Мунгенге: «Я тут, щоб допомогти головному тренеру та «Динамо» досягти висот»

– П’єре, ти вже не вперше в Києві. Поділися враженнями від столиці України?
– Так, справді, я вже не вперше у Києві. Вже мав можливість трохи погуляти містом і подивитися його. Тут класно, люди живуть своїм життям і задоволений, що все так склалося.

– Як щодо твого фізичного стану? Ми бачили, що на зборах ти займався за індивідуальною програмою...
– Я лише недавно повернувся з відпустки, а після першого тренування відчув біль у привідному м’язі. Тому щоб набрати ігрову форму, я працював окремо. Як тільки буду готовий до роботи у загальній групі, то одразу приєднаюся.

Ми тренувалися разом з Ярмоленком, дуже тепло поспілкувалися, він дав мені кілька цінних порад і сказав, щоб з будь-якими питаннями я до нього звертався.

– Ти знав щось про Ярмоленка до переходу в «Динамо»?
– Починаючи з моменту, коли він був у дортмундській «Боруссії», я дивився багато матчів, і бачив його гру в бундеслізі. А потім в АПЛ. Мені дуже приємно, що працюватиму разом з таким футболістом.

– З ким у команді ще встиг потоваришувати?
– Хочу виділити Тіаре, оскільки він також франкомовний. Мені з ним спілкуватися найпростіше, він допомагає освоїтися з питаннями побутового характеру і тренувального процесу. Те саме можу сказати і про головного тренера: Костюк мені повністю довіряє, тому моя адаптація проходить ще швидше.

– Була інформація, що ти міг перейти у «Ньюкасл» чи «Страсбург», але ти обрав «Динамо». Який для тебе був головний аргумент обрати саме чемпіонат України?
– Довіра з боку керівництва «Динамо» і тренерського штабу. Ще врахував той фактор, що цього сезону «Динамо» святкуватиме сторіччя з моменту заснування клубу. Роль у цьому проекті здалася мені просто чудовою. Ідеальний момент, щоб якнайшвидше прогресувати і виграти титули.

Для цього все є: молодий головний тренер, який мені імпонує. Мені цікаве його бачення гри і те, як він планує мене використовувати на полі.

– Ти вже зізнавався в одному із своїх інтерв’ю, що спілкувався з президентом «Динамо» Ігорем Суркісом. Власне, він тобі давав рекомендації щодо того, як краще адаптуватися до українського футболу. Які це були рекомендації? Можеш поділитись?
– Так, ви праві. Хоча там було трохи інакше. Під час першого візиту до Києва я поспілкувався з президентом телефоном. Особистої зустрічі не було. Він мені розповів про український чемпіонат, історію «Динамо» і ким мене бачить у цій команді.

– Те, що я собі відзначив, що пишуть про тебе французькі ЗМІ: атлетизм, швидкість, гнучкість, завершення, відкривання під передачу та рух на футбольному полі. Це коротка характеристика твоєї гри. От яким ти бачиш ідеального футболіста Мунгенге?
– Для сучасного футболу просто необхідна солідна фізична підготовка. Так, крім цього потрібно володіти і технічним оснащенням. Це теж важливо. Та передусім, на футбольному полі потрібно бути розумним. Я тут, щоб допомогти головному тренеру і «Динамо» добитися висот. Він вірить у мене, а я ж буду намагатися цю довіру виправдати.

З моменту мого прибуття всі мене тепло зустріли, я зміг поспілкуватися з усіма про клуб і про те, як ми маємо грати. Це було щось потужне. Це свідчить про впевненість. І так, я думаю, що це вплинуло на мій перехід, дозволило мені бути впевненим.

Моя перша розмова з тренером щодо тренувань стосувалася інструкцій, ігрових моментів та можливості грати у свій футбол. Ми чудово ладнаємо. Нові виклики завжди цікаво, коли ти приєднуєшся до клубу, коли ти стаєш частиною команди. Це зовсім щось особливе. Я побачив, що тут є хороші гравці і я дуже радий бути в «Динамо».

