Севидов: «Самое сложное – это самокритика»

«ГОДВІНУ ВЖЕ НЕ ВИСТАЧАЛО ШВИДКОСТІ ТА РУХЛИВОСТІ»

– Пане Олександре, розпочнемо з найбільш свіжого. Як ви сприйняли завершення кар’єри Годвіна?
– Ця новина стала несподіваною для вболівальників. Ми ж про це знали і не раз з Самсоном розмовляли. Я можу хіба що йому подякувати за всі ті роки, які він провів у «Карпатах», зокрема і за час роботи зі мною. Самсон зіграв більше двохсот ігор за наш клуб, і це дуже солідний показник, тим більше для легіонера. На жаль, вік дає про себе знати...

– Але ж, Олександре Володимировичу, погодьтесь, 30 років – це рано для того, щоб зав’язувати із футболом.
– Так... Це не той вік, коли слід «вішати бутси на цвях». Я розумію, до чого ви ведете. Всі сміються з такого факту, що в нігерійців дуже складно виявити справжній вік. Однак в цих словах більше сарказму. Але у випадку з Самсоном це не така ситуація. Я підтримую його рішення, тому що існує таке поняття, як «вчасно піти». Коли гравець не дотягує до свого звичного рівня гри, то йому ліпше закінчити кар’єру.

– Маєте на увазі, що Самсонові не вистачало фізичної підготовки?
– Йому вже не вистачало швидкості, рухливості. Це той компонент гри, без якого неможливо уявити сучасний футбол.

– Нещодавно «Карпати» підсилились 22-річним Артуром Новотрясовим. В одному з останніх інтерв’ю ви вже говорили, що це придбання на перспективу. Але чи доречно таке говорити про не такого вже й юного гравця?
– Не забувайте, що він ще й зіграв майже сто ігор в Першій лізі! Якщо говорити про Артура, то у цьому трансфері, повірте, не було вирішальним моє знайомство з ним і те, що саме я йому дав шанс дебютувати в Першій лізі. Ні! Цього футболіста уже переглядали, і я знаю, що «Карпати» хотіли запросити Новотрясова ще навіть до мого приходу. Добре, що в нього зараз ще й контракт з «Буковиною» закінчився.

– До речі, вболівальники постійно жартують, що «Карпати» підписують лише вільних агентів...
– У кожному жарті є лише частка жарту... Зараз ми не в тій ситуації, щоб купляти футболістів. Який сенс? Я розумію, коли гравців купує «Металіст», «Дніпро» або «Шахтар». У цих команд стоять високі задачі. Наше головне завдання – це створити колектив, і ми запрошуємо тих футболістів, які можуть безболісно в нього «влитися». Новотрясову ще є до чого прагнути – він ніколи не грав у Прем’єр-лізі, наприклад. Головне, що його бажання грати у «Карпатах» перевищує недоліки в грі, над якими ми працюватимемо.

«ЗЕНЬОВ – ОДИН ІЗ ТИХ, КОГО ВЕСНОЮ МИ МОЖЕМО НЕ ДОРАХУВАТИСЯ...»

– За цих півроку, поки ви в «Карпатах», уже вдалося створити команду?
– Вболівальники постійно жартують, мовляв, «скільки ж уже можна експериментувати!». Становлення команди – це тривалий процес у глобальному розумінні цього слова. Зараз не йдеться лише про підбір гравців. Футболістів нам вистачає! Ще ж не було такого, щоб не вистачило 18 людей внести до заявки! Команда з великої букви «К» – це коли футболісти хочуть іти на тренування, коли вони із задоволенням зустрічають будь-якого працівника клубу і при цьому посміхаються, а не переходять на іншу сторону вулиці. Саме в такому руслі я і намагаюся працювати.

