«Полісся» стежить за гравцями з Грузії

Перше інтерв’ю шеф-скаута «Полісся» Анатолія Волкова. У ньому він зокрема розказав, як із журналіста перекваліфікувався у скаута. Розповів про своє бачення скаутського відділу «Полісся», чому бразильці коштують дорожче, з якої країни неможливо підписати футболістів. А ще поділився тим, як довго стежив за Луїфером Ернандесом та чи задоволений зимовим трансферним вікном.

– Для початку хотілось би сказати, що вам просто сам Бог велів з таким прізвищем працювати у «Поліссі».
– Я теж це сприймаю, як якийсь сигнал, якийсь жест. Коли я вперше сюди приїхав, я побачив вовка у шарфу. Я навіть з ним сфотографувався, відправляв своїм друзям, дружині. Так, для мене якийсь символізм точно присутній.

– Давайте почнемо спочатку. Як ви взагалі опинилися у футболі, у цій професії?
– Я все життя, скільки себе пам’ятаю, грав у футбол, я засинав з м’ячем – прокидався, я вчився у футбольному інтернаті. Я не був таким талановитим, щоб будувати своє життя, як професійний футболіст, я це сам усвідомив. Сам ухвалив рішення взятися за навчання і будувати своє життя інакше, але до футболу завжди тягнуло і, коли я потрапив в Інститут журналістики, на першому ж курсі я почав працювати в газеті Український футбол, потім сайт Football.uaі потім донецький «Шахтар».

– Дуже цікаво, що виявляється, ви – мій колега. Тобто, якщо що ви можете, ще й якийсь журналістський матеріал написати?
– Інколи сумую за часами, коли я писав. Але коли перечитую те, що я писав – я відхрещуюсь і мені часто соромно. Але, окей, так треба було для правильної кар’єри і це теж корисний досвід.

– Коли виникла ідея зайнятися скаутингом?
– Коли я був журналістом, у мене було усвідомлення, що мені цього замало і я хочу глибше поринати у професію футболу і розуміти його зсередини.

– Перше, по суті, місце роботи – це був «Шахтар», так?
– Так, це був «Шахтар». Це була академія «Шахтаря», де я працював аналітиком. І коли почалася війна – так склалися обставини, що з’явився шанс стати скаутом першої команди і я вирішив, що це вдалий крок, своєчасний крок. Дякую «Шахтареві», що довірили мені цей шанс. І таким чином я пропрацював у загальному сім років у «Шахтареві, з них півтора останніх, як скаут першої команди. Ну, а до того я був аналітиком.

– Під час вашої презентації було оголошено, що «Полісся» створює власний скаутський відділ і ви відповідальний по суті за його створення. От хочеться почути, яким ви його бачите. Скільки працівників, які напрямки мають охоплюватися?
– Я думаю це приблизно чотири людини було б достатньо, крім мене. Якщо це буде три – окей. Ну і ми зараз в процесі побудови. Поки я один, але ми в процесі створення цього відділу.

– Які регіони найперше варто покривати? У випадку саме з «Поліссям».
– Щоб відповісти на це питання, я трішечки повернуся у передісторію. Як я бачу скаутинг «Полісся». Те, про що я говорив – розум скаутів і трансфери мають бути розумними. Для мене розумний трансфер – це коли клуб «Полісся» не переплачує за футболіста лише тому, що він, наприклад, бразилець чи лише тому, що в нього є якась національність, приналежність до якоїсь футбольної школи, чи клубу. Другий фактор – коли ми не створюємо прецедент з зарплатнею футболіста всередині колективу. Третє, окрім трансферної вартості і зарплати – це фактор потенційного перепродажу футболіста. Його здатність давати результат уже, але ми точно повинні розуміти, що він поки ще не на піку своїх можливостей.

Якщо говорити про Луїфера – один із наших трансферів, ми розуміємо, що футболіст дуже близько до національної збірної Венесуели. Ми розуміємо, якщо він тут заграє і буде забивати і він отримає виклик туди і буде грати за збірну проти Бразилії, Аргентини і так далі. Це бачитиме весь світ і це теж важливо. Нам важлива персона футболіста – ми хочемо, щоб він приїжджав сюди вмотивованим з правильним настроєм і з розумінням того, що він потрапляє у дуже важкий чемпіонат насправді. Український чемпіонат – дуже важкий. Атлетичний, його не можна недооцінювати легіонерам.

