Сьогодні 8 вересня 2024 р.

Башич: «УПЛ – дуже шанована ліга в Європі»

Зоря після провальної першої частини сезону активно попрацювала на ринку, аби виправити скрутне становище, в якому опинилися «мужики». Серед новачків опинився й Яков Башич, який наважився змінити головного невдаху першості Хорватії на луганський клуб.

У своєму першому матчі за Зорю хорват забив переможний гол в матчі проти Ворскли (1:0), що вивело його з тіні брата-близнюка – Тома, який перебуває на контракті в Лаціо, а цей сезон проводить на правах оренди в Салернітані. Яков розповів про успішний рестарт Зорі в УПЛ, про те, що підштовхнуло його приїхати в Україну під час війни та багато іншого.

«НЕ МОЖУ ДОЧЕКАТИСЯ, ЩОБ ЗІГРАТИ З ДИНАМО В ПОВНИХ СКЛАДАХ»

– Як Зоря готується до матчу проти Металіста 1925 цієї неділі?
– У четвер до нас повернулися збірники, і команда зібралася в повному складі. Тренери дали нам на тренуванні невелике уявлення про те, що ми хочемо зробити в неділю... Розберемо суперника на теорії і будемо готові до матчу.

– Після перерви всі партнери по команді здорові?
– У товариському матчі проти київської Оболоні (2:1) кілька гравців отримали незначні ушкодження, які вони успішно заліковували протягом тижня. Деякі з них тренувалися в нормальному режимі, тому я вважаю, що всі повинні бути готові. Всі, хто повернувся зі збірної, також здорові.

– Після рестарту УПЛ Зоря продемонструвала чудову гру. Що цьому посприяло?
– Я чув, що команді було важко в першій частині сезону через багато прикрих причин. Безумовно, має зараз допомогти хороша передсезонка в Туреччині, де тренер Юрій Коваль мав час збалансувати команду. У нас багато талановитих гравців і чудовий баланс між молодими та досвідченими гравцями.

– Ти забив перший м’яч за Зорю в офіційній дебютній грі з Ворсклою (1:0). Як ти можеш описати свої емоції в той момент? Чи забивав переможні голи в Хорватії або США?
– У мене раніше не було досвіду забивати в дебютній грі. У той момент, коли я забив, я не відчував і не дозволяв собі надмірного хвилювання, тому що це було на початку гри, і мені потрібно було ще багато працювати, щоб виграти гру. Але після перемоги я був дуже щасливий! Це допомогло мені розслабитися і відчути себе впевнено. Просто тому, що на новачка завжди чиниться певний тиск. Потрібен певний час, щоб завоювати довіру партнерів по команді. І, звичайно, це багато значило для мене.

– З ким із суперників, на твою думку, був найскладніший матч? Ворскла, Олександрія, Минай, Динамо…
– Найважче було проти Динамо. Звичайно, якби у нас зіграв весь склад, це було б не так складно, але водночас все одно важко. Не можу дочекатися, щоб зіграти з ними знову, але цього разу повним складом.

– З іншого боку, ми побачили молодь, яка не отримувала багато ігрового часу. Ти бачиш в цих хлопцях потенціал?
– Так, я був здивований, наскільки добре молоді хлопці впоралися з грою, і, безумовно, є гравці, які можуть допомогти нам у майбутньому, деякі з них продовжують тренуватися з нами.

– Я думаю, що твої слова надихнуть їх, коли вони побачать це інтерв'ю:)
– Сподіваюся, що так.

«БАТЬКИ СКЕПТИЧНО ПОСТАВИЛИСЯ ДО МОГО ПЕРЕЇЗДУ. ВОНИ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ТАКЕ ВІЙНА»

– Якове, давай поговоримо про твій переїзд в Україну. Як ти опинився в Зорі?
– Рудеш дуже важко виступає в хорватській лізі і влітку може вилетіти до 2-го дивізіону. Я не хотів чекати літа, щоб здійснити перехід, а зробив це в зимове вікно. Я обговорив усе з клубом і своїм агентом, який зв'язався із Зорею. Зоря проявила інтерес, і я швидко приєднався до них у Туреччині на передсезонних зборах. Вони хотіли побачити мене особисто і дали зіграти одну контрольну гру, щоб зрозуміти вимоги. Ми швидко дійшли згоди, і я підписав контракт.

