Маркевич: «Українізація – наше слабке місце»

– Мироне Богдановичу, найактуальніше запитання, що турбує всіх: чи залишаєтеся в «Металісті»?
– Розмова з новим власником клубу лише планується, тому поки не можу однозначно відповісти на ваше запитання. Усі крапки над «і» буде розставлено в четвер, проте наразі тренером є саме я.

– А розмова, перепрошую, зі старим власником уже відбулася?
– Так. Із Ярославським тепло поспілкувалися, подякували один одному за співпрацю. Усе-таки ці роки для себе, як тренера, оцінюю найкращіми в кар’єрі. Олександр Владленович свого часу повірив у мене, допоміг у всьому, чим міг, у тому числі – матеріально, моїй сім’ї… Він у мене повірив тоді, коли багато хто зневірився. Тому я безмежно йому вдячний за ці сім років. А головне, чого нам удалося разом досягти, – побудувати клуб європейського зразка практично з нуля. Це й є підсумком співпраці, який переоцінити, як на мене, складно.

– Напутні слова теж, мабуть, почули?
– Так, почув слова підтримки й побажання досягти ще більших успіхів у футболі.

– Чи обговорювалася тема вашої подальшої роботи в «Металісті»? Може, запитували, чи варто вам залишатися?
– Ні, абсолютно. Цю тему не зачіпали, бо вирішили, що це суто моя справа, і саме я повинен вирішувати, чи залишатися. Але, повторюся, більше знатиму після зустрічі з новим керівником.

– До речі, про нього: вас не бентежить той факт, що Сергію Курченку всього 27, і він не має жодного футбольного досвіду?
– Складно відповісти однозначно… Але якщо людина пішла на такий крок, придбавши не абищо, а сучасний футбольний клуб, значить, вона знає, нащо це зробила та як розвивати «Металіст». Тим паче, він – харків’янин, тому, сподіваюся, проблем не виникне.

– А з озвученим паном Курченком завданням «Металіста» на найближчі п’ять років теж проблем не буде? Виграти за три роки чемпіонат, а за п’ять привезти до Харкова єврокубок реально?
– Ви ж знаєте, що я давно маю власну позицію щодо цього – якість гри для мене завжди була на першому місці. Ця ж заява дуже смілива, але у футболі не завжди виходить так, як того хочеться. Маємо приклад того ж донецького «Шахтаря», в який Рінат Ахметов, перш, ніж отримати глобальні успіхи, вкладав дуже багато коштів і витратив чимало часу. А є ще ж чимало клубів, за якими стоять мультимільярдери, водночас практика показує, що виграти європейський трофей не так уже й просто. Актуальніше наразі говорити про нинішню ситуацію в команді: першочерговою для нас має бути комплектація складу, адже треба не лише зберегти його в теперішньому вигляді (а це теж може бути непростим завданням), а й підсилитися. Йдеться, звісно ж, передусім про українізацію. Це наше давнє слабке місце.

Загалом, так розумію, що озвучені паном Курченком слова є моїм завданням на чолі «Металіста». Але як його тренер я не можу гарантувати такі результати. Якщо знайдеться наставник, котрий зможе дати таку обіцянку, готовий із розумінням поступитися йому своїм місцем.

– Під час першої зустрічі для вас головною темою будуть трансферні плани «Металіста»?
– Це – дуже важливо наразі. Тому, сподіваюся, про це ми й поговоримо. Хотілося б.

– Головний по трансферах – спортивний директор ФК Євген Красніков – залишається?
– Наразі, нібито, так. Проте вам краще запитати про це в самого Краснікова.

– А щодо амбіцій нового власника: наскільки вони збігаються з планами, що їх мав Олександр Ярославський на ті ж умовні п’ять років?
– Із ним у турнірній таблиці ми постійно хотіли більшого, ніж мали. Але, на жаль, здобути суттєвішого, ніж «бронзи», так і не вдалося. Утім, за цей час ми ввійшли до чільної тридцятки рейтингу європейських клубів й повсякчас досягали непоганих результатів у Лізі Європи. Та все ж, із Олександром Ярославським ми завжди вважали нашим головним досягненням 40 тисяч уболівальників на домашньому стадіоні.