Які країни нам потрібно дивитися, повертаючись до вашого запитання. Такі, де ми можемо побудувати такі розумні трансфери. Наприклад, якщо це Луіфер венесуелець і в нього в попередньому сезоні 19 голів і чотири асисти – то це одна вартість, але якщо ти Луіфер і ти забиваєш 19 голів і ти бразилець – то твоя вартість втричі більше. Якщо ти колумбієць в два з половиною рази більша, якщо ти чилієць вдвічі більша і так далі і тому подібне. Тому є ринки, наприклад, Грузія, Венесуела, де ти можеш придбати футболіста за плюс-мінус об’єктивними умовами. Прийнятними для нас, для клубу. Треба відчувати, де зараз відбувається якийсь всплеск, зріст молодих футболістів – це ж знову ж таки Грузія. Для нас пріоритетні інші країни Латинської Америки, але там ми розглядаємо кожен окремий випадок і гравця, як окрему історію. Тому що є тенденція, що там потрібно переплачувати, але це не означає, що ти можеш щось знайти і спрацювати настільки добре і ефективно, що ти і там не переплатиш. Є багато футболістів, у яких закінчуються контракти. Для нас звичайно актуальні Балкани – тому що це футболісти приближені до нашого контексту за рівнем чемпіонату і за атлетичністю і так далі.

– Ви кілька разів назвали країну Грузію, правильно я розумію, що у вас туди закцентований погляд і, можливо, варто очікувати якісь трансфери звідти?
– Можна і так сказати, що я акцентований на цьому ринку, але було б дивно і печально для ФК «Полісся» якби вийшов скаут і сказав, що ми не переглядаємо цей регіон. Він зараз дає європейським клубам якісний продукт і ми повинні за ним слідкувати. Чи варто очікувати? Цілком імовірно.

– Дипломатична відповідь. Скажіть будь ласка, ви уже згадали про Луіфера Ернандеса. І по суті, чи правильно я розумію, що це перший ваш трансфер на посаді шеф-скаута «Полісся»? Як ви знайшли цього футболіста аж у Венесуелі, як довго стежили за ним, хочеться почути деталі?
– Я завжди вважав, що це недооцінений ринок для українських клубів. І коли прийшов у «Полісся» я знав цього футболіста – я його бачив раніше, він мені подобався. І у мене було відчуття, коли я отримав завдання, що нам потрібно до закриття трансферного вікна підписати якісного нападника з голами у мене тут дуже швидко все зрослося в голові. Я маю на увазі – це саме той випадок, коли футболіст підходить клубу і клуб підходить футболісту.

– Наскільки важко переконати гравця з іншого чемпіонату приїхати в країну, де йде війна?
– Це ще один фактор про який я забув сказати щодо Луїфера – у цьому аспекті не було жодних труднощів. Це теж важливо. За час переговорів у нас взагалі не обговорювалась тема війни. Для нас було важливо знати і розуміти, що у Венесуелі політична ситуація не набагато краще, ніж в Україні. Там теж усе непросто, теж існує небезпека. Футболісти там плюс-мінус розуміють, що таке повітряна тривога і в цьому не було проблеми. Луіфер вивчав це питання самостійно. Ми лише дали базову інформацію, сказавши, що тут ми створюємо усі умови, які тільки в наших силах для безпеки гравців.

Зрозуміло, що зі Скандинавії привезти футболіста в Україну майже немає шансів – незалежно, яка це національність гравця, але майже неможливо, щоб вони переїхали звідти в країну, де йде війна. Вони навіть не хочуть про це розмовляти. Найчастіше, звісно є винятки. Навіть українські клуби підписували звідти футболістів за останній два роки. Тим не менше, тенденція така.

– Хотілося б трошки підсумувати. От завершилося зимове трансферне вікно. Я розумію, що ви досить недавно працюєте в Поліссі, але, тим не менше, наскільки ви задоволені тими гравцями, які прийшли в клуб?
– Я задоволений тим, що клуб підписав ще одного центрального захисника – я наголошую, що Василя Кравця ми брали, як центрального захисника. Навіть кількісно до його підписання у нас була проблема – саме кількісно. Не може клуб декларувати високі завдання і ризикувати через травми, через вилучення, дискваліфікації, сидіти і ламати голову над тим, а як же нам грати.

