Бутко: «Не впізнаю «Зорю», це зараз не наш футбол»

Після сьомого туру луганська Зоря набрала п’ять очок і перебуває у самій низині турнірної таблиці української Прем’єр-ліги. У таких випадках, як правило, не буває єдиної причини. Пару тижнів тому керівництво Зорі визначило, що новим керманичем команди буде Валерій Кривенцов. Але і за нового тренера команда продовжила втрачати бали, програвши Металісту 1925.

Із сьогодні в Зорі добавляються єврокубкові випробування. Як команда підходить до цих змагань, розповів один і найдосвідченіших футболістів команди 32-річний захисник Зорі Богдан Бутко.

– Богдане, як твої справи?
– Поки лікуюсь. Сказали ‒ через два тижні буде повторне УЗД, тоді стане відомо, чи можна мені вже тренуватися. Зараз в мої заняття входять велосипед, фізичні навантаження на ногу та інші процедури.

– Які відчуття, коли довгий час перебуваєш поза грою?
– Жахливо. Тяжкий, неприємний стан. Втомився я від лікарняного. Давненько такого тривалого відновлення після травми у мене не було. Звичайно, тягне на поле, але розумію, що зараз я нічим не можу допомогти своїй команді.

– Зоря зараз переживає не найкращий період. Як ти відносишся до того, що відбувається?
– Поки що я не впізнаю свою команду Зорю. Ми зараз демонструємо не наш футбол, якщо чесно.

– В чому ти не впізнаєш команду?
– В ігровому плані. Порівняно з минулим роком – це зовсім інша Зоря. І попереду, і позаду, і при переході від оборони до атаки. Тренери міняються, провідні гравці залишають команду. Важко нам буде.

– Чи можна сказати, що відхід Патрика ван Леувена став ключовим у тому, що команда зараз забуксувала?
– Я би так не сказав. Хоча Патрик в нашому успіху в минулому сезоні велику роль зіграв. Звичайно, командна гра була, та й підбір футболістів був. Вважаю, що бронзовий успіх Зорі – це 50 відсотків заслуга ван Леувена.

– Втрата кого з гравців найбільш болюча?
– Бражка, Булеци – гравців середини поля. Як не крути, а в будь-який команді якщо немає середньої ланки, то немає і гри.

– Погодьтеся, Герреро минулого сезону грав яскравіше.
– На мій погляд, він поки що ніяк не може знайти свою гру. Звичайно, Герреро був залежним від усіх цих передач, які завантажували йому партнери (і ті, які пішли з команди). Зараз тієї постійної гри в атаку в нас мало. Ну, а панамець сам собі не може її організувати.

– В чому Зоря повинна додати?
– Перш за все, у контролі м’яча. Поки ще не видно малюнка та цілісної гри. Залишає бажати кращого командна швидкість. Дуже важко нам зараз дається фаза переходу від оборони до атаки. А в такій ситуації футболістам складніше проявити себе.

– Обороні Зорі теж є чим дорікнути: що не матч, то пропущені м’ячі.
– Це ще одна наша проблема. У відборі м’яча зараз теж не все гаразд. Головне ‒ пережити цей час і рухатися далі.

– В який футбол команда грала за Лалатовича?
– Якщо чесно, то за Лалатовича я взагалі не бачив ніяких зрушень у грі, в якийсь бік покращення. Я сидів, дивився ігри ‒ і не розумів, у що команда грає. Хоча, коли Ненад тільки прийшов, то відразу нам заявив: «Я хочу грати у атакуючий футбол. Я завжди так граю». А за фактом цього не було. Ми грали у п’ять захисників. Кому куди переміщуватися, куди бігти ‒ нічого він футболістам не пояснював.

– Ну, так для цього є тактичні заняття. Вони у вас були?
– Теорію він давав, але не було конкретики – індивідуальної роботи з гравцями, роботи по лініях. Я вважаю, якщо ти хочеш щось нове донести до людей, ти повинен на тренуваннях буквально водити гравців по полю за руку та показувати їм, куди переміщуватися. Тим більше, що тактичний малюнок у нас змінився.

До цього ми постійно грали за схемою 4-3-3. А тут інша ігрова модель – п’ять захисників. Якщо ти впроваджуєш нову тактичну схему, то тут потрібно постійно розказувати команді, що і як. А я цього не бачив від Лалатовича.

