Мунгенге: «Розумію, які відповідальність та тиск очікують на мене у Києві»

– Які були твої перші емоції, коли дізнався про інтерес «Динамо» і зрозумів, що переїдеш до Києва?
– Я був здивований інтересом з боку «Динамо», це не зовсім звична ситуація, якщо враховувати усі нюанси. Що стосується переїзду, то це просто питання ментальної підготовки. Для того, щоб прийняти таке рішення, ми провели ретельну підготовку, дізналися максимально багато про сам клуб та про усі інші деталі.

– Ти є вихованцем ПСЖ. Які найважливіші уроки виніс із академії одного з найсильніших клубів Європи?
– Те, що я виховувався в «Парі Сен–Жермен», прищепило мені багато спортивних цінностей: дисципліну, працьовитість, повагу та прагнення перемагати. Крім того, я пройшов через дуже серйозну конкуренцію, що дало великий поштовх у розвитку.

– Чому ти обрав саме «Динамо»? Що переконало тебе зробити цей крок саме зараз?
– Мені потрібно було обрати оптимальний варіант саме для розвитку кар'єри, обирати не гроші чи статус, а правильну можливість для прогресу. Ми багато спілкувалися з представниками «Динамо», вони презентували проєкт розвитку команди та як саме бачать мою роль, це було переконливо. Для мене важливо отримати можливість грати, прогресувати та спробувати свої сили у єврокубках.

– Перед підписанням контракту чи спілкувався ти з кимось, хто знає український футбол або «Динамо»? Які поради почув?
– Я небагато знав про український футбол в цілому до цього. Звісно, про «Динамо» знають усі у футбольному світі, цей клуб виховав багато класних гравців. Під час мого візиту до Києва ми спілкувалися про український чемпіонат і клуб із президентом Ігорем Суркісом. Він дав мені кілька порад, як швидше адаптуватися в колективі.

– Якими були твої перші враження від Києва, клубної бази та знайомства з командою?
– Мене та моїх агентів чудово зустріли у Києві. Все було організовано з повагою та професіоналізмом. Ми побували у місті, жили декілька днів на базі. Мені все дуже сподобалася, клуб має чудову інфраструктуру для розвитку. Я приєднався до команди нещодавно, усі мене тепло зустріли, і я щасливий бути тут.

– Тобі лише 18 років, але ти вже залишив Францію. Наскільки складно в такому віці починати новий етап життя в іншій країні?
– Я поїхав з дому в 13 років, до цього мене добре підготували в академії. Нас привчили бути далеко від рідних, тож для мене це вже стало нормою. Подібні ситуації – частина професійного футболу, гравці часто жертвують домашнім затишком та часом із близькими, у тому числі, в дитинстві. Я готовий до нового виклику, моє завдання зараз – розвиватися та допомогти «Динамо» у чемпіонаті України та єврокубках. 

– Як би ти описав себе як футболіста? Які свої сильні якості вважаєш головними?
– Як спортсмен–професіонал, я люблю працювати і наполегливо йти до мети. Мої головні ігрові якості — це вміння створювати напругу перед чужими воротами, активна участь у грі та робота на командний успіх.

– Над чим найбільше працюєш зараз аби зробити наступний крок у розвитку?
– Продовжую працювати над усіма компонентами гри, але намагаюся робити більший акцент на реалізації гольових моментів, адже це моя позиція, і я люблю забивати голи. Звісно, вдосконалення потребують багато компонентів, сучасний футбол вимагає широких вмінь від гравців усіх амплуа.

– У кого з відомих футболістів ти вчився або ким надихався в дитинстві?
– Коли я був маленьким, мене надихав Кріштіану Роналду.

– Чого ти хочеш досягти в «Динамо» в найближчі один–два роки? Які ставиш перед собою цілі?
– Протягом наступних двох років я хотів би виграти з командою трофеї та титули в Україні, тим більше цей сезон для клубу особливий — наступного року «Динамо» виповнюється 100 років. І чому б у підсумку не зіграти в Лізі чемпіонів...

– Чи знав ти щось про історію «Динамо» до переходу? Можливо, пам'ятаєш легендарних гравців або великі матчі клубу?
– Трохи чув про історію клубу. Це видатний європейський клуб, через який пройшли три володарі «Золотого м'яча», який має стадіон, названий на честь легендарного тренера Валерія Лобановського. Звісно, всі футбольні люди розуміють роль Андрія Шевченка, Валерія Лобановського в історії європейського футболу. Зараз у Франції грає Ілля Забарний, я знаю, що він вихованець «Динамо».

Можу також сказати, що знав про матчі киян проти «Баварії» у 1975-му році, це частина історії футболу. А загалом, у мене буде чудова можливість ознайомитися із історією «Динамо» більш детально.

– Що хотів би сказати вболівальникам «Динамо», які з нетерпінням чекають твого дебюту?
– Я хотів би сказати вболівальникам, що дуже радий бути тут, сподіваюся гідно представляти їх і дарувати їм багато радості на полі. Сподіваюсь на теплий прийом та терпіння з їхнього боку. Чудово розумію, які відповідальність та тиск очікують на мене у Києві, адже «Динамо» найбільш популярний клуб в України, який кожного року має доводити свій рівень.

– Яким ти хочеш, щоб тебе запам'ятали в Києві через кілька років?
– Хочу залишити по собі в Києві пам'ять як про гравця, який закарбував своє ім'я в історію до 100–річчя клубу та у наступні сезони. Дуже хочу, окрім перемог, просто подарувати вболівальникам приємні спогади про свою гру та допомогти команді вигравати. Я знаю, які непрості часи переживають українці, знаю, що ваша країна страждає, і намагатимуся зробити усе, що в моїх силах, щоб динамівські фанати отримували позитивні емоції.

– У минулому сезоні ти встиг дебютувати за першу команду ПСЖ. Що ти відчував у той момент?
– Я був дуже щасливий і гордий дебютувати за першу команду «Парі Сен–Жермен». Цей день назавжди залишиться в моїй пам'яті, тим паче, що того дня у моєї мами був день народження.

– Наступного тижня Динамо зіграє свій перший офіційний матч у новому сезоні. Як оціниш свою готовність до цього та наступних поєдинків?
– Я приїхав лише кілька днів тому. Щодня працюю, аби бути готовим до цих поєдинків, і сподіваюся незабаром отримати можливість зіграти.