Вернидуб: «На позитивний результат потрібний час, а його практично не було»

– Юрію  Миколайовичу, прийміть теплі вітання від тисяч і тисяч читачів «Домашньої газети» з хорошим  стартовим  результатом у чемпіонаті та наступаючим Новим роком. Палкі вболівальники «Кривбасу» переконалися, що ваш тренерський талант і наполегливість неодмінно приносять результати.
– Професійне зростання футболістів «Кривбасу» справді спостерігається. Від матчу до матчу. На сто відсотків. Це – результат того, що хлопці  наполегливіше тренуються перед поєдинками. А ще – у гравців зʼявилося почуття відповідальності. В першу чергу перед вболівальниками і фанатами.

Тому дуже сподіваюся, що і в подальшому у нас все буде добре. Хоча, ви ж добре розумієте, що на всякий позитивний  результат потрібний час. А його ні  в мене, ні в команди, практично не було, щоб так одразу показувати пристойні результати. Разом працювали якихось 4-5 місяців.  

– І все ж, це реально, щоб головна команда Кривого Рогу  за пару років піднялася до престижного міжнародного рівня? Ми он і сучасний стадіон «Металург» заходилися реконструйовувати під стандарти євро, щоб на ньому, як і в минулому, грали такі клуби, як французький «Бордо», італійська  «Парма».
– Так, за великим рахунком, все може статися в нашому житті. Чому б і ні? Треба завжди ставити високі завдання, і, при цьому неодмінно їх виконувати. Тоді, безсумнівно, матимемо результат. У «Кривбасу» є такі  цілі, створені добротні умови для тренувань та контрольних ігор. Про президента клубу, класного організатора Костянтина Караманіца, окрема мова.

Не по чиїхось розповідях, а сам бачу його щире прагнення відродити колишню славу команди, яка практично завжди була потужною. Особливо в 2000-роки, показуючи майстерний рівень гри, в тому числі, і на міжнародному рівні. Підсумую. Давайте ми пару років натхненно попрацюємо, а тоді вже   говоритимемо про подальшу перспективу.

– Ви вже висловлювалися щодо проведення українського чемпіонату під час війни, втім, можливо щось додасте?
– Чесно зізнаюсь: спочатку в таку можливість важко було повірити. Але, як бачите, поточний чемпіонат став реальністю. Ми граємо у футбол на зло нашому клятому ворогу. Нехай він розуміє, що нас ніщо не зупинить. Живемо, працюємо і безмежно дякуємо за таку можливість нашим Збройним силам України. Завдання  футболістів, ще й радувати українців своєю майстерністю. Може це не завжди «Кривбасу» вдається, але, погодьтесь, є  матчі, що захоплюють  вболівальників команди від початку, до кінця.

– Неважко здогадатися, та все ж запитаю: хто найперший вітає вас з перемогою, чи заспокоює після невдачі?
– Ви правильно здогадуєтеся, це президент клубу Костянтин Караманіц. Він дивиться вживу кожну гру,  переживає з командою  всі  підйоми і невдачі. Мене він підтримав, заспокоїв, коли я дещо засумнівався в собі (в семи стартових матчах не могли виграти). Костянтин Федорович,  сказав буквально наступне: «Юрію Миколайовичу, знайте, ми вам повністю  довіряємо. Працюємо далі. Все буде добре». Я залишився. Ми подвоїли зусилля, почали перемагати.

– Пригадую негативні коментарі, в тому числі і деяких кореспондентів,  у ваш бік після серії літніх нічиїх та програшів червоно-білої команди. А за що б ви, Юрію Миколайовичу, покритикували нас, журналістів?
– Розкидати  критичні  стріли в бік представників ЗМІ не маю права. Це виключно ваша прерогатива – хвалити чи лаяти мене, як тренера, команду, гравців. При цьому ми маємо належно сприймати ці посили, робити відповідні  висновки  після зауважень. Нічого нового, це – класика щодо стосунків спортивних  тренерів і журналістів.

– Чого побажаєте криворіжцям у новому 2023 році?
– Передусім, великої Перемоги над рашистською навалою. А тому всіляко підтримуймо Збройні сили України, їх Героїв! Я вірю в наш народ. Він був, є і залишиться  вільним, сильним, незалежним.