Коноплянка: «Де Дзербі хотів при всіх мене спровокувати, щоб свідки були...»

Один із найкращих футболістів України Євген Коноплянка – про те, чому і що в нього не склалося у «Шахтарі».

– У мене були такі травми, що я зі збірною закінчив. Надірвав м'яз, який лікував 3-4 місяці, не встигав до Євро. Кожен день мав по 3 тренування з персональним тренером. Стільки роботи зробив, але не встиг.

Все виходило, коли був Каштру. Ми виграли чемпіонат, я грав в Лізі чемпіонів, забивав. Все було супер, поки не отримав травми. Після них ми трішки загубилися як команда, а тоді ще й в Каштру закінчився контракт.

Прийшов Де Дзербі, який довірив місце іншому гравцю. Це нормально. Я після травм прийшов до нього і кажу: «Давайте я буду пробувати, хочу конкурувати». Але все одно відчував: байдуже, зіграю добре чи погано, завжди буду винним. Пам’ятаю, як вийшов на 26 хвилин з «Монако», 2:2 тоді зіграли. Провів нормальний матч, не загубив ні одного м'яча. Зате Де Дзербі кожну секунду казав, що мені потрібно робити.

Якщо тренер хоче, щоб тебе в команді не було, тебе не буде. Нікого не хочу робити винуватим, тому що він прямо сказав, що я не буду потрібний, навіть якщо наберу хорошу форму. Складно було конкурувати. Перший рік – окей, другий – травма, третій – новий тренер прийшов. Це футбол.

– А у вас була образа на Де Дзербі?
– Знаєте, так. Як футболіст, я був по-спортивному злий, тому що не грав, ніхто не хотів навіть давати шансу. Я на тренуваннях з ним рубився. Він хотів мене дістати, щоб я щось гостре сказав і пішов з команди. А я ж все це знаю, і запитав: «Що ти від мене хочеш? Скажи мені в обличчя». Він такий, що й говорив все в обличчя.

Ми говорили з ним по-чоловічому, я попереджав: «Тільки ж не буянь при всіх». У нас були такі сутички на полі, які бачили хлопці… Але в професійному плані сутички. Не було такого, щоб я просив його закрити рот чи ще щось. Я все робив. Якщо він десь перегинав палку, я йому казав: «Давай трішки з повагою», а він хотів зачепити якось.

– Що стало останньою краплею, коли ви зрозуміли, що не хочете залишатися в «Шахтарі»?
– Як ви бачите, щоб я залишився? Клуб платить за гравця гроші, а він не грає. У команді говорять, що ти їм вже не потрібний. Я ще ж такий впертий, що стою і доводжу: «Ні, потрібен». Ви запитали, як я зрозумів, що потрібно йти? Тут не я маю відповісти на нього, а тренер. Розумієте, хто приймав рішення? Не я.

Саме тому потрібні гравцям представники, які можуть влізти і сказати: «Так, стоп, я тут розрулюю ситуацію. Не подобається вам гравець? Тоді не потрібно казати на всю команду, що він такий і такий, і взагалі вам не потрібен». Професійно все треба робити.

Кажуть агенту, що гравець нам не потрібний. Я не буду навіть запитувати чому. Багато є варіантів: нетехнічний, погано грає, багато заробляє, конкуренти кращі. Багато варіантів.

Повертаючись до питання про образу на Де Дзербі. Не можу сказати, що вона велика. Ображало те, що він хотів при всіх на полі мене спровокувати, щоб свідки були. Нібито я щось зробив непрофесійно. Ось це мені не сподобалось. А так все розумію як професіонал. Якщо тренер приходить і він не хоче якогось футболіста, то нічого не можна з цим вдіяти. Хіба в кожній грі забивати по три м’ячі. Але за 20 хвилин з «Монако» на виїзді, коли тиснули так, що очі вилазили всім… Тяжко три забити.

Тому треба йти в клуб, де тебе чекають і тренер знає, на що ти здатний. Навіть Кріштіану у «Манчестер Юнайтед» і ситуація з Тен Гаґом. Якщо він сказав, що гратиме молодий, то навіть Роналду нічого не зміг з цим подіяти.