Тренер «Волыни»: «Мне не надо, господин Денисов, указывать на замены»

Виконуючий обов'язки головного тренера «Волині» Володимир Дикий прокоментував звинувачення, що його команда здала матч проти «Дніпра».

– Володимире Петровичу, ви керуєте командою вже більше місяця, проведено шість матчів чемпіонату. Чи звикли ви до нових обов’язків і яким був цей ігровий відрізок?
– Ми вдало розпочали друге коло чемпіонату. Була принципова гра у Львові, дербі. Ми перемогли, хоча змістовної і дуже яскравої гри не показали. Намагалися проводити багато контратак і одного разу піймали «Карпати». Хоча зізнаюся, що у першому таймі велика перевага була на боці львів`ян. Я знав, як вони будуть грати – високий темп, пресинг у стартові хвилини, тому відповідно налаштовував своїх хлопців. Так, ми могли й програти у Львові, але виграє той, хто забиває.

У матчі із «Ворсклою» ми навпаки повністю переграли Полтаву, але не змогли забити. Гра в Донецьку з «Металургом» видалася важкою. Були складні кліматичні умови – сніг, сонце і холод водночас. Але хлопці дуже добре налаштовувалися на матч, боролися за кожний м’яч. Ми забили тричі і це при неадекватному суддівстві до нашої команди. Після тієї перемоги стався і перший кадровий надлом. Два непризначених пенальті у ворота «Металурга» і несправедливе вилучення Богдана Шершуна. Певний негатив з`явився в команді, адже перші три матчі ми грали приблизно в оптимальному складі, у наступних розраховувати на це вже не могли. Тим більше, що календар дав нам ще два виїзні матчі. Загалом із перших п’яти поєдинків весни чотири рази грали в гостях, причому переважно з командами, які мали єврокубкові завдання.

– Після вдалого весняного старту стало зрозуміло, що «Волині» не загрожує боротьба за виживання. Чи важко у таких умовах мотивувати команду?
– Перед матчем в Маріуполі я відчув певний надлом в команді. Можливо, всі зітхнули після семи набраних очок, хоча у нас кожного матчу завдання грати на перемогу, про очки особливо не задумуватися. Після матчу із «Металургом» загострилася ситуація із травмованими футболістами. Ще в перших поєдинках мали кадрові втрати. Сергія Сімініна заміняв на фланзі Темур Парцванія, причому він непогано зіграв. В матчі із «Ворсклою» травмувався Ванче Шиков і випав на 21 день. У Донецьку під час матчу зламався і також на 21 день випав Парцванія. Так і не змогли грати Шабанов і Рогач, а ми розраховували на них, бо награвали на зборах. Мав травму спини Віталій Гошкодеря. Додайте і згадане мною вилучення Шершуна. Тому вже на матч із «Іллічівцем» ми вийшли у неоптимальному складі.

– Після Маріуполя «Волинь» недорахувалася ще кількох виконавців…
– У матчі дубля я надав ігрову практику Шершуну, але вже у перерві мусив його замінювати – у Богдана почав боліти привідний м`яз, він не міг підняти ногу, сильно вдарити… Плюс ми мали багато гравців, які були на межі дискваліфікації через картки: Масло, Бікфалві, Матей, Мемешев. Ми ризикували, ставлячи їх на матч із «Іллічівцем», але іншого виходу не було. В Маріуполі була жорстка гра і ми недорахувалися ще й Еріка Бікфалві. Довелося його замінювати. Я його дуже добре знаю. Ерік – справжній професіонал, часто грав «на уколах», але він попросив заміну. Ми програли у Маруіполі, але справедливим результатом була б нічия. Тільки одного разу помилився Кичак, хоч до того він відіграв дуже сильно – ми  пропустили в трьох матчах один гол.

