Будківський: «Усик мріє зіграти в футбол проти «Динамо»

В ексклюзивному інтерв'ю для «УФ» форвард Полісся Пилип Будківський розповів про важливі перемоги команди у чемпіонаті та плани з написання книги.

«З переломом у мене поки що голів більше не було»

‒ Ви розраховували на те, що Полісся за підсумками першого кола претендуватиме на лідерство?
‒ На те, що будемо так високо, не розраховували. Але ми з початку сезону у лідируючій групі. Бачили, розуміли, що можемо грати на рівні лідерів. Боролися, брали очки. Проміжні підсумки вже не такі важливі, важливо, на якому місці ми завершимо чемпіонат.

‒ У 15 турі ви зіграли 0:0 із Шахтарем. Для вас, як для вихованця клубу, матчі з донеччанами важливі?
– Такого немає, мені вже не 17 років. Ми грали з грандом, чинним чемпіоном, вистачало й такої мотивації.

‒ Ви забили Динамо, коли перебували на полі з переломом. У кар'єрі ще були такі голи?
‒ Ні, це вперше у житті. Це історія. Буде що дітям розповісти на старості. Все вийшло добре, травму залікував.

‒ Багато хто скаржиться, що з Будківським важко грати. З форвардом, який має 196 см. А вам проти кого важко?
‒ У Дніпрі-1 та у Шахтарі складні захисники. Але зараз усі захисники вивчають, готуються, адаптуються до суперника.

«Антропометрія в мене та в Усика схожа»

‒ Ви та Олександр Усик – найпотужніші форварди в Україні?
‒ Напевно, так :-) Антропометрія в мене і в нього схожа. Це машина. Машина українського боксу.

‒ На тренуваннях боролися із ним за верхові м'ячі?
‒ Поки що ні, не так багато тренувань спільних було. Але в нього все попереду. Думаю, після наступного бою вже тренуватиметься з нами. Адже він має мрію ‒ дебютувати в УПЛ, обов’язково зіграти проти Динамо (Київ).

‒ Хто був найскладнішим суперником Полісся у чемпіонаті?
‒ Найскладніше, коли ми першими пропускаємо, доводиться відіграватись. Характер включається ще більше. Такими були перемоги над Минаєм (2:1) та Динамо (3:2). Емоційні та характерні ігри. Або коли перемагаєш після вилучення, у меншості, як проти ЛНЗ (1:0).

‒ У цьому чемпіонаті велика група лідерів, усі втрачають очки. Цікаво?
‒ Це цікаво насамперед уболівальникам. Багато цікавих матчів, коли суперників у таблиці поділяє одне-два очки.

‒ Коли ви грали за збірну, на флангах були Ярмоленко та Коноплянка. У кого з них найкраща подача з флангу?
‒ Це топ-гравці, у кожного з яких є дуже сильні індивідуальні якості. На жаль, ми не так багато часу на полі провели разом.

«Коли подає Малиновський, бити не треба, просто підставляєш голову»

‒ Ви у Зорі грали з Русланом Малиновським. Деякі нападники скаржилися, що в нього надто сильна подача, страшно підставляти голову. А вам як?
– Спочатку було й так. Дуже сильно подавав, але потім адаптувався. Але коли така подача, досить просто підставляти голову, особливо бити вже не треба. У нього такі удар та подача.

З Малиновським спілкувалися, радився перед переїздом до Бельгії у 2017 до Кортрейку. Був цікавий досвід півроку в оренді, багато наїздив, є що розповісти.

Ще півроку оренди були у Сошо, у Франції. Мені було 27, чи не ветераном вважався, команда була дуже молода, багато іспанців.

– Від британських клубів не було пропозицій?
‒ Мені казали, що з моєю антропометрією в Великобританії можу бути затребуваний. Завжди мріяв там зіграти, але чогось не вистачало, можливо, мало тренувався.

‒ У вашій кар'єрі, хто найкраще подавав на вас з флангу?
‒ Олександр Караваєв. Ми грали і в Зорі, і в Севастополі, і в збірній. Найкращим був, напевно, контакт та порозуміння. З багатьма гравцями у клубах та збірній згодом формувалося розуміння, це все потрібно тренувати.

