Пономаренко: «За цим голом стоїть робота всіх хлопців»

Нападник київського «Динамо» Матвій Пономаренко розповів про переможний гол «Руху» у матчі 17-го туру чемпіонату України (1:0), похід у кіно з командою, втрату ваги та очікування виклику до збірної України.

– Після першого матчу «Динамо» минуло кілька днів. Передивлявся матч?
– Повністю матч не дивився, лише найцікавіші моменти. Ну і, звісно, гол подивився – і все.

– Як тобі гол? Класний вийшов?
– Так, забив хороший гол. Радий, що м’яч потрапив у ціль саме туди, куди я його спрямував.

– Перший гол «Динамо» в офіційному матчі у 2026 році – твій. Погодься, це звучить. Відчуваєш себе героєм?
– Ні в якому разі героєм себе не вважаю. Героєм вважаю всю команду, тому що виграли. Так склалося, що вирішальний м’яч забив я, але за цим голом стоїть робота всіх хлопців.

– Ти для себе ставиш якусь планку на сезон? Скільки хотів би забити – 10, 20?
– Чим більше, тим краще. (Посміхається).

– Зараз багато говорять про стан газону, на якому вам довелося грати. Чи очікували ви, що поле буде таким?
– Ні, не очікували. На такому полі дійсно було важкувато грати, але нічого, ми впоралися. Головне, що все завершилося нашою перемогою.

– Сьогодні майже вся команда прийшла на фільм «Гра на перехоплення», у якому знімався ваш партнер. Чия це була ідея подивитися стрічку разом?
– Нам написали в групу, що є можливість зібратися всією командою і сходити на фільм, у якому знімався наш гравець Микола Михайленко та його брат. Ми вирішили підтримати цю ідею і подивитися фільм разом. Справді, чудова ініціатива.

– Цей фільм патріотичний, про війну та спорт. Як ти ставишся до таких історій?
– Чудова ідея показати людські зв’язки двох братів і їхню відданість країні. Думаю, людям буде цікаво дивитися такі історії – вони надихають і можуть слугувати прикладом для когось.

– Чи є ще у когось із команди брат або близький родич, який зараз служить і захищає Україну?
– Чесно кажучи, не цікавився цим детально. Це важка тема для кожного, тому в команді її майже не обговорюють. У мене є родичі, які служать, і думаю, у багатьох хлопців теж хтось є. Якщо комусь потрібна допомога, хлопці завжди можуть звернутися і отримати підтримку команди.

– А хто у тебе з родичів служить?
– У мене служить брат, два дядьки, а також чоловік моєї сестри.

– Футбольний рік стартував, попереду багато цікавих ігор, зокрема для збірної. Ти стежиш за її виступами?
– Звичайно, стежу, хоч ще не гравець національної команди, але цікаво спостерігати за її виступами.

– За місяць у нас плей-оф проти Швеції. Що можеш сказати про цю команду? Чи здатні ми пройти їх?
– У Швеції сильна команда, чудовий підбір гравців, серед яких є суперзірки, такі як Ісак і Дьокереш. Зі шведами буде непросто, але я вірю, що наша збірна зможе їх подолати та пройти наступного суперника, щоб поїхати на чемпіонат світу. Дай Боже, щоб так і сталося.

– Ти забиваєш, а збірна потребує результативних форвардів. Чи очікуєш свій виклик у національну команду?
– Це питання наразі не до мене. Я роблю свою роботу на полі, всі слідкують за грою. Якщо буде виклик у збірну, звичайно, буду радий.

– Як зараз відчуваєш себе фізично?
– Чудово.

– Як реагуєш на критику щодо зайвої ваги чи інших недоліків у грі?
– Спокійно ставлюся до критики. Чесно кажучи, мені не так важливо, що говорять. Я повністю контролюю себе і знаю, у якій вазі мені краще грати. Так, була зайва вага, але я її скинув. Працюю над собою, бо завжди є до чого прагнути.

– У п’ятницю вас чекає гра з «Епіцентром». Як проходить підготовка до матчу?
– Готуємося у звичному режимі. Вже провели два повноцінні тренування (розмова відбувалася у понеділок ввечері, – прим. ред.). У четвер розбиратимемо гру суперника, а далі – матч у п’ятницю.

Олександр Петров