Матвієнко: «Вірю в Україну, армію та наш народ!»

– Миколо, вже два тижні Україна протистоїть воєнній агресії з боку Росії. Де тебе застав початок війни? Якою була перша реакція і як сприймаєш усе, що відбувається?
– Як я сприймаю те, що відбувається? Зараз допомагає триматися лише віра. Віра в українську армію! Ці два тижні показали дух свободи, любов, віру та єднання нашого народу. 24 лютого ми прокинулись, як і всі кияни, близько 5 ранку від вибухів. Перша реакція: це просто нерозуміння, в це не вірилося. Ми з дружиною підійшли до вікна, нічого не було видно, але чути було вибухи. І всередині – найстрашніше почуття. Дочка спала, ввімкнув новини, почали збирати якісь речі... Узагалі, просто паніка, стан жахливий. Спустилися в паркінг. Ніч провели під землею, як і багато українців.

– Наскільки уважно стежиш за всім, що відбувається? Чи обговорюєте ситуацію з партнерами по команді?
– Зараз ранок, день, ніч минають лише в пошуку інформації, читанні новин. Ми тільки й робимо, що говоримо про війну та обговорюємо це. Думки лише про це. Зв'язок підтримуємо з хлопцями: і тими, хто в Україні лишився, і тими, хто поїхав.

– Як минають дні для тебе та твоєї родини?
– У нас відібрали наші домівки, наше життя. Як можуть минати ці дні? Тільки дякую Богові, що ми прокидаємось щодня. Не можу радіти життю, як раніше, взагалі неможливо думати про щось, коли знаєш, що вмирають діти, мирне населення. Ми ніколи не будемо колишніми. Це залишиться з нами назавжди.

– У себе в Instagram ти публікував заклики виключити Росію зі світового спорту, закрити небо над Україною. Як іще зараз відомі люди, спортсмени можуть допомогти країні та українському народові в цій боротьбі?
– Хто має фінансову можливість, той, передусім, допомагає людям, які наразі цього потребують: нагодувати старих, придбати медикаменти. Інформаційно – треба розповідати правду, всіма способами достукатися до людей. Зрозуміло, що багато хто з РФ сидить у «рожевих окулярах», однак багато хто вже усвідомлює те, що відбувається. А так, намагаємось допомагати всім, чим можливо. Певно, що це й гуманітарна допомога ЗСУ: ці мужики зараз – просто герої! Я пишаюся ними і дякую кожному воїнові нашої країни! Тому що їхнє поле бою – це пекло. І вони там захищають наші життя та нашу землю.

– Які слова ти хотів би сказати всім українцям у ці складні дні?
– Війна – важкий час для нашого народу. Проте ми зараз сильні та єдині як ніколи! Кожен готовий допомогти іншій людині – це дуже важливо. Не втрачайте віри, не втрачайте надії. Перемога і лише перемога! Слава Україні! З нами Бог! З нами ЗСУ!