Лавриненко: «Верес» через свою медійність – таке місце, де тиск відчувається шалено»

Головний тренер рівненського Вереса Сергій Лавриненко відверто розповів про роботу в Рівному, плани команди, молодих гравців і порівняння з попередником Юрієм Віртом.

– Результати Вереса наразі не вражають – команда знаходиться в зоні вильоту. Чому так?
– Звісно, головним мірилом будь-якої роботи завжди був, є і буде передусім результат. Це абсолютно природня річ, до якої ми йдемо. Дійсно, станом на зараз результат міг би бути кращим. Переконаний, що у кількох матчах поточного сезону ми точно не добрали свої очки. Водночас, не варто забувати, що будь-якому результату передує чималий шмат роботи, а це вже процес. Згадайте минулий сезон – Кривбас Вернидуба йшов останнім, Чорноморець Григорчука не міг знайти свою гру. Зараз це вже зовсім інші команди, які вирішують зовсім інші задачі. Мені зрозуміла реакція вболівальників, але і вболівальники мають розуміти, що команда не будується за тиждень чи за місяць. Це комплексний процес, який вимагає щоденної роботи і тренерського штабу, і футболістів.

– Чимала кількість українських спортивних ЗМІ і блогерів віддають належне та хороший фідбек вашому концептуальному розумінню і сприйняттю футболу. За рахунок чого, на вашу думку?
– Це, звісно, приємно, але не варто приділяти цьому занадто багато уваги. Наша задача – постійно розвиватися і крокувати вперед разом із розвитком футболу. Він же теж не стоїть на місці. Навіть той футбол, який був десять років тому – це вже щось інше. Робота у Вересі – це серйозний, але цікавий для мене виклик. Ми вчимося щодня, але мусимо враховувати чималу кількість внутрішніх і зовнішніх факторів.

– Яких саме?
– По-перше, реалії українського футболу як такого. Сила, фізика, атлетичність, наприклад, привілеюють перед технікою, тактикою, творчістю. По-друге, якість і кількість наявних в нас футболістів. Ідеальних гравців не існує, а якщо і існують, то в українській Прем’єр-лізі не грають. Наша задача – максимально використати сильні сторони гравців Вереса і нівелювати їх слабкі сторони. Це, повірте, непросто.

Багато що залежить не тільки від фізичної готовності гравця, але і від його психологічного стану. Додатковий тиск – це, мабуть, третій фактор. Верес завдяки своїй медійності і відкритості – якраз таке місце, де тиск відчувається шалено. Але знову ж – такі реалії, ми до них готуємося постійно і нам з ними працювати. Це нормально.

– Ви згадали, що не добрали очок. Про які матчі йдеться?
– Це вже минуле, ми проаналізували ці ігри, зробили висновки і рухаємось далі. Давайте дивитись у майбутнє. Щодо вашого питання, відповім по-інакшому. Думаю, хто трохи глибше занурюється у футбол, той і так розуміє багато речей. Подивіться, наприклад, на статистику – це достатньо просто. За показником розумних передач Верес – 4-ті в лізі (27 передач, 2.76 в середньому за гру), ключові передачі – 5-ті (28 передач), по передачах в останній третині – 3 місце в УПЛ (484). Тим самим це говорить, що нам вдалося налагодити комбінаційну гру та пасінг. Також маємо володіння м’ячу понад 50% в середньому, хороший контроль.

Занепокоєння викликає гра в обороні, де ми відверто програємо багато боротьби та підборів. Разом з тим, найбільш розчаровує, що WyScout визначає для нас 12.3 expected points, що дає нам дев’яте місце, а в реальності є лише шість очок. Тим самим, ми не добрали реально десь шість залікових пунктів.

– Наскільки ви задоволені трансферною політикою Вереса? Всім відомо, що у Рівному фінансові умови відрізняються у меншу сторону порівняно з переважною більшістю клубів УПЛ і навіть рядом клубів Першої ліги.
– Звісно, як і кожному тренеру, мені хочеться мати у розпорядженні найкращих гравців. Хочеться запрошувати більш якісних футболістів, можливо і легіонерів, але на сьогоднішній день ми діємо в рамках тих можливостей і бюджету, які виділено клубом. Перед стартом сезону президентом було прийнято рішення про збільшення зарплатного фонду, за що ми, звісно, дуже вдячні. Завдяки цьому вдалося запросити і підписати майже всіх гравців, яких ми хотіли і, що важливо, які хотіли до нас. Тим не менш, не тільки у Вересі ухвалили рішення про збільшення зарплатного фонду – інші клуби теж намагаються підсилитись, і нам, відверто кажучи, складно конкурувати з більшістю з них.

– Вам дорікають, що більшість запрошених – це гравці Інгульця, з якими ви працювали раніше?
– Доводилося читати такі речі, але я не вважаю це великою проблемою. Кожен тренер підбирає гравців під себе. Я знаю можливості цих футболістів, знаю їх сильні сторони, тому цілком природньо, що можу скласти цілісну картинку. Повірте, більшість тренерів з-поміж футболістів плюс-мінус одного рівня обиратиме того, з яким в свій час уже працював. Тим більше, що Україна – не умовна Бразилія. Гравців у нас не так і багато.