Петряк – це футболіст, який до нас прийшов на правах оренди. Ми знаємо Івана, як досить якісного виконавця. Зрозуміло, що у нас травмований до кінця сезону Бені Макуана і це досить на мій погляд логічно, що ми підпсали футболіста на цю позицію на комфортних умовах для «Полісся». Побачимо, я думаю, він нам допоможе.

– Але те, що він не грав останній рік, через причини зі здоров’ям?
– Якби він грав цей рік за «Шахтар» і був важливим для них футболістом, то ми б не мали змоги його отримати. Те, що футболіст не грав – ну окей, були травми, я це розумію. Але в моїй голові чітко присутня картинка Петряка на піку своїх можливостей і, якщо він повернеться в цю форму, всі будуть щасливі від цього союзу.

– Ви багато говорили, як ви переглядаєте футболістів і з яких регіонів світу, чи і наскільки зорієнтований ваш скаутський відділ на українські таланти, як це відбувається?
– Це важка і, навіть у де в чому, болюча тема, тому що «Полісся» – це український клуб і ми хочемо, щоб у нас були українські футболісти. Це – факт. Але ринок змінюється і він робить українських футболістів дедалі недоступнішими для нас. Вибір не такий великий, охочих багато і як тільки футболіст в Україні починає демонструвати рівень верхньої п’ятірки на нього дуже стрімко зростає ціна, дуже багато речей навколо футболіста, людей навколо такого цікавого футболіста і його важко підписати і часто така ситуація, що стеля футболістів не настільки висока, щоб виконувати завдання, про яке йшлося – нам же треба потім зацікавлювати ринок в цих гравцях. І от в цьому випадку часто випадає так, що «Полісся» може стати для цих гравців і вони це можуть розцінювати – класний для них перехід і можливу кінцеву фазу кар’єри. Нам це не вигідно.

Щодо молодих гравців – ми сконцентровані, ми дивимося, ми знаємо, ми шукаємо Ю19, нижчі вікові категорії, ті футболісти, які лише починають грати УПЛ, Перша ліга, Друга ліга. Футболісти з українським паспортом за кордоном. Ми їх всіх вивчаємо.

– Правда, я розумію, що трансферне вікно – це найгарячіша для вас пора, тобто зараз ви можете трошки видихнути, чи ні?
– Насправді ми зараз хочемо зробити настільки якісну підготовку до трансферного вікна, щоб трансферне вікно не перетворилося для нас на каторгу, проблему і хаос.

– Розшифруйте.
– Трансферне вікно – це ситуація, де все змінюється все дуже швидко, де багато і конкурентів, і чинників, і факторів, з якими тобі потрібно знайти правильні рішення. Нічого не заважає ідентифікувати, створювати шорт-листи зараз і починати роботу зараз. Власне, ми цим і займаємось. Ми хочемо підійти максимально готовими до трансферного вікна.

– Якщо не називаючи імен і позицій – у шорт-листі скільки пунктів?
– Цікава тема теж. Якщо раніше можна було сказати, що лонг-лист – це 10+футболістів, а шорт-лист – це 3. То в нинішніх умовах, то шорт-лист виглядає, як лонг-лист. Тому що знову ж таки чи готові футболісти їхати в Україну, і багато цих факторів, не лише футбольних, ти маєш мати. Наприклад, шорт-лист з трьох футболістів – пріоритетних, але точно не буде зайвим мати ще 3-5 запасних варіантів. Тому що війна – це не лише бажання їхати чи не їхати. Цим ще користуються агенти, які накручують умови. І коли трансфер перестає бути розумним для Полісся – то відповідно ми можемо рухатися до інших опцій. У простонародді кажуть, коли агенти викручують руки. Тому шорт-лист і лонг-лист створили мід-лист.

– У тому мід-листі більше прізвищ українських, чи іноземних?
– У нас точно є мета робити все від нас залежне максимально, щоб кількість футболістів з українським паспортом зростала, але поки я би сказав більше легіонерів. Але на це є об’єктивні причини і я не можу сказати, що я цьому радий сильно, але поки обставини складаються так.
Українські футболісти в пріоритеті. Ми це розуміємо, ми намагатимемося, ми стараємося, а там побачимо, як складатимуться обставини, бо зараз ми багато залежні від того, як себе проявлять футболісти «Полісся» в завершальній частині чемпіонату.