Дикий: «УПЛ зацікавлена в тому, щоб завершити чемпіонат за спортивним принципом»

Виконавчий директор Прем’єр-ліги Євген Дикий дав інтерв'ю Fanday.net.

– Євгене, по-перше, хочу запитати, чи не постраждав Будинок футболу у Києві під час обстрілів?
– Слава Богу, ні, пошкоджень немає. З Будинком футболу все в порядку.

– Як у Вас справи, де зараз перебуваєте?
– Знаходжусь із сім'єю в Україні. Намагаюся максимально бути корисним нашій країні, як і всі українці.

Ми спілкуємося з усіма провідними європейськими лігами щодо надання нашій країні гуманітарної допомоги. Крім того, займаємось питаннями, щоб вони забезпечили на своїй території спортивні табори для наших діток.

Наразі УПЛ налагодила тісне співробітництво з італійською Серією А, куди найближчими днями буде направлена група дітей – вихованців дитячих футбольних шкіл клубів УПЛ. Зараз УПЛ активно працює над організацією виїзду юних футболістів до Туреччини, на бази клубів Суперліги. Чекаємо на відповідь від англійської Прем'єр-Ліги, яка також виявила бажання прийняти у себе українські футбольні академії. Після телефонної розмови з віце-президентом іспанської Ла Ліги до нас уже їде гуманітарна допомога.

Наступного тижня очікуємо на медичні препарати зі Швейцарії, які будуть передані на потреби військового госпіталю. Окрім цього, УПЛ закупила партію бронежилетів та касок, відправила фінансову допомогу ЗСУ.

Також тісно співпрацюємо з Українською асоціацією футболу, де створено Координаційний центр УАФ, до складу якого я входжу. Цей центр і особисто Андрій Павелко проводять величезну роботу:

це допомога біженцям, переселенцям;
організація доставки в Україну гуманітарної допомоги;
фінансова підтримка ЗСУ;
всіляка допомога військовому госпіталю, в т.ч. необхідні медикаменти;
вирішуються питання щодо евакуації із зони ведення бойових дій;
та багато інших питань.

– Усі ліги йдуть назустріч, ніхто не відмовляв у допомозі?
– Ніхто не відмовив, усі реально допомагають. Деякі ліги готують програми спільно з державою, інші передають гуманітарку безпосередньо.

– Що чекає на поточний розіграш УПЛ, його реально дограти?
– Зараз основне наше завдання – щоб усі клуби та футболісти перебували у безпеці. Поки діє воєнний стан, всі наші дії зосереджені на перемогу. Коли ми переможемо, то УПЛ збереться разом із усіма клубами та УАФ. Ми обговоримо подальшу долю чемпіонату та ухвалимо рішення.

Звичайно, ми зацікавлені в тому, щоб чемпіонат був дограний та завершений за спортивним принципом. Навіть коли був спалах епідемії коронавірусу, УПЛ стала однією з перших ліг, яка відновила першість. Якщо ситуація дозволятиме, ми зробимо все, щоб закінчити чемпіонат за спортивним принципом.

– Чи не розглядали варіант, щоб дограти поточний чемпіонат за кордоном, наприклад, у Польщі чи Туреччині?
– Наразі це буде не зовсім коректно. У країні діє воєнний стан, ми маємо залишатися тут і робити все для нашої перемоги. Виїжджати за кордон і грати там у футбол буде не дуже слушно щодо наших воїнів та українців, які залишаються у нашій країні.

– Як розподілятиметься квота в єврокубки для українських клубів, якщо УПЛ все ж таки не завершиться цього сезону?
– Ми обговорювали цю тему, але поки не даю коментарів.

– Як зараз функціонує УПЛ та УАФ?
– Ми щодня на зв'язку. Як я вже говорив вище, в УАФ створено координаційний штаб. Також, я особисто контактую із керівництвом усіх клубів. Створили спільний чат, де кожний керівник клубу може висловити свої пропозиції. Ми оперативно все обговорюємо.

– Чи не постраждала інфраструктура клубів УПЛ під час війни?
– Усі бачили, що сталося зі стадіоном Десни у Чернігові. Він сильно постраждав від воєнної агресії росії. Не було офіційної інформації щодо стадіону Маріуполя, але у місті, на при великий жаль, зруйновано понад 80% житлової інфраструктури. Можна припустити, що дісталося і стадіону. Стосовно інших арен, слава Богу, немає інформації, щодо руйнувань.

– Як ви думаєте, що буде з українським футболом після війни?
– У 2014 році було суттєве просідання. Наш футбол тоді відкотився назад. Але зараз практично весь світ підтримує Україну, переживає за Україну. Голови держав заявили, що готові інвестувати у відновлення інфраструктури, бізнесу тощо.

