Танчик: «Швидкість мені допомагає зберегти шоколад»

Півзахисник «Дніпра-1» Володимир Танчик відповів на запитання про свої швидкісні дані.

– Як вам у ролі «джокера»? Чи комфортно входити в гру по ходу матчу чи краще з перших хвилин?
– Звичайно, хочеться виходити з перших хвилин в основі, але навіть якщо виходжу на заміну, я налаштований допомагати команді і віддавати всі сили.

– У вас одна з найкращих швидкостей у команді, як вам вдається зберегти за собою швидкісні якості?
– Швидкісні якості допомагають мені зберегти шоколад, який дуже люблю (посміхається), але й регулярні тренування швидкісних якостей я теж люблю.

– Як оціните першу половину сезону для «Дніпра-1»? Чи задоволені своїм ігровим часом?
– Важко було на старті через різні причини, але потім набрали хід і я вважаю закрили першу половину сезону гідно. Працюємо далі із впевненістю у своїх силах. На жаль, мене ненадовго вибила травма, яка позначилася на кількості ігрового часу.

– Як вам період за кордоном: у Польщі та Угорщині? Що вразило чи здивувало?
– За кордоном у мене були різні періоди. У Польщі перший досвід був важкуватим, я був зовсім молодим футболістом, новий тренер був націлений на досвідчених місцевих футболістів, складно було в плані комунікації. Другий раз був зовсім іншим і я провів гарний етап у своїй кар'єрі. В Угорщині не зміг допомогти команді через травму.

Загалом нічого не здивувало, прийшло розуміння, що без мови за кордоном важко.

– До складу дніпрян ви перейшли разом зі= штабом Олександра Кучера. Як ви відреагували на його відставку?
– Звільнення було несподіваним, відчував, що я, як футболіст міг більше допомогти команді та тренеру. Шаную Олександра Миколайовича, він хоч і молодий, але дуже перспективний тренер.

– У матчі 15-го туру Ви нарешті відзначилися забитим м'ячем за «Дніпро-1» у Чемпіонаті України. Чи був цей момент для вас важливим? Чи можна розділити для Вас гру тут на «до» та «після»?
– Звичайно, цей гол був дуже важливим. Перша гра після травми та забитий гол допоміг мені повернути впевненість. Я не розділюю гру на «до» та «після».

– Цього сезону ви вперше грали як центрфорвард. Наскільки легко адаптуватися до того, що один матч граєте правого захисника, а в наступному – форварда? І на якій позиції вам комфортніше грати?
– Для мене така ситуація є нормою. Не бачу жодних проблем. Звичайно мені складніше повністю розкритися у грі, тому що моя рідна позиція правий хав.

– У 2011 році ви грали у «Севастополі» з Русланом Малиновським. Чи було вже тоді помітно, що він досягне успіхів? Як вважаєте, із чим може бути пов'язаний його спад?
– Руслан прийшов молодим гравцем, але я відразу побачив його «ліву ногу» та впевненість у своїх силах. Видно було його божевільний потенціал. Дуже складно постійно виблискувати, він завжди на рівні гравців Серії А, а це не так просто.

– Який гол назавжди відклався у вашій пам'яті та чому?
– Кожен гол запам'ятовується та важливий на той момент коли він був забитий. За вагомістю, напевно, гол «Панатінаїкосу» для мене став одним із найважливіших.

– Часта проблема багатьох тренерів та команд – зимове міжсезоння. Які бачите ідеї для нинішньої підготовки, щоб команда продовжила боротися за чемпіонство?
– Справа кожного футболіста відповідально ставитись до тренувального процесу на зборах, викладатися на повну. А наш тренер має великий досвід та може привести команду до чемпіонства.

– Яке бажання ви загадали на новий рік та що б хотіли побажати вболівальникам “Дніпра-1” у новому році?
– Моє бажання одне як і кожного українця – перемога у цій війні.