– В даному випадку ситуація win-win: Рудеш отримав гроші, а ти – новий виклик для себе.
– Так, це була безпрограшна ситуація. Всі задоволені. Мене запитують, як так сталося, що я обрав Україну, адже тут війна... Я не роздумував ні секунди, тому що Зоря – великий український клуб, а УПЛ – дуже шанована ліга в Європі й дає можливість гравцям перейти в топ-чемпіонат.

– Цікавий збіг. Твоя колишня команда і Салернітана, де грає твій брат-близнюк Тома, є першими кандидатами на виліт у своїх чемпіонатах.
– Щось в цьому є.

– Раз ти вже згадав про війну, як твоя родина відреагували на твій вибір на користь охопленої війною України?
– Вони сприйняли це з деяким скептицизмом, але я дав їм зрозуміти, що їм немає про що хвилюватися. Для мене це крок вперед у моїй кар'єрі з відкритими воротами до нового етапу. Тож чому б не спробувати?

– У них є причини для скептицизму, адже вони були свідками війни на Балканах, я думаю...
– Так, мій батько воював у хорватсько-сербській війні в 1991-1995 роках. Вони дуже добре знають, що таке війна. Я народився в 1996 році і не відчув цього. Зараз у Києві я відчуваю себе в безпеці, попри щоденні сирени. Я вірю, що в Україні все під контролем.

– Що говорив брат про твій вибір?
– Брат не здивувався, бо знав, наскільки погана була ситуація в Рудеші, і ми говорили раніше, що я збираюся здійснити трансфер взимку, якщо клуб мене відпустить.

«НАДИХАЄ ДОВГЕ ВОЛОССЯ РОНАЛДІНЬО, ТАРЗАНА ТА ЛЕГОЛАСА»

– Коли ти зрозумів, що хочеш стати футболістом? Можливо, твій батько до війни на Балканах був професіоналом?
– Ми обидва почали займатися футболом у віці 7 років просто тому, що любили гру. Наш батько ніколи не грав професійно, але також закоханий у футбол, особливо в Хайдук (Спліт).

– Думаю, твій батько дуже радий бачити Хайдук на вершині. Боротьба за титул має бути до самого кінця.
– Зараз всі скептично налаштовані щодо виграшу титулу, тому що Хайдук програв останню гру, а Рієка вперше перемогла, і Динамо (Загреб) повернулося до своєї переможної серії. Але це точно буде напружена боротьба. Захоплююча до самого кінця.

– Ким з футболістів надихався в дитинстві?
– Роналдіньо. Через нього почав підтримувати Барселону. В дитинстві в мене також було довге волосся, і натхнення прийшло від Роналдіньо. Сьогодні мене надихає довге волосся багатьох інших персонажів, таких як Тарзан і Леголас з «Володаря перстнів», і водночас, якщо дивитися з футбольної точки зору, Роналдіньо все ще залишається моїм улюбленим футболістом.

– Як поціновувачу Толкіна, твоє порівняння футболу з фентезі мені зайшло:)
– Розповім кумедний факт: коли я вперше приїхав до Туреччини – в Анталію, навіть коли я нічого не говорив і нікому не розповідав, товариші по команді та персонал почали називати мене Тарзаном через моє довге волосся. При цьому вони не знали, що Тарзан з диснеївського мультфільму – мій улюблений персонаж.

