко до того шість років працював, сезон на сезон не схожий. Для футболістів, які давно у клубі, це [його відставка та подальші зміни] було новинкою.

– 14 листопада ви прийняли команду та керували нею протягом трьох заключних зустрічей осінньої частини чемпіонату. Як почувалися в ролі старшого?
– Думаю, мені ще є куди прагнути та розвиватися. Ігри, в яких я був старшим, показали мені, що вже готовий до відповідальності головного тренера. Але, звичайно, я розумію, що мені ще було б корисно попрацювати асистентом тренера, вчитися та розвиватися далі.

«Ковальцю було зручно, що у команді є помічник, який третій сезон у клубі»

– Коли ви були старшим тренером, Інгулець набрав шість очок у трьох іграх.
– Так, хлопці показали відмінний футбол, програли лише Динамо, і заслужено обіграли прямих конкурентів – Львів та Верес. Думаю, що дуже добре впорався у тій ситуації. Ми покращили турнірне становище та настрій у команді перед зимовими зборами. Це далося взнаки і на перших весняних іграх Інгульця.

– Взимку у команді змін було небагато. Чому?
– Три гравці пішли, троє нових прийшли. Фактично – той самий склад. Підбір гравців був хорошим, достатнім, щоб вирішити завдання – залишитися в УПЛ без стиків.

– Весну клуб взагалі почав з перемоги над Динамо, але вже під керівництвом Сергія Ковальця.
– Після першого кола президент взяв паузу. А потім запросив досвідченого спеціаліста. Я спокійно сприйняв його рішення. Хоча відчував готовність бути головним і відпрацювати так друге коло. 
Для Сергія Івановича було зручно, що його помічники вже давно були в Інгульці та змогли розповісти про багато нюансів того, як функціонує клуб.

Команда взимку готувалася навіть не стільки до стартової гри з Динамо, скільки до матчів із прямими конкурентами. 11 березня ми обіграли (2:1) Металіст, а 1 квітня – Минай (2:1).

– Складно було зі старшого знову повертатися в помічники?
– На старшому тренері лежить вся відповідальність і за ним останнє рішення. Більший тиск, але тим цікавіше працювати.

– Ковальця клуб звільнив четвертого червня, а ви пішли п'ятого.
– Так, але відхід з Інгульця був моїм рішенням. Так склались обставини.
Сергій Іванович був засмучений, ми обидва жалкували, що не виконали завдання на сезон. Перед закінченням чемпіонату ми мали непоганий розклад, щоб усе вирішити на свою користь.
І у першому колі були матчі, у яких ми недобрали очок. І навесні, з Колосом та Ворсклою – були нічийні ігри, шкода, що обидві програли по 0:1. Нам насправді одного очка не вистачило, щоб вирішити завдання. І взагалі – пару вдалих ігор, і могли б, як Минай, опинитися в десятці.

«У стиках настрій будь-якої команди з Першої ліги буде позамежним»

– У 30-му турі команда програла Вересу 0:1. Збоку це виглядало як рівна гра, просто одна команда забила, а інша – ні.
– Так і є, гра була нічия і йшла до гола. Ми добре розпочали другий тайм, шкода не реалізували свої моменти. Верес забив далеким ударом, а ми не встигли відігратися.
Втім, від стиків нас рятувала лише перемога. У разі нічиєї ми все одно грали б у перехідних ‒ просто не з ЛНЗ, а із запорізьким Металургом.

– Чи мало значення, з ким грати в стиках?
– Ми, в принципі, хотіли уникнути цих матчів. У будь-якому випадку налаштування будь-якої команди з Першої ліги буде безмежним.

– Міняти старшого тренера перед стиками – ризик?
– Це рішення президента.

– Як Інгульцю варто грати з ЛНЗ?
– Перша зустріч – домашня. Тут потрібно створити підґрунтя, фору на матч-відповідь.
Ми грали з ЛНЗ на кубок у 2021 та програли. Це сильна команда з хорошим складом, стабільним фінансуванням та амбітним тренером. Тим більше, що у Першій лізі вже два тижні не грають і склад уже буде відпочиваючим.

– Як вам взагалі УПЛ у сезоні 2022/23?
– Дуже рівний, конкурентний турнір. Легіонерів мало, але це великий шанс для українців, особливо молодих. Думаю, чемпіонат у наступних сезонах поверне колишню силу.

– Розширення УПЛ до 18-ти команд – це реально?
– Думаю, так, адже Україна – велика країна. Тут є клуби з інфраструктурою та можливостями грати на найвищому рівні.

– Младен, ви з 2006 року в Україні. Як почуваєтеся у цей воєнний час?
– Почуваюся, як і всі українці. Проживаю всі ці обстріли та тривоги, вже звик. Україна, місто Дніпро – це мій дім.

Вчора вранці побачив, що підірвали Каховську ГЕС, я просто слів не маю. Зідзвонювався з Олексієм Дитятьєвим, у нього мама в Новій Каховці. Це жах, що творять нелюди. Боюся, що ця катастрофа вплине на всю Україну.

– Ви відіграли у Дніпрі дев'ять років. А Дніпро-1 колись кликав вас до клубу?
– Так, коли команда йшла у Першій лізі у сезоні 2018/19, Дмитро Михайленко був не проти мого приходу. Але не склалося.

– Чи є ймовірність, що Сергій Ковалець запросить вас до своєї нової команди?
– Думаю, так.

– У вас уже є якийсь план міжсезоння?
– Є певні контакти та розмови, сподіваюся, вони приведуть до потрібного мені результату.