‒ Коли ви грали у Зорі при тренері Вернидубі у 2014-2016 та 2019 роках луганці часто йшли у лідируючій групі. Як це вдавалося?
– Підібралася чудова команда. Були єдиним цілим. Нас називали ‒ «мужики». Багато вольових перемог, багато матчів витягували на останніх хвилинах. За рахунок характеру та командних дій ми були третьою силою у чемпіонаті України.

‒ Микита Каменюка добре та далеко вкидав з аутів. Награвали закиди на вас?
‒ Так, коли програвали, потрібний навал, він кидав дуже далеко. Це спрацьовувало, поборешся, з відскоку хтось проб'є, заб'є. Хороша опція, коли хтось так кидає аути.

«Моя книга «Півжиття в оренді» могла б допомогти комусь із молодих»

‒ Читав, що ви хотіли б написати книгу, як би вона називалася?
‒ Це я казав жартома, можливо, вона називалася б «Півжиття в оренді». Хоча до цього можна дійти. Є що написати, є що розповісти. Після завершення кар'єри невелику книгу можна випустити. Півжиття в орендах ‒ так воно і було, десь до 25-ти, а може й довше, їздив по орендах. Така книга має право життя.

Ні про що не шкодую. Вибір мій був. Це вже історія. Але якщо написати книжку, може хтось із молодих прочитає і не робитиме так.

‒ Самі любите читати?
‒ Буває, якщо є час, коли їдемо автобусом на виїзд, можу почитати. З останнього прочитаного – біографія Алекса Фергюсона. Автобіографії тренерів читав, Моуріньйо того ж. Ібрагімовича дві книги. Біографії футболістів люблю. І книги з психології. Щось взяти собі.

– Українські книги про футбол читали? Біографію Андрія Шевченка?
‒ Ще не дійшов. Але хотів би. Думаю, взимку будуть збори, дістануся. Найкращий наш гравець. І в Європі заграв, цікаво було б почитати.

‒ Ви ж тренувались із бразильцями у Шахтарі. Чи відчували, що зможете заграти з ними в один футбол?
‒ Дуже цікавий досвід. Фернандіньо, Дуглас Коста, Вілліан, Мхітарян – великі футболісти, які поїхали, зараз грають на рівні топ-чемпіонатів. Дух захоплювало від їхньої техніки.

Бразильці грали в тікі-таку, все низом. Для них я – це інший футбол.

‒ Ви з Мудриком у 2020-му грали у Десні. Михайло подавав із флангу на вас?
‒ Ні, він більше індивідуально грав. Він тільки-но починав, знайомився з УПЛ. Але не скажу, що багато кросів від нього отримував. Мудрик більше грав на себе. Дриблінг, удар, швидкість ‒ все було видно.

‒ Заслужено доріс до того рівня, де опинився?
‒ Багато працював, після тренувань залишався, до зали ходив, зі штангою присідав, це всі знають. Приклад всім. Недарма за нього заплатили такі гроші.

‒ Пилипе, вас легко впізнати. Уболівальники часто підходять на вулицях?
– Нині специфічний час, уболівальників майже немає на трибунах. Житомир – місто невелике. Але футбол розвивається.

«Мені більше подобається «Філ», але кричать «Будка». Хоча головне, що взагалі кричать»

‒ Коли ви забили у першому турі Вересу, ті, хто був на трибунах, скандували «Будка, будка». Було приємно?
‒ Ну, це скорочено. Не всі так називають. Найбільше подобається скорочення «Філ». Нічого, головне, що викрикують, це вже добре.

‒ У 2016 році ви поїхали зі збірною на Євро. Образливо було, що так і не зіграли?
‒ У мене був хороший сезон у Зорі, і мене взяли на Євро. Але були нападники з великим досвідом у збірній та єврокубках, грали вони. Жаль, що так слабо виступили.

‒ Ходили чутки, що присутність Андрія Шевченка у команді трохи заважала. Чи так це?
‒ Ні, все було нормально, всі готувались. Миколайович був із нами. Шкода, що просто провалили Євро.

‒ Ви киянин, але виховувалися в Шахтарській академії. Як так сталося?
‒ У Динамо не склалося з тренером. 12 років мені було, коли поїхав до Шахтаря.

‒ У вас у чемпіонаті три забиті голи і поки що без гольових передач. Бажаєте більшого?
‒ Хотілося б забивати у кожному турі. Працюємо над цим.