– Видно, що ти з командою на одному вайбі. Як твої перші тижні в новій країні?
– На початку завжди важко, коли змінюєш країну, все нове, але товариші по команді та персонал допомогли мені швидко адаптуватися та познайомитися з місцевістю. Наразі я лише раз їздив у центр Києва, щоб купити деякі речі. Київ такий величезний. Коли дерева зазеленіють і потеплішає, я обов'язково досліджу більше міста. Зараз ще занадто холодно, щоб гуляти. Поки що Київ – єдине місто, яке я трохи дослідив.

«ЧОТИРИ РОКИ В ШТАТАХ ПРОБУДИЛИ В МЕНІ ДУХ АВАНТЮРИЗМУ»

– Під час навчання у Штатах ти чотири роки поєднував футбол з вивченням психології. Наскільки твоє перебування в США змінило твою особистість? Що ти відкрив для себе нового?
– Так, я провів чотири дивовижні роки в США, вивчаючи психологію та граючи у футбол. Цей досвід пробудив у мені дух авантюризму. Я завжди любив подорожувати і пізнавати нове, зустрічатися з багатьма людьми з різних культур, і ця можливість збагатила мій досвід. Насправді це також одна з причин, чому мені було легко прийняти рішення і переїхати в Україну.

– Наші дві країни мають схожий менталітет. Багато гравців з Балкан залишили велику спадщину в УПЛ.
– Так, погоджуюсь. Наші мови досить подібні. Такі гравці, як Даріо Срна, Йосип Пиварич, Йєрко Леко, а також мій тренер Младен Бартулович багато віддали Україні. Младен мені дуже допомагає у всьому, і працювати з ним – це неймовірно. Цікаво, що мій перший футбольний матч, який я дивився в дитинстві наживо з батьком і братом на великому стадіоні, коли Бартулович грав ще у Спліті, Хайдук – Дебрецен 2005 року.

– Чим захоплюєшся поза футболом?
– О, у мене їх багато, і я не буду перераховувати весь список. Ось деякі з них. З раннього дитинства я закохався в коней. У дитинстві я був волонтером на кінному ранчо неподалік від мого будинку в Загребі та проводив там багато часу. Я катаюся на конях вже 15 років і маю величезний досвід роботи з ними. До речі, це одна з причин, чому мій брат-близнюк зараз грає в Лаціо, а мені довелося трохи поборотися з цим протягом багатьох років. У той час як Тома грав у футбол з друзями на шкільному подвір'ї, я проводив свій вільний час, катаючись на конях. Виявилося, що не можна всидіти на двох стільцях. Треба зосередитися на чомусь одному. Розставити пріоритети. Я зосередився на футболі, але пізніше, коли навчався в коледжі. Окрім коней, я люблю стріляти з лука та стрільбу, ходити в походи, кемпінги... шукати пригоди. У коледжі я навчився грати на гітарі, тому я також співаю і граю на ній.

– На твій погляд, Тома після оренди в Салернітані отримає шанс в Лаціо за нового тренера?
– Тома, напевно, потрапить на передсезонку з Лаціо. Спортивний директор дуже цінує його і хоче, щоб він повернувся. Звичайно, він повинен буде також заслужити, щоб залишитися з новим тренером. У нього там ще два роки контракту.

– Ти згадував про своє захоплення подорожами. Які місця тобі найбільше запам'яталися?
– Безумовно, Куба. Куба – це окремий світ. Там час ніби зупинився, і ти відчуваєш себе справді по-іншому. Із сучасних світових місць – це, безумовно, Нью-Йорк, а також Сан-Франциско. В Європі мені дуже сподобалась грецька Атена, коли я їздив туди зі шкільною екскурсією, а також дуже запам'ятався візит до брата в Рим.

31 березня 2024 12:45







Коментарі


Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

Реєстрація, Вхід



Поділитися

Найкращі динамівські голи серпня

 

06 вересня 2024 15:03

Герреро: «Маю двічі забити «Лаціо»… І не лише йому!»

 

05 вересня 2024 10:33

Із ювілеєм, Григорію Михайловичу!

 

04 вересня 2024 15:35