– Поразка негативно вплинула на гравців?
– Так, у психологічному плані хлопцям стало важче, адже за рівної гри програли… Можливо, й політичні події трохи нагнітали ситуацію. Щойно ми виїхали з Маруіполя до Дніпропетровська в місті почався безлад, захоплення і т.п…

– Апогей травматизму припав на гру із «Дніпром»?
– Ми мали в лазареті перед цим матчем сім травмованих гравців основного складу, про яких я вже казав. Додайте і тих, хто «висів» на картках. За таких умов нам довелося серйозно налаштовувати гравців на гру, адже «Дніпро» летів на всіх вітрилах до чемпіонства. Крім того, перед матчем мусив робити перелаштування в усіх ігрових лініях. Якби спеціаліст поглянув перед матчем на перелік здорових гравців, яких я мав у наявності і тих, які були в «Дніпра», то, напевне, більшість сказали, що шансів у нас небагато. Ким я міг посилити гру, наприклад? У запасі мав Тараса Коблюка, 1994 року народження, Дмитра Літвінєнка – талановитого молодого хлопця, який грав раніше за чемпіонат області в Криму. В основі вийшли молоді Приндета, Задерецький, Матей. Чи могли ми в такій ситуації на рівних грати із «Дніпром», де чи не кожен гравець – «збірник»? Але ми борсалися, я попросив перед матчем хлопців, щоб вийшли і показали, хто що вміє найкраще, щоб зіграли у футбол у своє задоволення. Ми виграли перший тайм завдяки класному голу Селіна, хоч ви бачили, що могли двічі пропустити вже на перших хвилинах, якби Зозуля і Матеус забили свої моменти. До того ж виручав Неділько, якого ми поставили, аби дати відпочити Кичаку – він добряче був навантажений за перші чотири матчі. Я ще в першому таймі помітив, що ми дуже важко давали раду швидким гравцям «Дніпра». Коноплянка і Матеус – справжні реактивні «ракети». Тому передчуття на другий тайм мав не найкращі – мої гравці оборонялися чи не з останніх сил.

– Після цього матчу на «Волинь» обрушилася справжня «чорна» інформаційна кампанія. Таке враження, що на наш клуб прагнуть звалити усі смертні гріхи…
– Це окрема мова… В перерві відчув сильну біль в спині Ян Масло. Я почув у телесюжеті звинувачення про те, що, мовляв, тренер говорить про одне, а гравець про інше. В Яна защемило нерв, почала боліти спина і звідти віддавало в задню поверхню стегна. Замість Масло вийшов в центр Рома Годований – він грав раніше на цій позиції. Колись сильно травмувався, відновився і останнім часом більше грав за дубль. Годований зіграв у парі із Приндетою. Але на початку другого тайму отримує травму Сергій Сімінін. Він до кінця не долікувався після попередньої травми і, як бачите, не зіграв у Луцьку наступний матч із «Зорею». Це наш лідер, «залізна» людина. Кого випускати? Захисників вже немає, тому треба робити перестановки в команді – вийшов Бабатунде в центр поля, а Дмитра Нємчанінова перевів в центр захисту – він колись грав на цій позиції. Годований пішов на правий фланг замість Сімініна. А «Дніпро» у цей момент якраз ще додав у швидкості, почав грати ще агресивніше, а наші почали помилятися частіше. Ми поміняли Матея – у нього три картки жовті і варто було зберегти його на матч із «Зорею». Вийшов Бабатунде, який майже відразу влучив у  стійку і після цієї атаки нам забили гол. На рівному місці оступився Годований – це футбол. Потім Рома пішов страхувати центральну зону Приндети, а не побіг за Матеусом. І правильно, по-футбольному, зробив, хоч як би журналіст Денисов не обурювався з цього приводу. Ми отримали п’ять голів у свої ворота, хоч, правду кажучи, могли пропустити і десять, якби «Дніпро» реалізував всі свої моменти. Цікаво, що говорили б пани Денисов і Леоненко після рахунку 9:1?

