Шанси зростають. Чому «Львів» уже не буде головним аутсайдером УПЛ

Не можна сказати, що за грою «Львів» був настільки поганий та блідий, що виявився позаду багатьох не менш проблемних, аніж він сам, колективів УПЛ – «Чорноморця», «Інгульця», «Миная», «Металіста»… Останній фактор підтверджують навіть розрахункові дані, адже за Expected Points (очікуваними очками), які наводить платформа Wyscout, «Львів» міг би претендувати на значно більше – як мінімум 15-16 очок в осінній частині сезону.

Потрапивши в непросту ситуацію, керівництво «Львова» після початку зимової паузи почало спроби виправити допущені раніше хиби та помилки. На зміну головного тренера у клубі не пішли, логічно вважаючи, що білорус Олег Дулуб все ще здатен вирішити ключове завдання щодо збереження для «синьо-золотих левів» прописки в еліті на наступний сезон. Тому головні акценти були зміщені на кадрові перетасовки всередині команди – деяких футболістів було необхідно позбутися, за іншими надійшли вигідні пропозиції, а замість тих, хто пішов, потрібно було підписати не менш, а то й більш кваліфікованих виконавців, що підходять під поточні завдання.

Цікаві речі почали відбуватися й на менеджерській ниві у «Львові». Зокрема, клуб цього не афішував, але за даними ЗМІ, які згодом підтвердив захисник команди Андрій Бусько, до табору «синьо-золотих левів» повернувся Володимир Мазяр, котрий протягом останнього півтора року працював у казахстанському «Акжайику». Причому цей фахівець, який має дуже специфічну репутацію в українському футболі, прийшов не до тренерського штабу Дулуба, а начебто на роль клубного селекціонера.

Ставка на одіозного Мазяра, які б чутки не ходили навколо персони цієї людини, прямо зараз виглядає аж ніяк не найгіршим рішенням для керівництва «Львова». Володимир уже мав досвід роботи в екстремальних умовах у вітчизняному футболі, й у низці випадків йому навіть вдавалося домагатися виконання мінімальних завдань. Утім, саме за тренерськими методами роботи до Мазяра раніше були питання, а тому логічно, що зараз у львівському клубі вирішили залучити цього фахівця виключно у ролі селекціонера.

І загалом, «Львів» провів досить цікаву та, на перший погляд, якісну роботу на ринку. Запитання щодо деяких позицій, звичайно, існують, але давайте про все по порядку…

ХТО ПІШОВ?

Головною кадровою втратою «Львова» на початку цього року став 20-річний опорний півзахисник Борис Крушинський, здатний зіграти також у центрі оборони. Цей молодий талант у першій частині сезону зіграв 14 матчів і відзначився 1 забитим м'ячем за «синьо-золотих левів», але у січні по ньому надійшла конкретна пропозиція від «Полісся», і футболіст побажав піти на цей трансфер та продовжити кар'єру в Першій лізі. За неофіційною інформацією, за Крушинського «Львів» виручив близько 100 тисяч євро, хоча клуб та агенти хотіли максимально підняти цю суму, запускаючи в пресу спекуляції щодо начебто інтересу до Бориса з боку «Шахтаря» та неназваних іспанських колективів.

Також львівський клуб попрощався з колись ключовим форвардом Назарієм Ничем, атакувальним півзахисником Віталієм Бойком (обидва пішли в ЛНЗ), воротарями Іваном Пономаренком (пішов у «Ворсклу») та Олександром Ільющенковим (у «Карпати»), опорниками Михайлом Шишкою (в «Минай») та Олександром Васильєвим (у «Чорноморець»), бразильським вінгером Шиною (у «Дібба Фуджайру» з ОАЕ). Кожен із цих футболістів залишив «Львів» на правах вільного агента.

Логічно, що за таких масових втрат «Львову» ніяк не можна було обійтися без підписання новачків. Причому очевидними бачилися й позиції для підсилення – воротарська, опорна зона, позиція центрфорварда. Враховуючи проблеми у першій частині сезону, львів'янам необхідно було також розглянути можливі опції у захисну лінію та, по можливості, оформити одного чи двох вінгерів.