– Чи помітили зміни в Зорі з приходом Кривенцова?
– Поки що я бачу – тренер намагається налагодити гру. Він хоче впровадити постійний контроль м’яча. Навіть у грі проти Металіста 1925, після двох пропущених м’ячів, це почало проявлятися. Але, знову таки, це перша офіційна гра Кривенцова. Новому тренеру потрібен час, щоб поставити гру команді.

– Що змінилося у тренувальному процесі?
– Звичайно, кожен тренер по-своєму бачить організацію тренувального процесу та формування атмосфери у колективі. В перші три дні було багато тактики – це щоб донести хлопцям, як потрібно правильно грати. Було по два тренування.

Тренер намагається струсити нас, достукатись до самолюбства кожного. В цьому плані Валерій Сергійович все правильно робить. Вимоги у Кривенцова, як у всіх: більше ударів, більше голів, і менше в обороні помилок.

– Яка мета стоїть перед Зорею цього сезону? Потрапити до єврокубків, як у попередньому?
– Такі завдання ставили нам на початку цього сезону. Але зараз самі бачите, що коїться: змінюються тренери, і ситуація трохи складніша. Нам дуже важко зараз, насамперед, морально. П’ять очок після шести турів ‒ дуже мало для такої команди, як Зоря. Тут треба виправити ситуацію, стабілізувати гру, почати регулярно набирати очки, а вже далі розглядати задачі.

– Для Зорі зараз наступає складний етап. Ігри на три фронти. Чи витримаєте навантаження?
– Знаємо, буде важко з переїздами – туди, сюди. Тут мені важко щось сказати, подивимось, як з цим впорається команда.

– В п’ятницю команда зіграла у Києві гру чемпіонату, а далі?
– У неділю команда вирушили до Львова. Ночували там, тренувалися. Потім, за два дні до першого матчу у Лізі конференцій, вирушили у Польщу.

– Що скажеш про суперників по єврокубковій кампанії 2022/23?
– В нашій групі є один очевидний фаворит – Гент. Зрозуміло, що з групи цей клуб вийде. Все ж таки в минулому сезоні, в аналогічному турнірі, Гент у чвертьфіналі поступився тільки переможцю турніру – Вест Гему. Та й чемпіонат Бельгії сильніший за наш буде.

Я тут подивився інформацію, так у Гента грають люди вартістю по 20 мільйонів євро (нігерієць Гіфт Орбан – автор найшвидшого хет-трика в історії клубних турнірів УЄФА: 3 хвилини, 25 секунд, ‒ прим. О.П.). Зоря і Маккабі – команди приблизно одного рівня. Чесно кажучи, я не дивився ігор Маккабі, це вже на розборі ми будемо вивчати цю команду. Однак я не думаю, що рівень Маккабі вищий за наш. З такою командою можна боротися. А ось ісландці – загадка.

– Що скажеш про календар? Адже починати доведеться зустріччю з Гентом?
– Це не має значення. А ось те, що завершуємо турнір, умовно кажучи, домашньою грою з ісландським Брейдабліком , вважаю, непогано. При хорошому розкладі з групи можна вийти ‒ як за очками, так і на фарті. Якщо, наприклад, рівна кількість очок – по три або по п’ять ‒ буде відразу у кількох клубів. Звичайно, хотілося б вийти з першого місця, але будемо реалістами – зробити це вкрай важко.

– Давай повернемося до нашого чемпіонату. Як він тобі?
– Скажу, що він у нас став більш рівний, якщо судити по перших іграх. Команди поки лише втягуються у сезон. Але дивіться, навіть Шахтар втрачає очки. Проте вже вимальовується, що головним претендентом на чемпіонство однозначно є Шахтар. Він ‒ фаворит турніру.

– Хто може скласти йому конкуренцію?
– Всі кажуть, що Динамо. Побачимо. Ось проведуть динамівці три відкладені гри, тоді і стане зрозуміло, будуть вони конкурентоздатними чи ні. Хоча дистанція ще велика для всіх команд.

Щодо інших клубів? У Дніпра-1 така ж історія, як у нас: зміна тренера, перебудова. Незрозуміло, що там буде. Приємно за Кривбас. Команда, яку побудував Вернидуб, зараз дуже добре почувається. Чорноморець в перших іграх набрав багато очок, а потім – дві невдачі. Невідомо, що далі буде з одеситами, тим більше неясно, що у них там з президентом клубу.

На старті вразив Рух, команда добре почала чемпіонат. Можливо, на тому етапі львівська команда була краще за інших підготовленою. Але, якщо вони набрали вже стільки очок, то можна сказати, що це є боєздатна одиниця.