– Французькі ЗМІ в тобі вбачають Мбаппе нового покоління, але тебе називають Месі. Зрештою, звідки взялося це прізвище? Через те, що в тебе повне ім’я П’єр Месі Мунгенге?
– Ні, це не має жодного відношення до футболу, тому що моє друге ім’я Месі. Взяти воно з біблійних рядків. Радше Месія. Це не те, щоби я був схожим на Ліонеля Мессі. Зовсім ні.

– В середньому, твоя статистика ударів по чужих воротах – 3,2. При тому, в середньому, голів за гру за минулий сезон 0,55. Фактично в кожному другому матчі ти забиваєш. Цього тебе навчили в академії «ПСЖ»?
– Моя позиція на полі форвард, а прямий обов’язок – забивати м’ячі. Проте так, в академії «ПСЖ» я приділяв цьому аспекту особливу увагу. Завжди хочу забивати. У Парижі постійно прогресував і намагався щосезону забивати все більше і більше. На щастя, так і виходило.

– В матчі 32-го туру французької Ліги 1 ти вийшов на заміну замість Дуе. Ти виходиш на «Парк Де Пренс», – арену, яка вміщує 50 000 глядачів, дебютуєш в дорослому футболі, в тебе ніжки не трусилися в той момент? Які були думки, коли ти от виходиш і бачиш цю всю картину перед своїми очами?
– Це щось неймовірне, це щось особливе. Мені навіть складно підібрати правильні слова. Переповнює гордість за те, що старанна праця впродовж довгих років привела до дебюту за «ПСЖ». Окрасою першого виходу на поле було те, що в цей день моя мама святкувала свій день народження. Тому гордість – це те, що я відчував, коли виходив у футболці парижан.

– Кінслі Коман, Заїр Емері, Майк Меньян, Адріан Рабйо, Хаві Сімонс. Всі вони вихованці «ПСЖ». Тебе ж називають найяскравішим вихованцем академії. Чимало людей і футбольних, і нефутбольних вірять у твоє велике майбутнє. Ці зіркові статуси, які тобі приписують зараз, вони якось впливають на тебе?
– Згадані вами персони – це дуже висококласні гравці світового рівня. І коли тебе не те що з ними порівнюють, але називають найяскравішим вихованцем академії, – це більше не тягар для мене, а гордість. Це відчуття змушує працювати ще наполегливіше. Я ще нічого не досягнув у футболі. Тепер настав час змінити це. Мені потрібно щодня удосконалюватись, а у матчах демонструвати максимум, який я маю.

– Ти можеш бути першим вихованцем «ПСЖ», який заб’є в чемпіонаті України/ Ти вже уявляв свій гол, перший гол на цьому дорослому рівні?
– Чи змінюєш ти клуб чи ні, завжди думаєш про голи. Це і є робота справді якісного нападника. Забивати м’ячі. Та думати про майбутні голи зараз не так вже й важливо. Потрібно зосередитися на щоденній праці, щоби дістатися піку свої форми і нарешті почати виходити в офіційних матчах.

– Якщо говорити про вихованців, у «ПСЖ» грає вихованець «Динамо» Ілля Забарний. Ти з ним працював на тренуваннях чи знайомий особисто?
– Я знаю, що він вихованець «Динамо», але, на жаль, особисто ми не знайомі. Зустрічалися на футбольному полі, провели, якщо не помиляюся, всього лише одне тренування.

– «Динамо» – це також і твій перший іноземний досвід...
– Так, щодо переїзду в Україну, зізнаюся, академія «ПСЖ» вже нас потрохи готувала до поворотів кар’єри. Ми змалку знаходилися далеко від своїх родин, тому глобально до таких подій ми вже потроху звикали. Я просто подумав, що перехід у «Динамо» буде гарним продовженням ігрової кар’єри задля мого розвитку як футболіста.

