Рамон Лопес: «Если бы не Кварцяный, в «Волынь бы не вернулся»

Однією з найнеочікуваніших новин зі стану «Волині» напередодні закриття трансферного вікна стало підписання контракту та заявка луцьким клубом півзахисника Рамона Лопеса. Бразилець зовсім небагато пограв у болгарському «Левскі» і повернувся до Луцька. «Усі мої надії пов’язані із «Волинню», – запевнив Рамон своїх вболівальників. 24-річний Лопес нині один із найдосвідченіших гравців «Волині». Клубна прес-служба розмовляла із півзахисником лучан, який, втім, може зіграти і на позиції нападника.

– Рамон, як складалася твоя болгарська кар’єра?
– Спочатку все складалося дуже добре – тренувався, грав, обжився в новій країні. Але після кількох невдалих матчів змінився тренер, керівництво команди, словом, справи там у мене пішли абияк...

– Читав, що ти травмувався у перші тижні перебування в таборі «Левскі»…
– Це сталося на зборах. Нельсон із донецького «Металурга» дуже грубо в мене в`їхав. Розпух гомілкостоп, але, дякуючи Богу, через п’ять днів все налагодилося. Зараз травми не турбують і навіть колишні проблеми із спиною минулися (стукаємо по дереву).

– Ви вилетіли із Ліги Європи. Поразка від «Іртиша» була неочікуваною?
– Я не грав повні матчі із казахстанцями, вдома 15 хвилин, на виїзді один тайм. У Павлодарі ми вже на 13 хвилині залишилися в меншості, а рахунок вже був 0:2, після чого «Іртиш» став у захист і вибив «Левскі».

– Після цього ти вирішив повертатися до Луцька?
– Передусім я вирішив, що поїду з Болгарії. Мені і ще кільком гравцям запропонували істотно зменшити зарплати. Мав декілька запрошень і пропозицій від агента свого. Але вибрав «Волинь». Я тут вже майже п’ять років, я добре знаю тренера, вивчив місто мене впізнають лучани, тому міняти щось кардинально не хотілося б… З іншого боку, можу сказати, що якби біля керма команди стояла якась інша людина, а не Кварцяний, то ймовірно до Луцька ще раз не приїхав би. Він, якщо ви помітили, мене і сварить часто, але й допомагає, консультує… Я мав серйозну розмову із тренером перед тим, як ухвалювати рішення повернутися, ми узгодили всі питання та вирішили рухатися вперед. 

– Ти повернувся наче з корабля на бал – відразу «з коліс» зіграв у Полтаві. Як тобі враження від цього матчу?
– Звісно, функціональні можливості ще не найкращі, якраз у ці дні працюю над цим. Ви ж знаєте, що в Болгарії футбол зовсім інший – там інші швидкості, мобільність, дисципліна, можна не надто напружуючись працювати на тренуваннях та у матчі. Тому я відразу відчув різницю. А в Полтаві зовсім мало не поталанило хоча якщо взяти до уваги, що ми так швидко пропустили двічі, то рахунок ніби й прийнятний. Добре, що відігралися швидко, інакше довелося б зовсім важко. Я ще не розумію, чому арбітр не зарахував мій чистий гол. Наступного дня з Леандро переглядали той матч (завжди так робимо), то дивувалися цьому рішенню…

– Як тебе прийняли партнери?
– Дуже добре. І українці, і нові гравці всі раділи. Я ж з багатьма знаюся вже довгий час – Сімінін, Кінаш, Лео…

– Нещодавно «Волинь» грала спаринг на «Підшипнику» і ти грав із капітанською пов’язкою…
– Так, було безумно приємно відчувати довіру тренерів. З іншого боку, я справді був один із найдосвідченіших на полі.

– Сезон потрохи входить у колію, якими є плани команди на сезон.
– Я ще не до кінця не знаю потенціалу цієї команди, щойно приїхав. Але, познайомившись із кількома новачками, скажу, що ми ще здивуємо Україну. Той же Бабатунде мене приємно здивував, класний гравець. Я оптиміст, думаю, що все у нас вийде.