– Чи працювали саме ви колись у такій команді з великої літери «К»?
– Я ще молодий тренер. Але дуже добре пригадую період роботи в донецькому «Металурзі», сезон 2002-2003. На мою думку, та команда була найсильніша за виконавцями за всю історію її існування. Тоді була взаємопідтримка в колективі. Мені як тренеру просто не потрібно було заважати хлопцям грати у футбол. І вони все зробили для того, щоб зайняти третє місце чемпіонату України.

– Прийдешні зимові збори фактично стануть для вас першими повноцінними. Пояснюю, чому так думаю: влітку на зборах ви працювали у досить невизначених умовах – багато дублерів, ледь не щоденні поповнення складу тощо. Особливі надії на майбутні збори покладаєте?
– Думаю, що кардинально нічого не зміниться. Зараз команда на заїзді. Футболісти навіть жартують, питають, для чого це. «Щоб здружилися!» Тому сподіваюсь, що тривалі збори, яких попереду два, і обидва в Туреччині, будуть продуктивними. Ми зіграємо 11 спарингів – стільки ж матчів, скільки маємо зіграти у весняній частині чемпіонату. Дуже хочеться закріпити осінній успіх, підтягнути до основи молодих хлопців. Запланували на зборах так багато матчів для того, щоб юні футболісти трохи пограли, щоб вони позмагалися з іншими «школами футболу». Довше, ніж тайм, ніхто не бігатиме. А 45 хвилин для сучасного футболіста – це зовсім нічого.

– Яка зараз атмосфера у команді?
– Завжди важко... Хоча ні, не так! Навпаки: легко себе оцінювати добре, а ось сприймати критику важко. Або, як я завжди повторюю хлопцям: «Найважче у житті – це самокритика». Тому сподіваюсь, що атмосфера хороша, і команда розуміє, чого я від неї вимагаю.

– А кого з футболістів ви вважаєте моральним лідером своєї команди?
– Один із лідерів – Саша Гладкий. Це найбільш титулований гравець нашої команди – чемпіон України, володар Кубка країни, Кубка УЄФА. Младен Бартулович... Безумовно! Олег Голодюк. Андрій Гітченко – це найбільш віковий нині футболіст. Не старий, а найбільш старший! Сергій Зеньов, хоч він і так званий «тихушник», естонець російського походження, але він вже заслужив авторитет у колективі, користується попитом на трансферному ринку. І це один із тих футболістів, кого весною ми можемо не дорахуватися...

«У «КАРПАТАХ» ДЕСЯТЬ ГРАВЦІВ ВІКОМ МЕНШЕ 23 РОКІВ. ЦЕ ДУЖЕ БАГАТО!»

– А хто ще може піти з команди?
– Наші гравці взагалі користуються попитом. Некоректно мені зараз говорити про конкретні прізвища, бо не хочу нікого ображати. Якщо запитаєте, чи підсилюватимемося ми кимось – вкотре відповім: при виборі гравця на конкретну позицію завжди віддаватиметься перевага клубному вихованцеві. Якщо власні гравці «не дотягують» – ми беремо молодого футболіста. Як приклад – Новотрясов, теж, до речі, українець. І якщо нам запропонують хорошого, молодого легіонера – який подає надії, то ми ще подумаємо над тим, чи брати його, чи ні.

– Зараз можна почути багато думок про те, мовляв, «Карпати» могли б підсилитися кимось із «Арсенала», що зник...
– Наприклад, ким?

– Той самий Аржанов, що перебрався у «Чорноморець».
– 29 років! Йому виповниться. Якісний гравець, не сперечаюсь. Але йому 29 років.

– Але ж у «Карпат» ще донедавна був Самсон Годвін...
– Скільки Самсонові років? 30. Скільки років він у «Карпатах»? Більше десяти. Ось і відповідь. Єдиний віковий гравець у нашій команді – це Андрій Гіченко. Але ми його запрошували, коли «Карпати» були в дуже складній ситуації. І ніскілечки зараз не шкодуємо про те, що Андрій в команді! Він такий собі своєрідний стабілізатор в команді. Має високий авторитет, спокійний, виконавчий. Так, є одна проблема – він мало грає, та ще й у такому віці. Прекрасно його розумію. Та Гітченко з честю виходить з цієї ситуації і часто виборює собі місце у складі. Ось так... Ми підрахували, що в «Карпатах» десять гравців віком менше 23 років. Це дуже багато!