– Якщо говорити про минулий сезон, ти фактично виграв все, що міг: молодіжна ліга Франції, Кубок, Ліга 1. Тебе номінували на найкращого гравця юнацької першості у Франції. Ти собі міг уявити взагалі, що ось цей сезон у Парижі, він буде настільки ефектним?
– Уявляти, це одна справа, а ось реалізувати і втілити у реальність уже зовсім інше. Це точно гордість залишити такий вагомий слід в історії клубу і виграти Кубок. В принципі дуже приємно, що вдалося залишити гарні спогади щодо себе. Це те, що мотивує рухатися далі.

– Перед цим інтерв’ю ми звертались до нашої аудиторії, до наших уболівальників в Instagram. Вони залишали свої питання для тебе. І ми відібрали найкращі з них. Питання перше: чим відрізняються тренування та підготовка до українського футболу від французького?
– Можу сказати, це лише з огляду на той час, який провів тут. По-перше, у Парижі виступав на юнацькому рівні, а в «Динамо» я у дорослій команді. Тому відзначу, що це зовсім інша фізична підготовка кожного футболіста і загалом інший рівень футболу.

– Яка твоя улюблена страва? Можеш і в Україні назвати, якщо вже є улюблена, і загалом?
– Паста. Загалом не можу щось виокремити для себе, щоби воно було прямо улюблене. Улюблене смакує те, що готує мама, але одну страву для споживання постійно не назву.

– Яку музику любиш слухати? Які улюблені виконавці?
– Мабуть, тут буде переважати французька музика, але як і у випадку з їжею, не можу виділити щось одне. Жанр? Реп, французький реп, танцювальна французька музика, але я слухаю майже все.

– За який клуб вболіваєш окрім «ПСЖ»?
– Починаючи з дитинства, завжди вболівав за мадридський «Реал».

– Чи готовий грати на позиції вінгра?
– Якщо потрібно, можу зіграти на будь-якій позиції, навіть воротарем

– Чому ти почав грати у футбол або через кого?
– Мабуть, це все ж через маму, яка хотіла, щоби я займався спортом. Так само і тато підтримував мене в цьому. Разом ми часто дивилися футбольні матчі. Так само і він хотів, щоби я став футболістом.

– З питаннями від вболівальників закінчили. Йдемо далі. Ти працював під керівництвом Луїса Енріке. Чи була від нього цінна порада, яку ти почув?
– Так, від нього прозвучало кілька порад, але загалом вони досить прості. Бути собою, насолоджуватися моментом, показувати свої найкращі якості.

– Зараз ти прийшов в «Динамо» і хочеш будувати дорослу кар’єру. Ти вже про це нам говорив. Що взяв з собою з речей?
– Мій паспорт окуляр (посміхається). Нічого особливого я з собою не привіз.

– В тебе є якісь прикмети, ритуали, без яких ти не можеш провести тренування, чи взагалі вийти на футбольний поєдинок?
– Молитва – це те, що я роблю кожного дня вранці і так само перед кожною грою.

– Найдивніша річ, яку ти коли-небудь купував?
– Можливо, є речі, а саме одяг, який придбав і не одягав. Також можу аналогічно сказати про кросівки, які жодного разу не носив.

– Давай наостанок пограємо у бліц. Я називаю слово, а ти асоціацією до нього – перше взагалі, що тобі спадає на думку. «ПСЖ»?
– Ліга чемпіонів.

– «Динамо»?
– Історія.

– Футбол?
– Насолода.

– Гол?
– Ціль.

– Чемпіонат світу?
– Високий рівень.

– Ліга чемпіонів?
– Щось особливе.

– Чемпіонат Франції?
– «ПСЖ».

– Чемпіонат України?
– «Динамо».

– Пʼєр Мунгенге?
– Трудівник.