«Таврия» уже намылилась в Россию?

Генеральний директор «Таврії» Олександр Бойцан повідав про майбутнє клубу, дії КДК ФФУ, а також поділився баченням загальної ситуації.

– Олександре Володимировичу, чудово розумію, що говорити зараз про майбутнє кримської команди – справа лише для ясновидців. Однак поділіться, чим нині живе «Таврія»?
– Ми живемо надією. Передусім, сподіваємося, що у Сімферополі великий футбол був, є й буде. Утім, у якому вигляді він існуватиме надалі, вирішуватиметься впродовж наступного тижня-другого. Після цього часу все стане зрозумілим щодо подальшої долі нашого ФК.

– Днями ви вже давали інтерв’ю, втім бесіда переважностосувалась КДК ФФУ. Якщо існують конкретні докази несправедливості чи заангажованості рішень цього комітету, чому в такому випадку не зверталися до вищих футбольних інстанцій?
– Так, я спілкувався з вашими колегами, проте вони чомусь не показали повний запис нашої розмови, я про це теж говорив. ФФУ, як на мене, має бути тим органом, який захищатиме своїх колективних членів. Щодо звернення в Лозанну (CAS), потрібно розуміти, що воно проходитиме через нашу Федерацію й має нею узгоджуватись.

Якщо пам’ятаєте справу з Афолабі, через яку сімферопольський ФК отримав тривалу дискваліфікацію, то зазначу, що до цього дійшло внаслідок потурання чи, точніше кажучи, бездіяльності тодішніх органів прем’єр-ліги. ПЛ ухвалила рішення дискваліфікувати нігерійського футболіста, відтак стягнути з нього штраф, а покарали, зрештою, «Таврію». Наш клуб, як законослухняна юридична особа, подав позов до КДК прем’єр-ліги. Їхнє рішення було оскаржено ФІФА та УЄФА, а лозаннський суд незрозуміло чому не скасував попереднє рішення, а підтвердив покарання нашому клубу.

Отож, контрольно-дисциплінарний Комітет не допоміг нам, а, навпаки, самоусунувся у цьому питанні. А ви повинні розуміти, що таке залишити будь-яку команду на певний час без можливості вийти на трансферний ринок, не маючи можливості когось заявити. На мою думку, це був ключовий момент для «Таврії», після якого послідував негативний «нахил». Зважаючи на все, стало зрозуміло, що європейські суди нам не допоможуть.

До того ж, займатися такими процесами – недешеве «задоволення». На першому етапі необхідно сплатити, здається, три тисячі франків, далі – дев’ять, а потім – іще більше. Усе залежить од суми розгляду справи. Відтак це не завжди було нам по кишені. Мав надію, що зможемо не доводити все до найвищих футбольних інстанцій, а сподівався, що все справедливо розглядатиметься в наших судах. Усе, що ми хотіли, – чесного розгляду, нічого більшого. Якщо є документи, факти, то за ними потрібно було ухвалювати відповідні рішення.

– Напрошується висновок, що такі дії футбольних органів уплинули на бажання таврійців виступати в українських чемпіонатах…
– У жодному разі! Ніхто не в змозі заборонити клубові грати у футбол. «Таврія» не для якихось комітетів виступає, правильно? У нас є свої вболівальники та глядачі, котрим ми хочемо дарувати спортивне свято.

– Перейду до кадрів. Нинішня ситуація «підвішена» не тільки для клубу, а й для гравців. Яка ситуація з контрактами футболістів? Чи багато виконавців уже припинило співпрацю з вами?
– Ситуація справді «підвішена», але останнім часом контракти із футболістами ми не розривали. Після того, як наш колектив залишили Назаренко, Калиниченко та Свенссон, більше ніхто документально не залишав наші лави. Відтак решта – досі гравці «Таврії». Що буде далі? Я не Всевишній, не знаю, як воно складатиметься надалі у цій площині.

Уважаю, що, на жаль, у нас немає майбутнього у вищій чи першій лізі українського чемпіонату. Тому потрібно буде займатися цим і селекційними питаннями з розрахунку, що доведеться брати участь у змаганнях під егідою РФПЛ.