ХТО ПРИЙШОВ?

Станом на початок сьогоднішнього дня «Львів» відрапортував про 12 нових трансферів (із 14, якщо вірити порталу Transfermarkt). Шість гравців були підписані «синьо-золотими левами» на правах вільних агентів, п'ятеро – орендовані, а ще за одного аутсайдеру УПЛ довелося навіть заплатити відступні.

Привертає увагу той факт, що «Львів» пішов шляхом підписання досвідчених виконавців. Сімом із дванадцяти новобранців команди виповнилося 25 та більше років, четверо з них переступили за тридцятирічний віковий рубіж. Ставка на ветеранів виглядає виправданою, враховуючи ту обставину, що на «Львів» чекає напружена боротьба за виживання в еліті, і тут саме досвід, а не молодість, здатні допомогти набагато більше.

Фактично, «Львову» вдалося підсилити майже усі проблемні позиції. При цьому ставка робилася в основному на перевірених та добре відомих в Україні виконавців. Є серед новобранців і кілька умовних ноунеймів з-за кордону, але цей «пласт» поповнення не виглядає занадто масштабним, а тому не варто розглядати його як вирішальний.

Для підсилення воротарської позиції «Львів» підписав 35-річного екс-кіпера збірної України, «Шахтаря» та «Динамо» Олександра Рибку, котрий першу частину сезону провів у «Металісті». Також у «Дніпра-1» був орендований 32-річний Валерій Юрчук, який втратив статус ключового воротаря команди після приходу на тренерський місток Олександра Кучера та підписання бразильця Макса Валефа. Тепер на позиції №1 у Олега Дулуба є приємний головний біль – обирати наставнику точно є з кого, причому без особливої ​​втрати якості, якщо тільки Рибка й Юрчук продемонструють належну мотивацію та клас за рахунок конкуренції один із одним.

У центр поля та опорну зону «Львів» оформив двох маловідомих в Україні бразильців – 26-річного Муріло Соузу та 25-річного Леонардо Антоніо. Перший до переїзду в УПЛ виступав за третьосортні колективи з Бразилії, а також пограв у Саудівській Аравії та Бахрейні. В юності Муріло Соуза був в академії «Крузейро», «Інтернасьонала» та лісабонського «Спортинга». Леонардо Антоніо останні чотири роки кар'єри провів у литовському «Джюгасі», а до цього грав за маловідомі бразильські команди. Обидва бразильці, судячи з поверхневого аналізу їх просунутої статистики на Wyscout, досить добре показують себе у єдиноборствах, а також мають непогані показники у точності передач, у міру технічні й агресивні в грі на оборону. Цілком можливо, що, як мінімум, одному з них і вдасться стати гравцем основного складу «Львова» у другій частині сезону.

Також у центр півзахисту «Львів» підписав двох українців, причому добре відомих. На правах оренди з «Динамо» прийшов 24-річний Ахмед Алібеков, котрий має гарну школу та досвід виступів у чемпіонаті Чехії, але так і не зумів розкрити свої кращі якості у «Зорі», де він також на тимчасовій основі перебував з літа 2021 року. Не менш цікавим виглядає й підписання 23-річного Олександра Бєляєва, орендованого у турецького «Генчлербірліги». Цей вихованець академії «Дніпра» свого часу також мав хорошу пресу та відгуки серед фахівців, але в якийсь момент його кар'єра не пішла вгору, а застопорилася. Втім, Бєляєв до своїх років може похвалитися трьома десятками матчів у Першій лізі Туреччини, й певну допомогу команді Дулуба надати здатний.