– Ви згадали Бразилію. Наразі у Вересі перебуває пара бразильців – Жуліо Сезар і Яго Сікейра. Це була ваша ініціатива?
– Ми знаходимося в постійному пошуку виконавців, в тому числі і гравців із-за кордону. На жаль, через війну УПЛ уже втратила чимало якісних легіонерів, поруч з якими прогрес українських футболістів був би швидшим і простішим. Війна – це фактор, який значно обмежує коло тих іноземців, які погодяться грати в Україні, тож це додатковий виклик для нас, і для нашої селекції. Якщо говорити в цілому, то ми намагаємося адаптувати і Яго, і Жуліо Сезара до нашої гри. В когось виходить краще, в когось гірше, але вони стараються і віддають максимум. Бразильці відрізняються за футбольною ментальністю, ми просимо їх діяти нестандартно, зі здоровим авантюризмом, і це вже створює певні проблеми для суперника. Час покаже. В принципі, у питанні легіонерів Верес не заганяє себе в жодні рамки, ми відкриті до будь-яких опцій.

– Багато говорять про відсутність у Вересі лідера, який може повести команду за собою.
– Насправді, лідером у Вересі може бути кожен, треба просто пройти цей шлях. Лідерами стають, а не народжуються. Це питання відповідальності, особистої дисципліни, підходу до роботи, самовіддачі. Ми, як тренери, спонукаємо футболістів до розвитку, адже ми зацікавлені в якісних і мотивованих виконавцях.

Можливо, у нас і немає гравця калібру Степаненка з Шахтаря чи Ярмоленка з Динамо, але не впевнений, що в інших клубів ситуація з «лідерами» в канонічному розумінні цього слова відрізняється від Вереса.

З іншого боку, у нас немає і недоторканих. Всі в команді мають розуміти це. Виїжджати на старих заслугах – це не наша філософія. Ми за здорову конкуренцію і за єдиний колектив. Вважаю це єдиним правильним підходом. Грають найсильніші. Фізично і ментально.

Деяким нашим футболістам потрібно більше часу для адаптації до вимог нового тренерського штабу. При попередніх тренерах, можливо, вимагалось одне, до цього гравці звикли. Зараз вимагається інше, тому є певні труднощі. Але це нормальний робочий процес.

– Як вам взагалі працювати у Вересі після Юрія Вірта? Натхненні серіалом вболівальники постійно порівнюють, критикують…
– Передусім, Юрію Вірту велика подяка, за ці роки він віддав Вересу багато і зміг залишити команду в УПЛ. Щодо порівнянь і критики – кожен вболівальник має право на власну точку зору. Бути розумним і гарним для всіх – нереально. Звісно, під таким тиском працювати непросто, адже ми все читаємо, бачимо, пропускаємо крізь себе. Можливо озвучу непопулярну думку, але іноді не знаходимо банальної логіки у критиці, вона не конструктивна, а деструктивна. Річ же не у Вірті або Лавриненку, мова йде про підтримку клубу Верес (Рівне) в першу чергу. Мені не зрозуміло, щоб, наприклад, в Англії людина все життя вболівала за умовний лондонський Арсенал, а після звільнення Арсена Венгера почала вболівати за Тоттенгем. Або, щоб на офіційних сторінках Барселони написали, що наступні кілька матчів мають стати вирішальними для Хаві після не надто вдалої серії результатів.

Ми ж всі – одна команда, працюємо на одну мету. Ми всі зацікавлені у тому, щоб Верес перемагав, розвивався, щоб на наших гравців був попит, щоб наші ігрові футболки були найбажанішим подарунком для дітлахів у Рівному. Давайте підтримувати один одного, давайте допомагати один одному. Хіба це складно?

– Чи налагоджена у вас взаємодія у вас із командою U-19?
– Ми, звісно, переглядаємо всі матчі Вереса U-19. На мою думку, Олегу Шандруку вдалося збудувати міцний боєздатний колектив, поставити таку гру, яку він як тренер хоче бачити. Зараз команда грає у футбол, вона не мучиться, малюнок гри видно неозброєним оком. Там дійсно є цікаві футболісти –  Ковалюк, наприклад, уже у першій команді. Годя викликаний до юнацької збірної України. Є Протасевич, Шух, Баран, Багрій, інші. Як тільки ці гравці будуть готові – вони безперечно будуть з нами. Це все і є результат планомірної і виваженої роботи тренерського штабу.

– Як вам робота з Іваном Надєїним?
– Працювати з президентом приємно і нескладно. Він постійно на зв’язку, вникає навіть у найменші деталі розвитку клубу, у футбольні моменти не втручається. Зрозуміло, що наразі місце Вереса в турнірній таблиці не відповідає ні його уявам, ні уявам вболівальників, та і будь-кого в клубі. Але він вірить і підтримує як гравців, так і тренерський штаб. Для всіх нас важливо мати впевненість, що та робота, яка зараз робиться, обов’язково дасть свої результати. Треба працювати, вірити і докладати ще більше зусиль. Якщо кожен гравець Вереса, вболівальник або будь-хто інший дотичний до клубу скаже, що зробив все від себе залежне на 100% для переможних результатів і успіхів Вереса, тоді це буде означати, що ми всі на вірному шляху.