– Болгарський наставник Костов пішов, і, наскільки розумію, договір із ним не продовжуватиметься. Отож, виникає запитання, хто далі поведе за собою таврійців? Уже є ймовірні кандидати на цю посаду чи розраховуватимете, передусім, на власні «ресурси»?
– Я розумію до чого ви ведете. Уже неодноразово мого заступника Вадима Зайця згадують у контексті цього питання. Найперше, скажу, що жодних рішень стосовно наступного тренера в нашому клубі не ухвалювалося. Варто усвідомити наше фінансове становище. Думаю, щоб існувати на належному рівні, «Таврії» потрібні інвестори та спонсори, від яких отримуватимемо фінансові вливання. Поки з’являться люди, котрі будуть готові до такого кроку, пройде час. До того ж, укладаючи свої кошти у ФК, вони ставитимуть перед нами свої вимоги, від яких і залежатиме подальша життєдіяльність сімферопольської команди. Та про це говорити ще рано.

– У згаданому аспекті є якісь рухи? Чи відрізняється ситуація, приміром, нині та два тижні тому? Можливо, вже були певні контакти з потенційними інвесторами?
– Скажу чесно, що офіційно та неофіційно наші, як ви сказали, контакти не передбачаються до завершення сезону. Тобто зараз, коли розпочалося міжсезоння, маємо певні напрацювання щодо покращення фінансування ФК, але й тут конкретики поки мало. У нинішніх умовах дуже складно говорити про щось детальніше. Отож, жодних позитивних результатів іще немає, на даний момент це все консультації та розмови.

– Може, назвете, коли запланований дедлайн? Адже може настати момент, коли вже не встигатимете зібрати та підготувати команду до початку сезону.
– Якщо не помиляюсь, уже згадував про це. Дивіться: найближчим часом має відбутися чемпіонат світу в Бразилії. Відтак увесь наступний місяць буде приурочений цій події. Також за цей час іще мають вирішитися питання, хто й у яких лігах гратиме, а згодом формуватимуть календар змагань. Отож на момент завершення всесвітнього мундіалю всі займатимуться безпосередньо підготовкою своєї першості, котра розпочнеться найближчим часом. На мою думку, зважаючи на все, стратегічна лінія усіх ФК повинна вибудуватись іще до початку ЧС, аби мати чіткі уявлення про те, що буде далі.

– Насамкінець, хотів почути вашу думку щодо загальної ситуа­ції. На ваш погляд, це нормальний процес, коли певна команда виступає в одному чемпіонаті, а згодомпотрапляє до іншого?
– Знаєте, на жаль, не ми самі вирішуємо та керуємо всіма процесами, що відбуваються в країні. Якщо би мені навіть багато людей говорили, що все вийде саме так, то у відповідь я би покрутив пальцем біля скроні, й на йоту не повіривши у сказане. Зараз для нас найпріоритетніше завдання, щоби великий футбол залишився у Сімферополі, щоби наші вболівальники й далі ходили на наші матчі та мог­ли отримувати задоволення від дійства на полі. Яким цей футбол буде, та в якому вигляді, мені наразі складно сказати. Оцінювати названі процеси як нормальні чи навпаки мені би теж не хотілося.

Зрозумійте, що наше покоління багато пережило: Чорнобильську катастрофу, становлення нової держави, «лихі» 1990-ті, а потім чергові економічні кризи в «нульових» тощо. Відтак усе, що відбулось у Криму, можна сприймати як новий етап у нашому житті. Для когось він нормальний, для когось – не зовсім.

Наостанок, укотре відзначу, що я особисто, попри всі підводні течії, прагну вберегти місцевий спорт номер один. Повірте, вже давно всі хочуть нормально та спокійно зай­матися футболом у Сімферополі. Не хочеться хвилюватися, що десь може вибухнути снаряд, чи щось раптово злетить у повітря або загориться. Найголовніше, щоби наші діти навчалися та були здоровими, а ми, в свою чергу, зробимо все, від нас залежне, щоби їм забезпечити таку можливість.