Бущан: «Кожен сезон – це новий виклик»

32-річний голкіпер Георгій Бущан офіційно підписав повноцінний дворічний контракт із «Поліссям». Після періоду оренди та непростого етапу в кар'єрі гравець зізнається, що саме тут знайшов свій футбольний дім, а високі амбіції клубу надихають його не зупинятися.

Про мотивацію залишитися в команді, досвід виступів за «Аль-Шабаб», велику мрію повернутися до національної збірної України та інтригуючу зміну ігрового номера із конкурсом для вболівальників – читайте в  інтерв'ю Бущана офіційному сайту житомирського клубу.

– Вже не оренда, вже повноцінний контракт. Зізнайся чесно, як психологічно воно впливає? Щось є, якісь відмінності?
– Для мене немає відмінності, тому що залишаюся в "Поліссі", залишаюся в клубі, який має великі амбіції, і ці амбіції мені допомагають не зупинятися.

– Наскільки важливо було тобі залишитися саме тут? Чим тобі так сподобалося "Полісся", що ти зрозумів: "Так, тут треба пришвартуватись"?
– Якщо чесно, то не сказав своє я ще тут. Це було для мене так... Цей рік був тяжкий в плані кар'єри, але мене підкупив колектив та клуб, і президент клубу Геннадій Владиславович своїми амбіціями, які підтверджують те, що мені треба залишитися. І ще не казати "до побачення", а продовжувати і продовжувати боротися за своє місце.

– Ти сказав "рік тяжкий". Як думаєш, чому? Ти вже проаналізував, чому так вийшло?
– Я аналізував, звісно, але є фактори, які спрацювали, і все. Поки я нічого не можу сказати.

– Наскільки взагалі тобі тут комфортно і краще, ніж в попередніх твоїх клубах?
– Я вдома.

– А ту сторінку, "В Аль-Шабабі", як будеш згадувати і що згадується найперше?
– Нормально буду згадувати, і тільки емоції такі, нормальні емоції. Я побував в хорошому чемпіонаті, в хорошій команді. Так, не все вийшло, змінюється все так, по-футбольному, але я не можу нічого сказати поганого і тільки сказати "Аль-Шабабу" дякую і йти далі.

– На скільки ти підписав контракт?
– На два роки.

– Два роки. Якими бачиш ці два роки, якими хотілось би тобі їх бачити?
– Як то кажуть, якщо ти скажеш, чого ти хочеш завтра, то...

– Помріяти ж можна.
– А помріяти... хочу повернутися в професійним футбол.

– Так, ти ж....
– Грати, грати, грати, і мрія – повернутися в збірну.

– Якщо в контексті "Полісся", як думаєш, які перспективи "Полісся" в найближчому сезоні?
– Досить непогані, але нам треба працювати, треба працювати, тому що я був в командах, в котрих постійно треба результат, і кожен сезон – це новий виклик. І тобі треба підтверджувати свій статус. Це важко, але треба продовжувати «Step by step».

– Отож, було третє місце, а тепер?
– А тепер будемо... Побачимо, як буде в наступному, але ми для цього зробимо все.

– Скажи, будь ласка, чи правда, що дійшли чутки, що ти змінюєш номер?
– Мабуть, так.

– Чому?
– Щось не пішло під 21-м. Я... У мене перша футболка була, коли ще перший раз попав в заявку в "Динамо-Київ", був 21-й. Заращ був 21-й, але щось пішло не так, не по тій доріжці. І зараз буде новий номер. І давайте так: хто вгадає, який... Під цим номером грав мій улюблений гравець.

– Грав. Тобто зараз не грає?
– Грав. Мої фанати повинні знати, за кого я вболіваю, це супер.

– А що ти натомість дасиш тому, хто вгадає?
– Подарую свою офіційну футболку після першої гри, в котрій я зіграю в цій формі.

– Я думаю, там така битва почнеться за...
– Треба ж чуть-чуть...

– А ти впевнений, що от вся проблема в номері?
–Ні, мабуть так, чи ні... Побачимо.