Так, у нас знову буде етап розбудови. Його треба буде пройти. Але я вірю, що цей процес ми пройдемо швидко, українські футболісти вийдуть на новий рівень і наш футбол стане ще кращим.

Насамперед ми чекаємо на перемогу, і я впевнений, що наші вболівальники ходитимуть на футбол і заповнюватимуть стадіони.

– Що Вам відомо про футболістів із клубів УПЛ, всі вони в безпеці?
– Я практично щодня на зв'язку із клубами. І за тією інформацією, яку нам передали клуби, всі футболісти знаходяться в безпечному місці.

– Як Ви дізналися про початок війни?
– Вранці 24 лютого близько 05:00 мені надійшло СМС від мого співробітника, який живе на Лівому березі Києва: «Женя, нас бомблять».

– Ваша перша реакція, могли повірити, що це правда?
– Спершу був шок. Я не міг повірити, що у ХХІ столітті у центрі Європи може бути війна. Українці – одна з наймиролюбніших та дружелюбніших націй. А тут сталася така підлість від сусідів, які весь час говорили, що ми «брати», а врешті-решт почали бомбардувати літаками мирне, беззахисне населення.
Я навіть у страшному сні не міг уявити це. Потім прийшло усвідомлення того, що відбувається.

– Підтримуєте виключення російських клубів та збірної від єврокубків?
– Однозначно, так! Ми підтримуємо відсторонення росії звідки тільки можна. Так не можна поводитися в цивілізованому світі.

Зі свого боку, УПЛ звернулась до організації Європейських Ліг, членом якої ми є, щоб вони виключили росію зі свого складу. Ми вдячні, що вони підтримали наше звернення. Крім того, ми направили листа до УЄФА, щоб вони заборонили трансляцію матчів під своєю егідою на території росії, оскільки росіяни змінюють картинку і всіляко замальовують у трансляціях банери та жести на підтримку України.

– Що скажете про Тимощука, який продовжує працювати у росії?
– Двома руками підтримую рішення КДК УАФ, яким вони виключили Тимощука звідусіль та позбавили всіх регалій. Це людина, яка раніше називала себе патріотом, завжди розмовляла українською мовою, малювала на щоках наш прапор, використовувала синьо-жовту стрічку для волосся. І тут він просто взяв та банально відморозився від України, ніби його з нею нічого не пов’язувало. Мені дуже складно зрозуміти, чому він так себе поводить.

– Те саме можна сказати про Ордеця?
– Він теж негарно вчиняє. Свого часу грав за збірну України, а тепер боїться висловити свою позицію та продовжує виступати в росії. Час все розставить на свої місця. Їм потім доведеться дивитися якось у вічі своїм рідним, які залишилися в Україні.
На даний момент вони зробили свій вибір, і з цим вибором вони мають жити до кінця своїх днів. Думаю, вони ще мільйон разів шкодуватимуть про свій вибір.

– Їм вже закрита дорога в Україну?
– На мою думку, так.

– Чи здивували Вас з позитивного боку Алієв і Богданов, які записалися в тероборону і Вернидуб, який повернувся до лав ЗСУ?
– Просто красені! Я добре спілкуюсь із сином Вернидуба. І ось він каже: «Тато їде додому і захищатиме Україну». У мене аж мурашки пішли по шкірі від того, як люди люблять нашу країну. На жаль, деякі шукають можливості, щоб виїхати звідси, а людина з хорошим контрактом, ще недавно обігравав Реал, все кидає і їде захищати свою Батьківщину. До таких людей я відчуваю величезну повагу.

Я знаю, що дуже багато представників нашої великої футбольної сім'ї, серед яких і співробітники УАФ, і арбітри, і футболісти з представниками клубів, шкіл вступили до лав тероборони та займаються волонтерством.

Також, я хочу відзначити працівників УПЛ: один з яких з першого дня війни вирушив на передову та захищає нашу країну, ще один нещодавно вступив до лав ЗСУ. Наша бухгалтер активно допомагає місцевій теробороні. Багато хто волонтерить.

Але однозначно ми робимо все для нашої перемоги! Для перемоги України! Окремо я хотів би вшанувати пам'ять Героїв, які віддали життя за нашу перемогу! За нашу волю!

На жаль, і у футбольній сім'ї вже є втрати. Українська Прем'єр-Ліга планує надати матеріальну підтримку їхнім сім'ям. Вічна пам'ять! Слава Україні! Героям слава!

– Як ви думаєте, коли закінчиться війна і ми переможемо?
– Дуже хочеться, щоб це сталося якнайшвидше. Сподіваюся, що у квітні 2022 ми вже зможемо спокійно ходити вільними вулицями України.