Коррал: «У «Металісті» комфортно. Лякала лише ситуація з війною»

Іспанський новачок «Металіста» Роберто Коррал розповів про адаптацію у команді, про враження від тренувального процесу жовто-синіх та поділився цікавими подробицями свого життя в Україні.

– Роберто, ласкаво просимо до «Металіста»! Для початку розкажи, як тебе правильніше називати – Роберто чи все ж Коррал?
– Напевне, це залежить від країни. В Іспанії всі знають мене як Коррал. В Польщі ж мене називали Роберто або ж просто «аміго» (з іспанської – «друже»).

– Як виникла можливість твого переходу в «Металіст»? Ти раніше щось знав про наш клуб і чемпіонат України взагалі?
– У лютому я розірвав контракт із «Короною» за взаємною згодою та повернувся в Іспанію, щоб продовжити тренування й звільнити думки на пару тижнів. Тоді мені й сказали, що мною цікавиться «Металіст». Я знав про цей клуб, він має хорошу репутацію та ім’я в Європі. Я також вважаю УПЛ однією з найкращих європейських ліг, тому на спортивному рівні мені дуже хотілося приїхати сюди, щоб продовжувати насолоджуватися футболом і розвиватися.

Єдина проблема полягала в тому, що мене трохи лякала ситуація в Україні через війну. Але мені детально пояснили, як це працює, розповіли, що матчі проводяться з максимальним дотриманням заходів безпеки, і я зміг приїхати сюди за пару днів до підписання контракту, щоб пересвідчитись. Все справді виглядало дуже приємно та комфортно.

– Дуже мало іспанців раніше виступали в чемпіонаті Україні. В чому причина, як вважаєш?
– Тому, що загалом іспанцям дуже комфортно в рідній країні через клімат, мову, конкуренцію. Їм зазвичай не подобається ідея залишати цю зону комфорту. Я також вважаю, що стиль футболу в Україні сильно відрізняється від іспанського. Тут він більше фізично-технічний, в той час, як в Іспанії – тактико-технічний. На щастя, я прожив у Польщі рік, зміг набути досвіду гри поза домом і зміг оцінити багато нюансів, як на спортивному рівні, так і в житті. Наскільки я зрозумів, у побутовому плані Україна та Польща досить близькі, та й футбол у цих країнах схожий.

– Що можеш сказати про свою нову команду та гравців? Які враження від тренувального процесу?
– Я був приємно вражений, коли минулої суботи ми грали товариський матч проти «Дніпра-1». Я побачив багато футболу високого рівня, як від суперника, так і від нашої команди. У мене було дуже гарне відчуття, ми закінчили цей матч з рахунком 3:3.

Гравці «Металіста» з першого дня мого перебування тут змусили мене відчути себе повноцінним членом команди. Хлопці намагалися адаптувати мене якомога швидше, щоб я з першого матчу міг допомагати колективу. Тож, у мене дуже хороше враження від «Металіста». Я приємно здивований і відчуваю, моя адаптація може пройти так само швидко, як і у Польщі рік тому.

– Чи став на заваді мовний бар'єр у спілкуванні з партнерами та тренерами?
– Мова не заважає моїй роботі. Є гравці, з якими я розмовляю польською, а з іншими спілкуємось англійською. Окрім того, наш тренер Періца Огнєнович добре знає іспанську мову, оскільки грав за «Реал» Мадрид. Це дуже великий плюс для мене.

– З ким в «Металісті» найбільше товаришуєш? І як взагалі проводиш вільний час в Ужгороді?
– Мені вдалося налагодити стосунки з усіма. Особливо в перші кілька днів я дуже подружився з Владом Наумцем і Самуелем, але з кожним днем я все краще пізнаю футболістів, і вони – чудові хлопці.

Мій час в Ужгороді присвячується переважно футболу. Я прийшов багато працювати та допомагати команді, наскільки це можливо, тому проводжу час здебільшого на тренуваннях, а поза футбольним полем переважно відвідую тренажерний зал. Також багато часу присвячую звичайним прогулянкам або інтелектуальному розвитку. Мені до душі все, окрім нудьги.