– У зв’язку з цим не виникає два табори – досвідчених і молодих?
– Зараз уже не ті часи. Раніше було. Тепер – ні. Бувають хіба матчі молоді проти «стариків». Головне, щоб це відбувалося у дружній атмосфері. Я завжди повторюю, що футболістам на тренуваннях нічого ділити. Всі вони гравці однієї команди. Виходьте і показуйте спортивну злість у боротьбі із суперниками!

– Перспективи Гітченка у команді зрозумілі. А яке ж майбутнє Ігоря Тищенка, який просто зник, якщо висловлюватися жаргоном, «із футбольних радарів»?
– Я дуже не люблю, коли футболісти починають у пресі висловлювати те, чого не варто знати громадськості. Ось і я в жодному інтерв’ю не говорив за своїх підопічних погано. Хоча були ще ті екземпляри! До чого я веду: не можу нічого поганого сказати про Ігоря Тищенка. Навпаки, він виконавець із величезним бажанням. Але банально – є хлопці, сильніші за нього. Можливо, просто Тищенко слабше виглядає саме у нашій команді, а в іншій стане лідером.

– Тобто варто чекати трансферів?
– Я зазвичай є ініціатором оренд. Інколи футболістові корисно отримати новий виклик, поштовх. Ось Ігор Озарків, можливо, перейде в «Олександрію». Хтозна, може, стане там лідером, виведе команду до Прем’єр-ліги, а ми його тоді повернемо. До цього ж клубу, сподіваюся, перейде і Микола Жовтюк – йому необхідно мати можливість грати, тоді як зараз у нас є центральні захисники, які не дають мені приводу сумніватися в їх майстерності.

– До речі, знову згадалося літнє міжсезоння. Ви переїхали з Ужгорода до Львова і до «Карпат» чомусь не переїхав жоден футболіст із «Говерли». Як так сталося?
– Не бачу нічого дивного! Там було достатньо хороших футболістів. Але багато факторів перешкоджають – національність, контракти тощо. Як на мене, відсутність колишніх гравців «Говерли» у «Карпатах» – це не біда. У практиці деяких тренерів існує така тенденція – приходить менеджер, і з ним його команда. У мене такого принципу немає.

– Пригадую, як ви хотіли запросити у «Карпати» Володимира Прийомова, але він віддав перевагу «Чорноморцеві». Зараз спробуєте знову його підписати, адже він став вільним агентом?
– Тоді Володя обрав своє рідне місто – там у нього сім’я двоє дітей. Що буде зараз? Не знаю. Існують деякі футболісти... Я зараз не маю на увазі конкретно Прийомова. Але є такі гравці, апетити яких ми не здатні задовольнити. Тому що в «Карпатах» існують певні принципи, про які вже не одноразово йшлося. І ви побачите, як дуже скоро більшість клубів повторюватиме за нами свою трансферну політику.

– Тобто «Карпати» зіграли на випередження?
– Це, скоріше за все, наш президент раніше за всіх зрозумів, що по-іншому бути не може, коли зарплати не відповідають рівню футболіста. Ось і все. Арифметика проста.

«ЗАПИТАЙТЕ У ВАЦКА, ЧИ ХОЧЕ ВІН, ЩОБ СЕВІДОВ СТАВ ЛЬВІВ’ЯНИНОМ»

– Як взагалі вам управляти командою, в якій стільки орендованих гравців?
– А скільки ж їх є? Федорчук, Гладкий, Бартулович, Пашаєв і Бохашвілі?! П’ять. Пропоную по порядку. Гладкий і Пашаєв. Через півроку у них закінчується контракт із «Дніпром». Тобто це футболісти, з якими «Карпати» уже зараз можуть підписати повноцінні контракти.