Оборону «Львів» підсилив двома центрбеками – 34-річним українцем Олексієм Дитятьєвим, а також 23-річним бразильцем Ігорем Габріелом. Перший чудово відомий в Україні та підписав контракт до кінця сезону, другий – орендований у азербайджанського «Сабаха», де грав дуже мало, а ось другу половину минулого року провів у мінському «Динамо». Причому в Білорусі показники в Габріела були дуже пристойними – 93% точність передач, 63% виграних єдиноборств, 80% ефективність усіх дій на полі.

Плюс на лівий фланг оборони львів'яни оформили оренду в «Динамо» 20-річного Дениса Кузика, котрий уже має досвід виступів в УПЛ за «Чорноморець» та «Колос». Хоча навіть цей трансфер глобально не змінив критичної кадрової ситуації у «Львові» з флангами оборони, де вибір у Дулуба дуже і дуже обмежений…

А ось у питанні підсилення атаки своє слово, напевно, зіграв Мазяр. Інакше пояснити підписання львів'янами 31-річного центрфорварда Адерінсоли Есеоли, котрий повернувся до України після нетривалої кар'єри у «Хебірі», навряд чи можливо. Вояж до Болгарії виявився для Есеоли провальним (0 результативних дій за 460 хвилин у 15 матчах), а от у «Львові» в нього явно повірили саме з подачі селекціонера Мазяра. Під керівництвом цього наставника Адерінсола дуже непогано себе показував в «Акжайику» – 7 голів та 1 асист у 12 матчах. Чогось подібного від Есеоли тепер чекатимуть й у «Львові». Але гірше виступити, ніж Нич, котрий в осінній частині УПЛ забив лишень 1 м'яч у 14 поєдинках, для Адерінсоли буде ще тим «завданням із зірочкою».

Головним же «котом у трансферному мішку» львівського клубу в рамках зимової кадрової кампанії є 21-річний атакувальний хорватський хавбек Івіян Свржняк. За нього, за даними Transfermarkt, «Львів» заплатив словенському «Фужинару» 75 тисяч євро, що дуже дивно, враховуючи той факт, що за оцінками цього порталу орієнтовна вартість вихованця академії загребського «Динамо» за останній рік виключно знижувалася, і досить різко – з 150 до 25 тисяч євро.

Ігрові показники Свржняка у другому словенському дивізіоні також не надто й вражають – 3 голи та 1 асист у 11 матчах. Та й контракт, за даними все того ж Transfermarkt, оформлений лише на півтора року... Із сильних сторін хорвата можна виділяти досить якісну гру у фінальній третині поля, де Івіян мав хороші показники точності пасів (на рівні 70-75%), але тут йдеться переважно про нижчі ліги Хорватії та Словенії. Загалом, якщо за цей трансфер «Львів» справді заплатив 75 тисяч євро (три чверті від того, що клуб заробив на відході Крушинського!), то це або вкрай ризикований крок, або щось пов'язане із агентськими ігрищами…

ЩО НА ВИХОДІ?

У підсумку трансферну роботу «Львова» на зимовому ринку можна охарактеризувати як дуже збалансовану. Клуб як мінімум номінально знайшов заміну всім важливим гравцям, які покинули команду, а також спробував підсилити низку інших позицій (зокрема, центр оборони). З іншого боку, явною проблемою у «синьо-золотих левів» залишаються фланги захисту (навіть на тлі інформації про останнє підписання буркінійця Оула Траоре), де глибини складу тренерський штаб практично не має.

Однак прямо зараз ситуація виглядає таким чином, що навесні «Львів» буде здатен вибратися з дна турнірної таблиці, й залишитися в УПЛ ще як мінімум на сезон. Інше питання, якщо вирішити поточне завдання справді вдасться, наскільки системно продовжить працювати вся структура львівської команди, і чи не зазнає вона чергових шарахань, кадрових революцій і масових пертурбацій. Адже інакше через рік «Львову» знову доведеться вирішувати ті самі проблеми, й далеко не факт, що йому посміхнеться успіх. Зрештою, ставка на «зеро» рано чи пізно обов'язково зіграє, але навіть за теорією ймовірності вкрай сумнівно, що таке станеться двічі поспіль…