Кучер і «Дніпро-1»: чого чекати від нового союзу

У цьому тексті ми проаналізуємо перспективи молодого українського тренера у новому клубі виходячи з його попередньої роботи. Звичайно, усвідомлюючи всі фактори.

НА ЩО ОПИРАТИСЯ?

Олександр Кучер як тренер має один досвід роботи. Мова про ФК Метал, який пізніше був перейменований на ФК Металіст. Більше того, Кучер був у харківському клубі не просто тренером, бо долучався й до фінансування – зі ЗМІ відомо принаймні про 500 тисяч доларів, які він виклав із власної кишені. Але нас, звичайно, зараз цікавить не це.

Минулий досвід Кучера тренера – це суцільні тріумфи. У Другій лізі з Металом він здобув 20 перемог у 22 матчах, а 2 гри (вдома з Енергією та на виїзді з Кривбасом) його команда звела до нічиєї. Щоправда, на зорі існування клубу була поразка 1:3 ВПК-Агро у Кубку України, проте її навіть нема сенсу рахувати – це був перший матч тільки зібраних футболістів.

Перша ліга з Металістом – це теж щось красиве та тріумфальне. 20 матчів, 17 перемог, 2 нічиї (з Поліссям та Гірник-Спортом) та одна поразка від Агробізнесу. Різниця м'ячів – 52:9.

Радувала своїх фанатів команда і у Кубку України-2021/2022, де здолала не тільки друголігові Яруд і Токмак, але й двох представників УПЛ – чернігівську Десну та ковалівський Колос.

Чвертьфінальній матч проти луганської Зорі у перший день весни був дуже багатообіцяючим, проте його результат ми ніколи не дізнаємося через російську терористичну країну.

ФУТБОЛ КУЧЕРА

Метал-Металіст, незалежно від статусу суперника, завжди старався грати першим номером. Ремарка про статус відносить у першу чергу до двох представників еліти нашого футболу, про яких ми згадували вище.

З Десною харків'яни нехай і провалили перший тайм (проте провалили – не означає «сиділи в обороні»), проте у другому не давали чернігівцям навіть перейти центр поля.

Проти Колоса у старті нехай і вийшло двоє чистих опорників Сарапій та Ралюченко, проте жодних натяків на захисну модель видно не було. Навіть забивши у першій половині першого тайму, слобожанці продовжували створювати моменти та насідати на ворота «колосят».

Щодо поєдинків чемпіонату – годі й говорити. Безумовно, різниця у класі давалася взнаки. жоден клуб Першої, і тим паче Другої ліги не мав у своєму активі футболіста рівня Фареса Балулі. Але й супер хороших футболістів теж треба вміти використовувати.

У кожному офіційному матчі на посаді тренера «жовто-синіх» Кучер застосовував схему 4-2-3-1. Тут уся повнота класики – двоє центральних оборонців, один із яких найчастіше лівоногий. Двоє крайніх оборонців, які блискуче підключаються до атаки. У центрі поля – «шістка», «вісімка» та яскраво виражена «десятка».

Центральний нападник у Металісті найчастіше виконував роль гравця штрафного майданчика – хоч би мова йшла про Фоміна, хоч про Пейшото. Артем Довбик, звісно, є нападником іншого типу (як і рівня, навіть у порівнянні з Матеусом), що тільки додає варіантів в атаці.

Безумовно, роль Довбика не будуть «звужувати» – він стане для Кучера чимось на зразок Давіда (до техніки й швидкості якого додані фізична міць та витривалість Артема), якого купляли у Металіст саме з ціллю урізноманітнити атаку.

Власне, і сам Олександр Миколайович в одному з інтерв'ю на зорі роботи у Харкові, і деякі гравці слобожанського клубу зауважували, що дуже багато Кучер взяв від Луческу, під керівництвом якого грав 10 років. Схема та ролі гравців – далеко не єдине спільне у їхньому баченні гри, що можуть віднайти футбольні аналітики.

З ЯКОГО ТІСТА ЛІПИТИМЕ ХЛІБ НОВИЙ ТРЕНЕР «СПОРТКЛУБІВЦІВ»?

Доля – складна річ. Все йшло до того, що у новому сезоні Кучер очолюватиме третю силу українського футболу. І це справді звершилося, тільки от назва цієї сили – інша.

Насправді, суттєвих кадрових проблем у «дніпрян» немає. Воротарська після відходу блискучого румуна Кожокару закрилася орендою у Металіста молодого Владислава Рибака, який дуже сильно проявив себе ще у донецькому Олімпіку.

Проблема лівого захисника – поверненням Бусанелло та підписанням гравця Металіста Сергія Горбунова. До слова, екс-гравця того, старого Дніпра, нехай навіть у першу чергу молодіжної команди.

Є питання щодо «класичної десятки». Найкращий варіант для всіх сторін – приїзд до СК Фареса Балулі, проте його вірогідність не є високою. Можливо, вище підніматимуть Піхальонка, але у такому разі його позицію у центрі поля займе Бабенко, який явно поступається гравцю збірної України у класі.

Проте найвірогідніший варіант – Артем Громов. «Плеймейкінгом» у Дніпрі-1 за будь-яких обставин займатиметься Піхальонок, а номінальний вінгер Громов у Зорі встиг перекваліфікуватися з вінгера у «другого форварда». У Харкові можливу роль Громова у Дніпрі-1 за відсутності Балулі виконував Єгор Демченко, тоді як гра у центрі поля будувалася через Танковського.

Великий плюс як Танчика, так і Горбунова – можливість закрити обидві позиції на своєму фланзі.

Загалом, орієнтовний склад Дніпра-1 Кучера на нашу думку виглядатиме так:

Рибак – Лучкевич (Танчик), Адамюк (Логінов), Сваток, Бузанелло (Горбунов) – Бланко (Сарапій), Піхальонок – Гуцуляк (Танчик), Громов, Назаренко (Горбунов) – Довбик.

Зазначимо, що трансферне вікно ще триває і мова йде саме про наші дні. Бо навіть попри повномасштабну війну, Євгеній Красніков знаходить можливість відшукувати якісних латиноамериканців.

Приклад Домінго Бланко (так, нема жодних доказів, що його привіз Красніков – тут мова про факт приїзду сильного іноземця) демонструє, що Дніпро-1 з життям протягом першої частини сезону в Словаччині має такі привілеї.

ВИСНОВОК

Те, що зробити найважче. Адже у випадку з Металістом Кучер може й мав із першого сезону мету з ходу взяти бронзу, проте не було би єврокубків.

Тут – з ходу євровесна. І не так вже й важливо, мова про Лігу Європи чи Лігу конференцій. І прогнозувати щось, коли мова про молодого тренера, та ще й з новим для себе штабом (маршрутом Харків-Дніпро з колишніх колег Кучера перебрався тільки Юрій Ушмаєв) – важко.

Відсутність досвіду є й справді серйозною пересторогою, проте її за певних обставин може компенсувати індивідуальний клас гравців. У цьому контексті для клубу буде дуже добре, якщо Олександр Піхальонок і Артем Довбик не залишатимуть команду з Дніпра якомога довше. Перший – це думка, другий – це її остаточна реалізація.

Чекати лишилося зовсім недовго, адже вже 18 серпня Дніпро-1 стартує в єврокубках, а не за горами й наш рідний чемпіонат.