…Після гри я подякував гравцям за самовіддачу, за старання. Я у футболі 37 років, бачив і пережив все – і як тренер, і як гравець. Тому мені не треба, пане Денисов, вказувати на заміни, які я роблю. Заміни стосуються мене і моєї команди Я не дам образити себе і моїх футболістів. Ви хочете щось «смажене» довідатися? Можливо, вашу передачу краще назвати «Що? Де? Коли?». А команда «Волинь» була, є і буде, і вона грає чесно. І ми в своїй історії обігрували усі команди Прем`єр-ліги – від «Шахтаря» і «Динамо» до «Дніпра», причому у дніпропетровців дуже часто. Якби ви, пане Денисов, були на фланзі Годованого, а проти вас грав Вітя Леоненко, то куди б ви бігли? Кудись на терикон? Погляньте проти кого і в якому складі ми грали!

– Гравці також читають інтернет і дивляться ТБ. Як вони реагують на останні події?
– Підозри у нечесній грі я категорично не сприймаю і так само негативно ставляться до цього футболісти. Вони ображені на таке ставлення до себе, до команди, до клубу. Так, розвалился ми в другому таймі – це факт. Але таке буває з усіма командами. З «Чорноморця» пішли провідні гравці і вони буксують навесні, програють часто, а от в «Дніпра» виграли. То що – вони грають у нечесний футбол? «Металург» забив першим «Шахтарю» і  потім двічі пропустив ледь не з воротарського майданчику? Так можна до будь-якого матчу чи голу присіпатися. Ми «Зорі» пропустили два голи із центральної зони. Давайте тоді скажемо, що це також нечесний матч і «здача» гри центральними оборонцями?..

– Володимире Петровичу, хто і що у «Волині» найбільше здивувало вас за ці шість турів?
– Приємно здивувало, що мене добре сприйняли гравці, повірили. На тренуваннях викладалися на повну силу, ніхто не байдикував, все, що говорив – виконували. Відношення до тренувального процесу було на хорошому рівні. Всі намагалися довести, що вони гравці Прем`єр-ліги, що хочуть розвиватися, збільшувати майстерність. Когось персонально виділяти не хочу, бо ми є колективом, де всі б’ються один з одного. Ніхто не ображався, що сьогодні грає, завтра інший на його позиції.

– У «Волині» була затяжна виїзна серія, зараз команда також проведе три матчі за 9 днів. У ваші часи не скаржилися на такий виснажливий графік?
– Так, у радянському чемпіонаті в нас також подібні серії були. Я скажу, що вони більше навіть психологічно важчі, ніж фізіологічно. Нинішній графік справді виснажливий, але в таких умовах всі команди. У нас наразі немає довгої лавки запасних, щоб можна було випустити на заміну рівноцінного гравця. Але ми працюємо на перспективу, залучаємо молодь. Треба час, щоб молодь росла. Вона мусить пройти і через помилки в серйозних матчах, і через перемоги.

– Які останні новини з лазарету? Кого можна очікувати на найближчі матчі?
– На «Зорю» вже вийшов Ванче, хоча він знову відчув біль, довелося випустити Рому Никитюка – це був його дебют в основному складі. Чекаємо Сімініна, Бікфалві, Парцванію, Рогача. Вони будуть поступово повертатися – хтось до «Металіста», хтось до «Чорноморця». Є й інша проблема – наприкінці сезону накопичилися попередження. Дуже хочеться в цьому чемпіонаті зіграти в оптимальному складі.

– Найближчий матч із «Металістом» – на «Авангарді» у четвер. Чого чекати від харків’ян нині?
– Насамперед треба вивести нашу команду з психологічної ями. Мусимо забути про ті поразки, взяти з них хороший досвід, погане забути і працювати, працювати… Рано чи пізно результат прийде і чорна смуга закінчиться.

«Металіст», щоб про нього не казали, залишається грандом нашого футболу. До того ж харків’яни мають досвід грати на третій чи на четвертий день, бо пройшли горнило єврокубків. Але ми будемо битися, іншого не дано. Сподіваємося на підтримку вболівальників.

ДОКАЗАТЕЛЬСТВО СТРАХА