– А чи будете підписувати?
– Ви хочете аж все знати! Ми рухаємося в цьому напрямку, і я б не вважав би цих футболістів уже зараз орендованими.

– А чи готові орендовані футболісти піти на задекларовані «Карпатами» зарплати у 10 тисяч доларів?
– Ви говорите про ситуацію, коли у них є вибір: «Дніпро» – «Карпати». А якщо вибору не буде? Що тоді?

– Я розумію, що це запитання варто задавати безпосередньо футболістам. Однак ви їх все-таки знаєте краще...
– Так, маєте рацію. Та все ж не пасує мені замість них відповідати. Ніколи не намагався впливати на їхнє рішення. Такий мій життєвий принцип. Я не впливаю на долю гравців! Вони усі дорослі люди. Я можу їм хіба що порадити. Усі нинішні орендовані у «Дніпра» футболісти хочуть грати, і в «Карпатах» ми створили для них усі умови, щоб вони залишились.

– Тобто ці хлопці – не заробітчани?
– Ні. На цей момент – ні! Хоч в душу нікому заглянути не можу, але довіряю їм.

– Колишній віце-президент «Карпат» Віктор Вацко говорив нещодавно про те, що дуже хотів би, аби орендований Євген Бохашвілі став львів’янином. Поділяєте цю думку?
– Розумієте, кожен футболіст хоче грати у команді, яка ставить собі високі цілі. Інша справа, що вони повинні заслужити запрошення у такі клуби. Для того щоб грати у «Дніпрі», гравець має бути лідером, умовно кажучи, в «Карпатах». Тому чи хочу я, щоб Бохашвілі став львів’янином? Ви краще у Вацка запитайте, чи хоче він, щоб корінний донеччанин Севідов став львів’янином!

– А ви хочете?
– Для того щоб стати корінним одеситом, треба народитися в Одесі. Якщо абстрагуватися, то так. Я би був не проти залишитися у Львові надовго. Однак не можна зарікатися. Наразі хочу лише одного – аби моя робота у Львові цінувалася.

– А як гадаєте – цінується? Бо пригадуються перші тури, коли ви після двох поспіль програних домашніх матчів покидали стадіон під неприємні, інколи нецензурні вигуки з трибун...
– Я вам розкажу більше: на 20-й хвилині гри з «Арсеналом» люди вже кричали  «Ганьба!». Хлопці цього не зрозуміли. Я-то трохи старший. Це кричить категорія завжди невдоволених людей, і їх, слава богу, меншість. Але на стадіоні вони зазвичай найбільш галасливі! Так от я таким людям відповідаю: більше половини гравців «Карпат», які є в розпорядженні тренера, для мене як діти. Деякі молоді хлопці грають лише три хвилини, а їм уже кричать з трибун. От Страшкевич. Він ще рік тому не знав, чи взагалі коли-небудь вийде грати на полі стадіону «Україна», а два роки перед тим ще м’ячі подавав футболістам. А зараз він виходить з Голодюком, Ткачуком, Гладким в одному складі. Для нього це неймовірні переживання. Костевич, наприклад, флегматичний. Він більш спокійний. А Страшкевич від неадекватних вигуків з трибун може розгубитися. Тому дуже неприємними є ці спогади для мене.

– А зараз уже щось змінилося?
– Так. Гадаю, що запорука цьому – відсутність байдужості на футбольному полі. Нехай у нашому виконанні зараз мало красивого футболу, проте є бажання, яке повертає людей обличчям до нашої команди. Зараз вболівальники вже по-інакшому сприймають команду, ніж на початку сезону. Тоді більшість думала, що прийшов «лівий» тренер із «лівими» футболістами і вчить їх грати у «лівий» футбол і все буде погано. Але мої футболісти показали, що честь герба – це не пусті слова.

Далі буде